Наприкінці лютого 2022 р. була готова до оприлюднення науково-аналітична доповідь «Виклики майбутнього для промислового розвитку України», яку підготував  відділ промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України у рамках виконання наукової роботи відомчої тематики.

Ці виклики – детермінанти соціально-економічного зростання національної економіки в умовах глобальної нестабільності – було проаналізовано і систематизовано за умов мирного життя. У десяти розділах, сформованих за ключовими викликами майбутнього, окреслювалася поточна ситуація, тенденції промислового розвитку та можливі наслідки, а також було запропоновано рекомендації та інструменти промислової політики з метою адекватного реагування на ці виклики, що спрямовані на запобігання їх негативному впливу та максимальне використання їх конструктивного потенціалу.

Але 24 лютого 2022 р. наша країна опинилася перед надзвичайним викликом – невмотивованою  військовою агресією з боку росії,  яка  поставила собі за мету геноцид українського народу і руйнацію економічного потенціалу нашої країни. З цієї дати відділ промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України на постійній основі відстежує ситуацію в промисловому секторі країни, який у цих критичних умовах продовжує забезпечувати необхідною продукцією тил і фронт та генерує доходи в економіку країни й наповнює коштами державний бюджет.

Результати аналізу наслідків воєнної агресії росії для промислового сектора були опубліковані у складі дослідження «Оцінка втрат України від воєнного вторгнення РФ: макроекономічний вимір» (журнал «Економіка та прогнозування» № 1 за 2022 р., https://doi.org/10.15407/eip2022.01.008), а також у статті «Наслідки повномасштабної воєнної агресії рф для української промисловості» (журнал «Економіка України» № 5 за 2022 р., https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.05.003) досліджувалися масштаби втрат промисловості України в галузевому й регіональному розрізі та обґрунтовано заходи з відродження промисловості задля відновлення економіки країни і формування надійного фундаменту її обороноздатності.

Водночас спільно з іншими відділами Інституту економіки та прогнозування НАН України відділ промислової політики брав участь у підготовці аналітичного матеріалу «Оцінка втрат України від повоєнного вторгнення РФ», який було направлено до Національного банку України та Ради національної безпеки і оборони України.

Повоєнна відбудова потребуватиме значного фінансування, у тому числі міжнародних коштів. Саме тому надзвичайно важливо виокремити галузеві вектори промислового розвитку України, що допоможе залучити необхідний розмір фінансування із подальшим спрямуванням ресурсів у ті сектори, відновлення яких як посилить можливості обороноздатності, так і забезпечить відродження економічного розвитку країни. Разом із тим на нинішньому етапі для підтримки і подальшої відбудови необхідно вжити дієвих заходів, націлених на відродження, реструктуризацію і модернізацію промисловості шляхом проведення реконструктивних дій з регіональної диверсифікації та розширення середньо- і високотехнологічного виробництва в регіонах із нижчими воєнними ризиками, релокації та створення сприятливих умов для залучення іноземних підприємств. Це дозволить прискорити процеси економічного відновлення і зростання в повоєнний час, а також поступово закріпитися таким виробникам на внутрішньому (за рахунок імпортозаміщення, відкриття нових ринкових ніш) і зовнішньому (за рахунок уже створюваних преференційних торговельних умов з країнами-союзницями) ринках.

Післявоєнна структурна перебудова української промисловості передбачає не тільки відновлення зруйнованих війною промислових та інфраструктурних потужностей, а й структурну модернізацію промисловості на вищому технологічному рівні з урахуванням збереження її можливостей до самозабезпечення, експортної орієнтації та включення до глобальних ланцюгів створення вартості.

Стратегічною метою повоєнного відновлення промисловості має стати становлення і розвиток високоіндустріального суспільства, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва, підвищення якості та рівня життя населення за рахунок зростання його ефективної зайнятості та залучення до продуктивної праці у промисловому секторі, шляхом створення умов, що сприятимуть розвитку нових високотехнологічних виробництв та інноваційних систем з урахуванням Цілей сталого розвитку та перспектив євроінтеграції. Крім зазначеного, вибір стратегічних орієнтирів промислового відновлення має відбуватись з урахуванням можливого довготривалого характеру воєнної загрози і ролі промислового сектора в створенні надійного економічного фундаменту для збереження державного суверенітету і територіальної цілісності нашої країни.

Тому основні стратегічні орієнтири промислового відновлення України такі.

І. Відновлення української промисловості повинно бути націлено на підвищення стійкості економіки та зміцнення обороноздатності країни, що забезпечуватиметься інноваційною трансформацією промислового сектору та комплексним впровадженням технологій Індустрії 4.0 (штучного інтелекту та машинного навчання, робототехніки, технологій віртуальної та доповненої реальності, блокчейну, технологій біоінженерії) у виробничі процеси української промисловості.

ІІ. Насичення внутрішнього ринку на основі імпортозаміщення задля розв’язання проблем зайнятості та платоспроможності населення, забезпечення потреб внутрішнього ринку товарами, які до цього імпортувалися з рф та білорусі, а також формування регіональних ланцюгів доданої вартості.

ІІІ. Стимулювання нових напрямів діяльності, розвиток яких має значні перспективи в глобальному середовищі, зокрема для розв’язання глобальних проблем дефіциту продовольства, забруднення навколишнього середовища, поліпшення якості життя та безпеки.

Пріоритети галузевого розвитку промисловості мають визначатися з огляду на необхідність відновлення ключових галузей, розвиток яких має відповідне ресурсне забезпечення, високий потенціал ефективності та інноваційності, вагоме соціальне значення, а також галузей з легким доступом для малого і середнього бізнесу, здатних швидко адаптуватися до змін середовища та оперативно реагувати на його потреби. Серед них: металургія, машинобудування, хімічна, фармацевтична, харчова, деревообробна галузі, легка промисловість та промисловість будівельних матеріалів.

Інформація на сайті НАН України

«Газова тема» завжди перебуває на піку обговорень. На порозі ж зими вона – у топі, а через лібералізацію ринків природного газу, що є одним із головних трендів європейської енергетики, стала ще й вкрай дражливою. Молодий учений -- кандидат економічних наук, науковий співробітник сектора прогнозування розвитку паливно-енергетичного комплексу ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  Роман Юхимець написав монографію «Ринки природного газу України та ЄС: лібералізація та інтеграція», щоби відповісти на низку запитань: чи є лібералізація ринків газу еволюційним шляхом розвитку енергетичних ринків? Які основні мотиви трансформації національного ринку природного газу – доцільність чи бажання просто скалькувати західну модель ринків, не заглиблюючись в особливості національної економіки? Що таке ефективний ринок природного газу і чи взагалі можливий ринок із таким особливим товаром, як природний газ? А чи, можливо, природний газ є просто суспільним благом, а тому, за визначенням, не може мати ринкової ціни, і держава має реалізувати його лише на соціально прийнятних умовах? Більше читайте тут

Вийшла друком монографія д.е.н., головного наукового співробітника сектору міжнародних фінансових досліджень О.М. Шарова “Грошова глобалізація. Історіософський трактат з питань геоекономічного поширення грошових відносин”.  Монографія присвячена розгляду питання грошової глобалізації, яку автор визначає  як «загальноісторичну тенденцію розвитку грошей як економічної категорії в напрямі її інтернаціоналізації та перетворення на загальносвітовий (глобальний) еквівалент вартості усіх товарів унаслідок зникнення кордонів у процесі функціонування грошей». В роботі розглядаються геоекономічні аспекти грошової глобалізації – тобто поступове поширення грошових відносин і грошових систем по всіх континентах аж до завершення екстенсивної  фази грошової глобалізації. Подальший, інтенсивний її розвиток, на думку автора, визначатиметься докорінними змінами – як у формі грошей, так і суті самих грошових відносин. На багатому історичному матеріалі О.М. Шаров доводить, що грошова глобалізація, – включаючи такі явища, як поширення грошових відносин, універсалізація грошових систем, використання в національному обігу іноземної валюти, вільна конвертація валют та лібералізація міжнародного руху грошового капіталу, – створила необхідні передумови економічної глобалізації, яка, у свою чергу, виступила однією з рушійних сил процесу глобалізації загалом. Монографія рекомендується для використання у наукових дослідженнях та навчальному процесі і представляє інтерес для вчених-економістів, аспірантів та студентів відповідних спеціальностей, зокрема, «Фінанси та кредит», «Банківська справа», «Міжнародні економічні відносини» тощо. Зі змістом та фрагментами монографії можна ознайомитися тут

Стратегією реформування державного управління України на період до 2021 року визначено один із основних напрямів розвитку державної служби та управління людськими ресурсами – формування організаційної культури державної служби, яка базується на цінностях досягнення результатів, відповідальності, інноваційності, відкритості комунікацій. У рамках виконання Плану заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2019–2021 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 474-р, Національне агентство України з питань державної служби спільно із Секретаріатом Кабінету Міністрів України, Офісом реформ Кабінету Міністрів України провели дослідження «Державна служба в Україні: Ваша точка зору», що є продовженням спільного проєкту «Цикл зворотного зв’язку державної служби» Секретаріату Кабінету Міністрів України, Асоціації українців – випускників провідних університетів світу «Професійний уряд» (PGA), Центру демократії, розвитку та верховенства права Стенфордського університету (CDDRL) та Київської школи економіки (KSE). Опитування проведено за підтримки Центру з питань доброчесності в оборонному секторі (CIDS, Норвегія) із залученням науковців відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Державної установи «Інститут економки та прогнозування НАН України». Результати дослідження, які викладено в аналітичній доповіді “Дослідження організаційної культури державної служби України”, є важливими для розроблення рекомендацій щодо підвищення привабливості держави як роботодавця, посилення ефективності та якості державної служби, а також вже використані при підготовці концепції культури державної служби.

04 березня 2020 р. у стінах ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» відбулася презентація наукового видання «Політична економія суспільного прогресу Всеволода Голубничого. У 2-х т. Т. 1: Теорія розвитку економічних систем; Т. 2: Вибрані праці» (автори-упорядники – д.е.н., проф. Супрун Н.А., к.е.н. Клішова О.В.; наук. ред. – д.е.н., проф. Супрун Н.А.). Видання представляє читачеві системний аналіз наукової спадщини видатного вченого-економіста зі світовим іменем, політичного та громадського діяча української діаспори США Всеволода Сергійовича Голубничого (1928–1977). Наукова значимість цього дослідження полягає в тому, що творчість та наукові ідеї Всеволода Голубничого – одного із найбільш авторитетних українських вчених-економістів, якого знають і високо цінують на Заході, – донедавна була практично невідома в Україні. Відповідно ця наукова праця стала першим виданням, що познайомило українську наукову громадськість із творчою біографією вченого та його фундаментальним внеском у розвиток економічної науки. У ході підготовки видання автори-упорядники провели величезну роботу із вивчення, систематизації, редагування та упорядкування наукових праць та матеріалів архіву Всеволода Голубничого, люб’язно наданих для дослідження Канадським інститутом українських студій Альбертського університету (Едмонтон, Канада). Видання представляє читачеві неопубліковані та рідкісні праці Голубничого, а також ретельно опрацьовану бібліографію праць вченого, що зусиллями упорядників видання доповнена близько 70 раніше невідомими рукописами. Видання дає змогу читачеві ознайомитися з рідкісними працями, предметом яких стали наріжні теми творчості В. Голубничого, пов’язані з історією України, а саме: особливості україно-російських економічних відносин, проблематика економічного колоніалізму та конкурентних порівняльних переваг, економічна природа системи державного монополізму й тоталітаризму та її вплив на розвиток української економіки та суспільства. У своєму вступному слові директор Інституту академік НАН України В.М. Геєць зазначив, що «Повернення до національного наукового дискурсу творчої спадщини видатних українських вчених, які волею долі жили і творили далеко за межами своєї Батьківщини, є важливим напрямом історико-економічних досліджень і справою честі сучасних поколінь українських науковців. Значні наукові здобутки, що стали результатом праці і таланту багатьох поколінь української еміграції, до сьогодні залишаються маловідомими в Україні, що збіднює її науково-культурний потенціал і знижує можливості включення у світове наукове середовище. Видання «Політична економія суспільного прогресу Всеволода Голубничого» є першою в українській науці, і, на наш погляд, досить успішною спробою системного дослідження творчості одного з найвидатніших українських вчених-економістів, наукові ідеї якого мали істотний вплив на розвиток світової економічної думки. Унікальність цього видання полягає насамперед у тому, що авторами віднайдено, опрацьовано та залучено до наукового обігу значну кількість праць вченого, що були опубліковані обмеженим накладом за кордоном і тому залишились невідомими українському читачеві. Найбільша ж цінність проведеного дослідження полягає в системному опрацюванні архівних матеріалів: неопублікованих рукописів, текстів виступів на наукових конференціях і матеріалів, підготовлених для участі в різних дискусіях, рецензій, листів і щоденників вченого. Вдумливе і уважне вивчення цих джерел, дбайливе ставлення до свідчень епохи дозволили авторам створити цілісне уявлення про науковий доробок та нелегкий шлях наукового пошуку вченого. Поставивши собі за мету дослідження та популяризацію інтелектуальної спадщини Голубничого, автори по суті виконали творчий заповіт вченого, який все своє життя мріяв прислужитися своїми науковими ідеями економічному та цивілізаційному розквіту своєї Батьківщини». У презентації  «Всеволод Голубничий: повернення на Батьківщину» автор-упорядник та науковий редактор двотомного видання доктор економічних наук, професор Наталія Анатоліївна Супрун представила основні віхи творчої біографії та найбільш значимі наукові здобутки Всеволода Голубничого. У заході взяли участь і виступили з обговоренням піднятих у виданні проблем представники академічної спільноти, провідні фахівці у сфері історії економічних вчень, економічної теорії та державного управління – д.е.н. В.В. Небрат, д.е.н. С.О. Кораблін, д.е.н. Т.І. Артьомова (ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»), д.е.н., професор І.Ф. Радіонова, д.е.н., професор В.М. Фещенко (ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»), д.е.н., професор Ю.М. Бажал (Національний університет «Києво-Могилянська академія»),  д.н.д.у. О.М. Петроє (Національна академія державного управління при Президентові України), к.і.н. Я.О. Бондарчук (видавництво «Наукова думка»). Із доповіддю через скайп-трансляцію до заходу долучився заступник директора Канадського інституту українських студій Університету Альберти доктор Богдан Клід (Едмонтон, Канада). Учасники заходу обговорили питання ефективності, інституційно-компаративного аналізу та прогнозування розвитку економічних систем, важливості вивчення економічної історії та історії економічних вчень України, а також дослідження та популяризації наукових здобутків вчених української діаспори.