Звернення ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
В Україні війна. Її розв’язала Росія. «Русский мир» приніс нашому народові горе, смерть та розруху. Він намагається стерти з землі переважно російськомовні Харків, Суми і Маріуполь. Залишає на своєму шляху знищені села Слобожанщини, Чернігівщини та Київщини. Руки загарбників у крові невинних дітей. Цьому немає і ніколи не буде жодного виправдання.
Окупантів словами не зупинити, але мовчати не можна.
Ми звертаємся зі словами вдячності до наших захисників-військових, добровольців тероборони, добробатівців, волонтерів, мільйонів наших співвітчизників, які щодня роблять все, щоб забезпечити нас світлом, теплом та їжею.
Ми дякуємо всьому світові, який встав на захист наших прав та свобод. Ми ніколи не забудемо іноземних добровольців, які ризикують життям, захищаючи наші родини. Ми цінуємо підтримку міжнародної наукової спільноти. Ми чуємо при цьому і голоси російських громадян, але нас продовжують вбивати. Щодня. Щоночі. Жінок, дітей, старих та немічних людей.
Нас вбивають за те, що ми не хочемо «русского мира». За те, що ми захищаємо свою землю. За наш європейський вибір. За наше майбутнє.
Гармати змінюють та надають страшного сенсу взаємовідносинам історичних сусідів. Їх жнива – десятки тисяч вбитих та скалічених, мільйони біженців, знищені міста та села, зруйновані мости, спотворені долі.
Це – не наш вибір. Це – вибір країни-агресора. Але ми вистоїмо. Ми повернемося до нормального життя, до звичайних людських відносин. Ми змусимо нас поважати. І це відбудеться тим скоріше, чим міцнішими будуть всі ті, для кого життя кожної людини є дивом, а не «тріскою при рубанні дров».
Державне благословення вбивства – важкий морок середньовіччя. Весь світ бачить, як він опускається на Росію. Це – безвихідь. Щоб остаточно не потрапити до неї, треба зупинитися. Це перше, що треба зробити, щоб не перетворитися на вічного ізгоя, який всім заздрить, всім погрожує і всіх жахається.
Безумовна зупинка вогню та перемовини – перший крок від цієї прірви. Його треба робити негайно. Заради тих, чиї життя ще можна зберегти. Заради припинення цієї божевільної війни. Заради всіх тих, хто ще може після неї народитися.
У Посібнику представлена інформація про
становлення та міжнародне поширення Декларації ООН, а також викладені окремі
статті документу з поясненнями та обґрунтуваннями; запропоновані шляхи
імплементації Декларації через впровадження стратегій розвитку на різних рівнях
співпраці держав, організацій, громадянського суспільства і селянських рухів.
Цей посібник становить важливий крок у зміцненні прав селян та сприяє сталому
розвитку сільських територій.
Видання покликане сприяти поширенню нових знань міжнародного рівня про права селян та розбудову інституційної спроможності законодавчих органів, урядових структур, органів місцевого самоврядування, громадських організацій і рухів щодо реалізації Декларації ООН про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості. Його адресовано сільському населенню, малим фермерам, представникам органів влади, наукових та освітніх кіл і призначено для розбудови і посилення політики аграрного та сільського розвитку в Україні.
Російське вторгнення в Україну призвело до масштабних руйнувань та величезних проблем в українському сільському господарстві. Окрім усього іншого, війна продемонструвала надзвичайну вразливість довоєнної моделі розвитку аграрного сектора, що заснована на ефектах масштабу, сировинному характері аграрного експорту та деформованій структурі сільськогосподарського виробництва. На жаль, війна не зупинила, а лише посилила боротьбу за ресурси та державну підтримку між великим бізнесом та сімейними фермерськими господарствами. У цьому контексті у звіті “Українське сільське господарство у воєнний час: стійкість, реформи та ринки”, підготовленому групою українських та європейських вчених, представлено динаміку та тенденції розвитку аграрного сектора України до війни, наведено деякі результати впливу на його функціонування воєнних дій та окреслено можливості його подальшого розвитку у повоєнному періоді. З цією метою використано результати досліджень ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», які доповнено інтерв’ю з представниками громадянського суспільства, політиками та представниками агробізнесу, проведеними авторами цього звіту протягом 2022–2023 років.
Звіт опубліковано українською та англійською мовами.
Відбудова для розвитку: зарубіжний досвід та українські перспективи : міжнародна колективна монографія / [редколегія, голова – д.е.н. В.В.Небрат] ; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – Електрон. дані. – К., 2023. – 571 с. – Режим доступу : http://ief.org.ua/wp-content/uploads/2023/08/Reconstruction-for-development.pdf
Це міждисциплінарне академічне видання, підготовлене з ініціативи відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України, стало відповіддю на суспільний запит щодо наукового забезпечення трансформації економіки в умовах війни та повоєнної реконструкції, необхідності вироблення національної стратегії відбудови та подальшого соціоекономічного розвитку, а з’явилося завдяки об’єднанню зусиль науковців із різних напрямів і країн. Адже відбудова й розвиток країни не обмежуються суто економічною сферою, так само як перемогу обумовлює не лише воєнне протистояння. Водночас, гострота викликів, які постали перед українською нацією та державою із початком повномасштабного вторгнення рф, а також чимало нерозв’язаних проблем, успадкованих від радянської системи управління союзною господарською системою та ще більше поглиблених за період державної незалежності, саме зараз (і негайно) потребують системного підходу та комплексного розв’язання.
Усвідомлення неможливості швидкого закінчення війни та недостатності збройної перемоги над ворогом для побудови успішної держави з потужною ефективною економікою спонукало авторів колективної монографії до глибокого історико-економічного аналізу іноземного досвіду й українських умов повоєнної реконструкції. Науковці вважають, що відбудова України має починатися вже зараз. І йдеться не лише про нагальну необхідність релокації та перезапуску підприємств, відновлення критичної інфраструктури і зруйнованого житла, а й про формування нової моделі економіки, спроможної гарантувати національну безпеку та майбутній розвиток, а також про послідовну реалізацію принципу «відбудувати краще, ніж було» («build back better»).
Стратегію повоєнного відновлення української промисловості неможливо побудувати лише з погляду компенсації воєнних втрат та руйнувань. Україна не перебуває у просторовому та часовому вакуумі і має рухатися у повоєнний час уперед разом з усім світом. При цьому в майбутньому вона зіштовхнеться як із довоєнними викликами, так і з наслідками жахливого терору, який вчинила і продовжує чинити рф проти українського народу.
Таких викликів безліч – військово-політичні, фінансові, інвестиційні, екологічні, технологічні, соціальні тощо, вони можуть мати суттєвий прояв у майбутньому або, навпаки, з часом нівелюватися. Тож важливим завданням для стратегічного планування є виокремлення ключових детермінантів впливу та врахування можливих загроз і перспектив для промислового розвитку майбутнього України.
У монографії не лише відзначено потенційні виклики для української промисловості, а також наведено комплекс заходів державної економічної політики, які дозволять пом’якшити їх вплив або скористатися «вікном можливостей».
Наприкінці лютого 2022 р. була готова до оприлюднення науково-аналітична доповідь «Виклики майбутнього для промислового розвитку України», яку підготував відділ промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України у рамках виконання наукової роботи відомчої тематики.
Ці виклики – детермінанти соціально-економічного
зростання національної економіки в умовах глобальної нестабільності – було
проаналізовано і систематизовано за умов мирного життя. У десяти розділах,
сформованих за ключовими викликами майбутнього, окреслювалася поточна ситуація, тенденції промислового
розвитку та можливі наслідки, а також було запропоновано рекомендації та
інструменти промислової політики з метою адекватного реагування на ці виклики,
що спрямовані на запобігання їх негативному впливу та максимальне використання
їх конструктивного потенціалу.
Але 24 лютого 2022 р. наша країна опинилася
перед надзвичайним викликом – невмотивованою
військовою агресією з боку росії,
яка поставила собі за мету
геноцид українського народу і руйнацію економічного потенціалу нашої країни. З
цієї дати відділ промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН
України на постійній основі відстежує ситуацію в промисловому секторі країни, який у цих критичних
умовах продовжує забезпечувати необхідною продукцією тил і фронт та
генерує доходи в економіку країни й наповнює коштами державний бюджет.
Результати аналізу наслідків воєнної агресії росії для
промислового сектора були опубліковані у складі дослідження «Оцінка втрат України від воєнного вторгнення РФ: макроекономічний
вимір» (журнал «Економіка та прогнозування» № 1 за 2022 р., https://doi.org/10.15407/eip2022.01.008), а також у статті «Наслідки повномасштабної воєнної агресії рф для
української промисловості» (журнал «Економіка
України» № 5 за 2022 р., https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.05.003) досліджувалися масштаби втрат промисловості України в
галузевому й регіональному розрізі та обґрунтовано заходи з відродження
промисловості задля відновлення економіки країни і формування надійного
фундаменту її обороноздатності.
Водночас спільно з іншими відділами Інституту економіки
та прогнозування НАН України відділ промислової політики брав участь у
підготовці аналітичного матеріалу «Оцінка втрат України від повоєнного
вторгнення РФ», який було направлено до Національного банку України та Ради
національної безпеки і оборони України.
Повоєнна відбудова потребуватиме значного
фінансування, у тому числі міжнародних коштів. Саме тому надзвичайно важливо виокремити
галузеві вектори промислового розвитку України, що допоможе залучити необхідний
розмір фінансування із подальшим спрямуванням ресурсів у ті сектори,
відновлення яких як посилить можливості обороноздатності, так і забезпечить відродження
економічного розвитку країни. Разом із тим на нинішньому етапі для підтримки і
подальшої відбудови необхідно вжити дієвих заходів, націлених на відродження,
реструктуризацію і модернізацію промисловості шляхом проведення
реконструктивних дій з регіональної диверсифікації та розширення середньо- і
високотехнологічного виробництва в регіонах із нижчими воєнними ризиками,
релокації та створення сприятливих умов для залучення іноземних підприємств. Це
дозволить прискорити процеси економічного відновлення і зростання в повоєнний
час, а також поступово закріпитися таким виробникам на внутрішньому (за рахунок
імпортозаміщення, відкриття нових ринкових ніш) і зовнішньому (за рахунок уже
створюваних преференційних торговельних умов з країнами-союзницями) ринках.
Післявоєнна структурна перебудова української
промисловості передбачає не тільки відновлення зруйнованих війною промислових
та інфраструктурних потужностей, а й структурну модернізацію промисловості на
вищому технологічному рівні з урахуванням збереження її можливостей до
самозабезпечення, експортної орієнтації та включення до глобальних ланцюгів
створення вартості.
Стратегічною метою повоєнного відновлення
промисловості має стати становлення і розвиток високоіндустріального
суспільства, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку
підприємництва, підвищення якості та рівня життя населення за рахунок зростання
його ефективної зайнятості та залучення до продуктивної праці у промисловому
секторі, шляхом створення умов, що сприятимуть розвитку нових
високотехнологічних виробництв та інноваційних систем з урахуванням Цілей
сталого розвитку та перспектив євроінтеграції. Крім зазначеного, вибір
стратегічних орієнтирів промислового відновлення має відбуватись з урахуванням
можливого довготривалого характеру воєнної загрози і ролі промислового сектора
в створенні надійного економічного фундаменту для збереження державного
суверенітету і територіальної цілісності нашої країни.
Тому основні стратегічні орієнтири промислового
відновлення України такі.
І. Відновлення української промисловості повинно бути націлено на підвищення стійкості економіки та зміцнення обороноздатності країни, що забезпечуватиметься інноваційною трансформацією промислового сектору та комплексним впровадженням технологій Індустрії 4.0 (штучного інтелекту та машинного навчання, робототехніки, технологій віртуальної та доповненої реальності, блокчейну, технологій біоінженерії) у виробничі процеси української промисловості.
ІІ. Насичення внутрішнього ринку на основі імпортозаміщення задля розв’язання проблем зайнятості та платоспроможності населення, забезпечення потреб внутрішнього ринку товарами, які до цього імпортувалися з рф та білорусі, а також формування регіональних ланцюгів доданої вартості.
ІІІ. Стимулювання нових напрямів діяльності, розвиток яких має значні перспективи в глобальному середовищі, зокрема для розв’язання глобальних проблем дефіциту продовольства, забруднення навколишнього середовища, поліпшення якості життя та безпеки.
Пріоритети галузевого розвитку промисловості мають визначатися з огляду на необхідність відновлення ключових галузей, розвиток яких має відповідне ресурсне забезпечення, високий потенціал ефективності та інноваційності, вагоме соціальне значення, а також галузей з легким доступом для малого і середнього бізнесу, здатних швидко адаптуватися до змін середовища та оперативно реагувати на його потреби. Серед них: металургія, машинобудування, хімічна, фармацевтична, харчова, деревообробна галузі, легка промисловість та промисловість будівельних матеріалів.
2021 року наукова спільнота України відзначає 200-річчя від народження Івана Васильовича Вернадського (1821–1884) – вченого-економіста, основоположника теорії потреб, історика і теоретика економічної науки, громадського та державного діяча, банкіра, професора кафедри політичної економії та статистики Київського університету Св. Володимира, публіциста і видавця, батька академіка Володимира Вернадського (1863–1945) та діда історика й правознавця Георгія Вернадського (1887–1973).Враховуючи роль Івана Вернадського як вченого і педагога у формуванні академічної традиції, непересічне значення його діяльності для розвитку науки відділ економічної історії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАНУ» долучився до вшанування пам’яті видатного вченого оцифруванням та публікацією окремих творів з його наукового доробку. Звернення до них сьогодні обумовлено не тільки тим, що ці праці фактично перебувають поза науковим дискурсом і важкодоступні для сучасного читача, а й актуальністю проблем, порушених вченим. Так, у новому 54 випуску збірника наукових праць «Історія народного господарства та економічної думки України» вперше українською мовою перевидаються праці «Про зовнішню торгівлю» та «Що потрібно для землеробства», які були написані та опубліковані на сторінках науково-публіцистичних видань у середині ХІХ ст. Для розміщення в електронній бібліотеці Інституту відділ економічної історії оцифрував не менш актуальні для сьогодення праці вченого «Про земські банки», «Про обмін та торгівлю», «Про протекціонізм в Росії»,«Про диференційні мита».
Стаття «Про зовнішню торгівлю» (1856) репрезентує цілісність наукових поглядів Івана Вернадського на природу, значення, рушійні сили та бар’єри зовнішньоторговельних відносин між народами. Ця праця містить цінні фактологічні дані про структуру, обсяги і динаміку зовнішньої торгівлі Російської імперії, а також висновки вченого щодо місця зовнішньої торгівлі в системі пріоритетів економічної політики держави. Сучасні реалії глобальної невизначеності та нестабільності, обумовлені інституційною і ринковою слабкістю національних держав перед викликами, породженими гібридними формами економічного глобалізму, вказують на важливість соціальних пріоритетів суспільного добробуту, народного благополуччя, державної безпеки, поборником яких був Іван Вернадський і які він відстоює у цій статті.
У короткому нарисі «Що потрібно для землеробства» (1864) Іван Вернадський, розглядаючи загальні умови економічного розвитку та активізації народних продуктивних сил, наголошує на значенні урядової політики сприяння землеробству. Окремо вчений зупиняється на значенні освіти в контексті формування споживчої культури і внутрішнього ринку для вітчизняної продукції та наукового знання як теоретичного базису раціонального землеробства. По-сучасному звучить і вимога забезпечення громадянських прав і рівності можливостей вільного користування землею як основним ресурсом і умовою господарського розвитку.
Відкриття ринку землі в Україні актуалізувало обговорення питання доцільності створення Державного земельного банку для забезпечення фермерських господарств довгостроковими фінансовими ресурсами. Проблема розвитку земельної іпотеки не нова, і була на порядку денному ще після скасування кріпацтва в Російській імперії. У лекції «Про земські банки» (1864), прочитаній Іваном Вернадським на зборах сільських господарів у Москві, вчений намагався окреслити принципи та напрями реформування державної банківської системи в рамках розбудови ринкового господарства, наголошував на необхідності надання довгострокових фінансових ресурсів для успішного розвитку аграрного підприємництва.
Стаття «Про обмін і торгівлю» (1865) є однією з найвідоміших робіт Івана Вернадського як теоретика ринкового господарства. У цій праці вчений представив критичний аналіз теорій обміну та збуту, попиту та пропозиції, запропонованих А. Смітом, Ж.-Б. Сеєм та Ф. Бастіа. Іван Вернадський ретельно проаналізував економічне значення обміну, виокремив різні його фази, форми та цілі, розглянув вплив конкуренції на ефективність обміну, узагальнив підходи до вимірювання ціни, охарактеризував причини зміни цін та роль у цьому спекуляцій. Особливу увагу автор приділив поняттю товарних ринків у контексті завдань внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Іван Вернадський звернувся також до важливого й досі актуального питання митних союзів, а також системи вільного обміну товарами.
У світлі активного поширення неопротекціонізму у сучасному світі корисно буде ознайомитись із статтею «Про протекціонізм в Росії» (1865), в якій Іван Вернадський аналізує політичні та економічні підстави введення обмежувальних заходів. Вчений наголошує на тому, що захисні заходи можуть створювати привілеї деяким внутрішнім виробникам, проте у зовнішніх відносинах вони здебільшого знижують ділову довіру до країни. Зрештою, вчений, навіть враховуючи деякі позитивні сторони протекціоністської політики, доходить до висновку, що обмежувальні заходи в цілому не сприяють, а часто навіть затримують економічний розвиток країни.
Публікація маловідомих джерел української економічної думки, зокрема, творів І. Вернадського, спрямована на розширення історіографічної та фактологічної бази сучасних досліджень, актуалізацію засадничих положень політичної економії як основи розбудови ефективного конкурентоспроможного національного господарства задля забезпечення народного добробуту.
У цьогорічному випуску збірника наукових праць «Історія народного господарства та економічної думки України» (№ 54) також підготовлено спеціальний розділ до 200-річчя від народження Івана Вернадського, уточнено та доповнено бібліографію наукових та науково-публіцистичних праць вченого, вміщено перелік публікацій, присвячених його науково-педагогічній діяльності та економічній спадщині.
Більше про матеріали збірника «Історія народного господарства та економічної думки України» (№ 54) читайте тут
Зі статтями з нового випуску щорічника «Історія народного господарства та економічної думки України» можна ознайомитись на сайті видання http://ingedu.org.ua/
«Газова тема» завжди перебуває на піку обговорень. На порозі ж зими вона – у топі, а через лібералізацію ринків природного газу, що є одним із головних трендів європейської енергетики, стала ще й вкрай дражливою. Молодий учений -- кандидат економічних наук, науковий співробітник сектора прогнозування розвитку паливно-енергетичного комплексу ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” Роман Юхимець написав монографію «Ринки природного газу України та ЄС: лібералізація та інтеграція», щоби відповісти на низку запитань: чи є лібералізація ринків газу еволюційним шляхом розвитку енергетичних ринків? Які основні мотиви трансформації національного ринку природного газу – доцільність чи бажання просто скалькувати західну модель ринків, не заглиблюючись в особливості національної економіки? Що таке ефективний ринок природного газу і чи взагалі можливий ринок із таким особливим товаром, як природний газ? А чи, можливо, природний газ є просто суспільним благом, а тому, за визначенням, не може мати ринкової ціни, і держава має реалізувати його лише на соціально прийнятних умовах?
Більше читайте тут
27 липня 2021 р. у ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” відбулася презентація монографії «Грошова глобалізація» головного наукового співробітника Інституту, д.е.н., професора О. М. Шарова.
В обговоренні взяли участь академіки НАН України В.М. Геєць, А.А. Гриценко, Т.І.Єфіменко, члени-кореспонденти НАНУ, д.е.н. С.О. Кораблін та В.Р. Сіденко, ректор Київського національного економічного університету, д.е.н. Д.Г. Лук’яненко, члени Ради Національного банку України, д.е.н. В.В. Козюк (Західноукраїнський національний університет) та О.І. Петрик (Українська академія банківської справи НБУ), д.е.н. Н.М. Шелудько, О.О. Борзенко, З.О. Луцишин, інші відомі фахівці у сфері міжнародних економічних відносин та грошового обігу.
Учасники відзначили значення та актуальність теми монографії «Грошова глобалізація» та глибину занурення в деякі проблеми, які раніше не знаходили відповідного аналізу у вітчизняній науковій думці. Зокрема, віце-президент Української асоціації економістів-міжнародників, професор Г.В. Сігуа назвав проблему трансформації грошей ключовою темою економічної науки.
Один із наукових рецензентів монографії, член-кореспондент НАН України, д.е.н. С.О. Кораблін відзначив оригінальність авторського викладення багатого історичного матеріалу та рекомендував використовувати монографію як навчальний посібник для студентів відповідних спеціальностей. Учасники заходу також підкреслювали важливість поєднання історичного та філософського підходу автора при аналізі процесу грошової глобалізації.
Обговорення монографії переросло в наукову дискусію з питань сучасної ролі грошей та грошово-кредитної політики , що загалом було відзначено як вміння автора підняти дійсно важливі проблеми, які мають неминущий характер незалежно від часу. Підводячи підсумки обговорення, директор ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” В.М. Геєць акцентував увагу на наявності ще багатьох проблемних питань у дослідженні сутності сучасних грошей і побажав автору та усім колегам наснаги та наполегливості в майбутніх наукових дослідженнях.
Зі змістом та фрагментами монографії можна ознайомитися тут
Оскільки монографія вийшла друком у видавництві Верховної Ради України («Парламентське видавництво»), зацікавлені організації та навчальні заклади можуть замовити її там : radabook.com/книжкові-видання/1569-олександр-шаров-грошова-глобалізація (тел.: (044) 272-24-77; факс: (044) 272-10-18; e-mail: radabook@gmail.com)
Вийшла друком монографія д.е.н., головного наукового співробітника сектору міжнародних фінансових досліджень О.М. Шарова “Грошова глобалізація. Історіософський трактат з питань геоекономічного поширення грошових відносин”.
Монографія присвячена розгляду питання грошової глобалізації, яку автор визначає як «загальноісторичну тенденцію розвитку грошей як економічної категорії в напрямі її інтернаціоналізації та перетворення на загальносвітовий (глобальний) еквівалент вартості усіх товарів унаслідок зникнення кордонів у процесі функціонування грошей». В роботі розглядаються геоекономічні аспекти грошової глобалізації – тобто поступове поширення грошових відносин і грошових систем по всіх континентах аж до завершення екстенсивної фази грошової глобалізації. Подальший, інтенсивний її розвиток, на думку автора, визначатиметься докорінними змінами – як у формі грошей, так і суті самих грошових відносин.
На багатому історичному матеріалі О.М. Шаров доводить, що грошова глобалізація, – включаючи такі явища, як поширення грошових відносин, універсалізація грошових систем, використання в національному обігу іноземної валюти, вільна конвертація валют та лібералізація міжнародного руху грошового капіталу, – створила необхідні передумови економічної глобалізації, яка, у свою чергу, виступила однією з рушійних сил процесу глобалізації загалом.
Монографія рекомендується для використання у наукових дослідженнях та навчальному процесі і представляє інтерес для вчених-економістів, аспірантів та студентів відповідних спеціальностей, зокрема, «Фінанси та кредит», «Банківська справа», «Міжнародні економічні відносини» тощо.
Зі змістом та фрагментами монографії можна ознайомитися тут
Якість життя людей значною мірою залежить від стану їх здоров’я, а стан здоров’я – від рівня і якості харчування. Сучасні відносини в українському суспільстві з приводу виробництва, розподілу та споживання продуктів харчування недостатньо задовольняють потреби населення в безпечному і якісному продовольстві, що визнано й на урядовому рівні. Програмою дій Уряду 2019 передбачене запровадження механізмів захисту прав споживачів та мінімізації ризиків завдання шкоди здоров’ю громадян від споживання небезпечних товарів і послуг для покращення добробуту та якості життя українців, сприяння підвищенню рівня довіри споживачів і позитивного впливу на розвиток бізнесу. Цьому може з успіхом прислужитися становлення в Україні апробованих у світі форм соціальної взаємодії та комунікації виробників сільськогосподарської продукції та споживачів продовольства (солідарного сільського господарства – ССГ).
Модель солідарного сільського господарства завойовує дедалі більшу популярність у світі, оскільки формує локальні продовольчі системи, які задовольняють не тільки матеріальні потреби людей в здоровому харчуванні, а й забезпечує їх соціальну взаємодію, комунікацію, обмін знаннями, навичками та емоціями. Локальна продовольча система поєднує виробників і споживачів, формуючи суверенну продовольчу систему локального рівня, яка дає реальну можливість спільноті споживати хороші якісні продукти з місцевих ферм щотижня. Головна вигода для споживачів полягає у тому, що вони мають прямий зв'язок з місцевими фермерами, відчуваючи себе корисними у підтримці їх діяльності, а фермери мають надійні ринки збуту і визнання їх авторитету, довіру і фінансову підтримку.
Більше читайте у науковій доповіді “Солідарна відповідальність виробників і споживачів у сільському господарстві. CSA – Communitysupportedagriculture”, підготовленої відділом економіки і політики аграрних перетворень за редакцією д.е.н., чл.-кор НАН України О.М.Бородіної.