Ukrainian
Наприкінці лютого 2022 р. була готова до оприлюднення науково-аналітична доповідь «Виклики майбутнього для промислового розвитку України», яку підготував відділ промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України у рамках виконання наукової роботи відомчої тематики.
Ці виклики – детермінанти соціально-економічного зростання національної економіки в умовах глобальної нестабільності – було проаналізовано і систематизовано за умов мирного життя. У десяти розділах, сформованих за ключовими викликами майбутнього, окреслювалася поточна ситуація, тенденції промислового розвитку та можливі наслідки, а також було запропоновано рекомендації та інструменти промислової політики з метою адекватного реагування на ці виклики, що спрямовані на запобігання їх негативному впливу та максимальне використання їх конструктивного потенціалу.
Але 24 лютого 2022 р. наша країна опинилася перед надзвичайним викликом – невмотивованою військовою агресією з боку росії, яка поставила собі за мету геноцид українського народу і руйнацію економічного потенціалу нашої країни. З цієї дати відділ промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України на постійній основі відстежує ситуацію в промисловому секторі країни, який у цих критичних умовах продовжує забезпечувати необхідною продукцією тил і фронт та генерує доходи в економіку країни й наповнює коштами державний бюджет.
Результати аналізу наслідків воєнної агресії росії для промислового сектора були опубліковані у складі дослідження «Оцінка втрат України від воєнного вторгнення РФ: макроекономічний вимір» (журнал «Економіка та прогнозування» № 1 за 2022 р., https://doi.org/10.15407/eip2022.01.008), а також у статті «Наслідки повномасштабної воєнної агресії рф для української промисловості» (журнал «Економіка України» № 5 за 2022 р., https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.05.003) досліджувалися масштаби втрат промисловості України в галузевому й регіональному розрізі та обґрунтовано заходи з відродження промисловості задля відновлення економіки країни і формування надійного фундаменту її обороноздатності.
Водночас спільно з іншими відділами Інституту економіки та прогнозування НАН України відділ промислової політики брав участь у підготовці аналітичного матеріалу «Оцінка втрат України від повоєнного вторгнення РФ», який було направлено до Національного банку України та Ради національної безпеки і оборони України.
Повоєнна відбудова потребуватиме значного фінансування, у тому числі міжнародних коштів. Саме тому надзвичайно важливо виокремити галузеві вектори промислового розвитку України, що допоможе залучити необхідний розмір фінансування із подальшим спрямуванням ресурсів у ті сектори, відновлення яких як посилить можливості обороноздатності, так і забезпечить відродження економічного розвитку країни. Разом із тим на нинішньому етапі для підтримки і подальшої відбудови необхідно вжити дієвих заходів, націлених на відродження, реструктуризацію і модернізацію промисловості шляхом проведення реконструктивних дій з регіональної диверсифікації та розширення середньо- і високотехнологічного виробництва в регіонах із нижчими воєнними ризиками, релокації та створення сприятливих умов для залучення іноземних підприємств. Це дозволить прискорити процеси економічного відновлення і зростання в повоєнний час, а також поступово закріпитися таким виробникам на внутрішньому (за рахунок імпортозаміщення, відкриття нових ринкових ніш) і зовнішньому (за рахунок уже створюваних преференційних торговельних умов з країнами-союзницями) ринках.
Післявоєнна структурна перебудова української промисловості передбачає не тільки відновлення зруйнованих війною промислових та інфраструктурних потужностей, а й структурну модернізацію промисловості на вищому технологічному рівні з урахуванням збереження її можливостей до самозабезпечення, експортної орієнтації та включення до глобальних ланцюгів створення вартості.
Стратегічною метою повоєнного відновлення промисловості має стати становлення і розвиток високоіндустріального суспільства, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва, підвищення якості та рівня життя населення за рахунок зростання його ефективної зайнятості та залучення до продуктивної праці у промисловому секторі, шляхом створення умов, що сприятимуть розвитку нових високотехнологічних виробництв та інноваційних систем з урахуванням Цілей сталого розвитку та перспектив євроінтеграції. Крім зазначеного, вибір стратегічних орієнтирів промислового відновлення має відбуватись з урахуванням можливого довготривалого характеру воєнної загрози і ролі промислового сектора в створенні надійного економічного фундаменту для збереження державного суверенітету і територіальної цілісності нашої країни.
Тому основні стратегічні орієнтири промислового відновлення України такі.
І. Відновлення української промисловості повинно бути націлено на підвищення стійкості економіки та зміцнення обороноздатності країни, що забезпечуватиметься інноваційною трансформацією промислового сектору та комплексним впровадженням технологій Індустрії 4.0 (штучного інтелекту та машинного навчання, робототехніки, технологій віртуальної та доповненої реальності, блокчейну, технологій біоінженерії) у виробничі процеси української промисловості.
ІІ. Насичення внутрішнього ринку на основі імпортозаміщення задля розв’язання проблем зайнятості та платоспроможності населення, забезпечення потреб внутрішнього ринку товарами, які до цього імпортувалися з рф та білорусі, а також формування регіональних ланцюгів доданої вартості.
ІІІ. Стимулювання нових напрямів діяльності, розвиток яких має значні перспективи в глобальному середовищі, зокрема для розв’язання глобальних проблем дефіциту продовольства, забруднення навколишнього середовища, поліпшення якості життя та безпеки.
Пріоритети галузевого розвитку промисловості мають визначатися з огляду на необхідність відновлення ключових галузей, розвиток яких має відповідне ресурсне забезпечення, високий потенціал ефективності та інноваційності, вагоме соціальне значення, а також галузей з легким доступом для малого і середнього бізнесу, здатних швидко адаптуватися до змін середовища та оперативно реагувати на його потреби. Серед них: металургія, машинобудування, хімічна, фармацевтична, харчова, деревообробна галузі, легка промисловість та промисловість будівельних матеріалів.
