16 жовтня 2023 р. у ДУ «Інститут економіки та прогнозування» відбулася робоча нарада, де обговорювалося забезпечення наукового підґрунтя законотворчої діяльності Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів для вирішення актуальних питань соціальної політики України у (по)воєнний період.

Зустріч була ініційована головою Комітету Г.М. Третьяковою після надання Інститутом науково-аналітичної записки «Соціальна резильєнтність національної економіки: дискурси Євросоюзу та України», підготовленої у межах виконання наукового проєкту «Формування засад національно укоріненої стійкості та безпеки економічного розвитку України в умовах гібридної системи «мир–війна» (держ. реєстр. № 0123U100965).

Учасники робочої групи: голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Г.М. Третьякова, директор ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» академік НАН України В.М. Геєць, заступник директора, академік НАН України А.А. Гриценко, заступник директора, член-кореспондент НАН України С.О. Кораблін, провідний науковий співробітник Т.В. Бурлай, завідувач відділу соціоекономіки праці В.В. Близнюк, старші наукові співробітники Л.П. Гук та Т.В. Перегудова.

На початку зустрічі було зазначено, що соціально-трудові відносини у світі невизначеності характеризуються асиметричністю та нерівністю всіх суб’єктів, що визначається існуванням різних гібридних та каскадних криз, якісними структурними диспропорціями попиту та пропозиції робочої сили за виключенням окремих сегментів ринку праці, низькою дієвістю соціального діалогу та відсутністю соціальної толерантності сучасного українського бізнесу, який в умовах нерозвиненості інститутів громадянського суспільства, недосконалості державних механізмів реалізації практики соціального діалогу та інших чинників здебільшого зорієнтований на реалізацію у сфері соціально-трудових відносин не стільки демократичного, скільки командно-авторитарного типу поведінки. Розуміння таких обмежень вимагає розроблення наукового підґрунтя для подальшої законодавчої та нормотворчої діяльності органів влади.

Під час зустрічі було визначено пріоритетні напрями досліджень для вирішення нагальних проблем соціальної політики України та їх законодавчого унормування.

Було обговорено питання активного використання нестандартних форм зайнятості, які набувають дедалі більшого поширення при переході суспільства від індустріальної до постіндустріальної епохи, надаючи ринку праці гнучкості та здатності до адаптації. Нові форми зайнятості створюють можливості для диверсифікації робочих місць та можуть відіграти у відновленні національної економіки роль, більш важливу за ті, що пов’язані зі стандартними (індустріальними) соціально-трудовими моделями. Визначено, що робочі місця з цифровою підтримкою, зокрема платформна зайнятість, – це мейнстрім у трансформації зайнятості, що формує новий світ праці.

Розвиток нових форм зайнятості формулює нові вимоги до якості робочих місць та підготовки робочої сили, відповідно до вимог часу. Це потребує подальшої копіткої роботи в частині розробки державних професійних стандартів у співробітництві з роботодавцями та закладами освіти.

Оскільки формування та нагромадження людського капіталу відбувається на одному з основних інституційних рівнів – рівні домогосподарства, необхідно приділити цій інституційній одиниці, обґрунтуванню особливостей та форм економічної діяльності домогосподарств та особливостей оподаткування результатів його діяльності особливу увагу.

На зустрічі зазначалось, що сучасна політика, яка регулює сферу зайнятості, має відповідати трансформаціям у цій сфері не просто через зміну стандартів зайнятості, а й через те, що нестандартність виступає чинником дивергентності – процесу відкриття нових ідей і розширення можливостей у сфері зайнятості, пропонує нові способи вирішення складних завдань у міжнародному співробітництві.

Також було приділено увагу питанню реформування державної служби зайнятості України в частині реформування системи соціального страхування, визначення пріоритетів розвитку соціального діалогу та інше.

Відзначено, що питання, які розглядалися, є комплексними і потребують ґрунтовного наукового супроводу.

У відповідь на ініціативу щодо запровадження в Україні цільової продовольчої підтримки для малозабезпечених верств населення науковці відділу економіки і політики аграрних перетворень ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” підготували свої пропозиції щодо продовольчої підтримки вразливих верств населення і розвитку фермерства в Україні, враховуючи міжнародний досвід. Вчені представили результати досліджень, де головну увагу акцентовано на засадничих принципах запровадження програм продовольчої допомоги в умовах обмеженості бюджетних ресурсів. За таких обставин важливо отримати найвищий рівень суспільної ефективності при мінімальних витратах. Науковці впевнені, що у вітчизняних умовах для цього слід поєднати вразливі групи споживачів і виробників, а саме надавати продовольчу допомогу малозабезпеченим громадянам для придбання свіжої плодоовочевої продукції у сімейних господарствах фермерського типу. Ці пропозиції передано для використання в роботі Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, комітетам Верховної Ради України з питань економічного розвитку, з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування. Більше інформації тут

На робочій нараді, яку громадська спілка «Всеукраїнська Енергетична Асамблея» провела 18 лютого 2020 р.,  розглядалися рекомендації щодо реалізації вимог Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (Національний план) за результатами аналізу європейського досвіду скорочення викидів. Зокрема, під час наради представник ДУ «Інституту економік та прогнозування НАН України», к.т.н.,старший науковий співробітник  О.А. Дячук доповів про результати наукового дослідження на тему: «Економічно обґрунтований підхід до запровадження Національного плану скорочення викидів в Україні на підставі досвіду скорочення викидів забруднюючих речовин великими спалювальними установками в Європі», а також презентував Рекомендації та Резюме заключного аналітичного звіту. Національний план було  розроблено на виконання зобов’язань України перед Енергетичним Співтовариством (директива ЄС 2001/80/ЄС) та прийнято 8 листопада 2017 р. відповідною постановою уряду. Його  мета – поступове скорочення викидів діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу від великих спалювальних установок (номінальною тепловою потужністю 50 МВт і більше) до 31 грудня 2033 р. Національний план містить наміри України як члена Енергетичного Співтовариства суттєво скоротити викиди від існуючих великих спалювальних установок (наразі в Україні їх функціонують 223). План передбачає щорічне подання на розгляд Секретаріату Енергетичного Співтовариства звітів про виконання Національного плану скорочення викидів. За підсумками наради присутні погодились з необхідністю врахування європейського досвіду при реалізації Національного плану скорочення викидів та прийняли рішення надіслати Звіт про проведення згаданого наукового дослідження разом з відповідними висновками, рекомендаціями та пропозиціями на адресу Мінекоенерго, НКРЕКП, НЕК «Укренерго» та Комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.

14 серпня 2019 року  на засіданні Кабінету Міністрів України під головуванням прем’єр-міністра Володимира Гройсмана схвалено національну ціль України з енергоефективності на період до 2020 року відповідно до європейських директив. Відповідний проект розпорядження Уряду розроблено Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України у співпраці з міжнародними експертами, фахівцями Секретаріату Енергетичного Співтовариства та експертами сектору прогнозування розвитку ПЕК ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» у рамках імплементації статті 3 Директиви 2012/27/EU про енергоефективність. Під час розрахунку цілі використано загальний підхід Директиви, а саме скорочення кінцевого енергоспоживання на 20% у 2020 р. відносно базового сценарію. Так, проектом акта визначено такі показники: – первинне споживання енергії має не перевищувати 101 316 тис. т нафтового еквівалента у 2020 році; – кінцеве споживання енергії має не перевищувати 55 507 тис. т нафтового еквівалента у 2020 році. Зазначені показники узгоджуються із: – Енергетичною стратегією України на період до 2035 року; – Національним планом дій з енергоефективності на період до 2020 року. Таким чином, Україна продовжує здійснювати виважену державну політику з енергоефективності, враховуючи міжнародні зобов’язання та європейські практики у цій сфері.