Ukrainian
English 
Україна пройшла складний шлях формування корпоративного сектора економіки, який, на жаль, не став прикладом якісних реформ і результатів. Проведення радикальних економічних реформ з початку 90-х років ХХ ст. не зумовило впровадження прогресивної та збалансованої моделі соціально-економічного розвитку. Ефективно діючі в країнах Заходу ринкові інститути в українських умовах виявилися недієвими і малоефективними, а старі неефективні економіко-господарські інститути пристосувалися під нові кулуарно-приватні інтереси. Українська модель корпоративного управління проявляється з унікальними особливостями, що притаманні лише вітчизняному корпоративному сектору. Так, приватні вітчизняні корпоративні структури в основному націлені на монополізм або узгоджену олігополію, яка дуже часто функціонує з горизонтально інтегрованими бізнесами, що є непов'язаними між собою. Оприлюднена прибутковість є мінімальною або мінусовою, фактична виручка (прибутки) приховується (виводиться в офшор), усі фінансово-інвестиційні операції зосереджені на задоволенні прав лише мажоритарного акціонера, — права міноритарних співвласників, держави і суспільства ігноруються. Акціонерні товариства з державною часткою функціонують у режимі ручного регулювання, коли також значною мірою або повністю ігноруються права міноритарних акціонерів, державних і суспільних інтересів на користь якогось політичного угруповання або наближеного до нього кола осіб. Читайте більше у статті к.е.н., с.н.с. сектору міжнародних фінансових досліджень ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" Є.В.Редзюка, "Держава і корпоративне управління – шлях до європейських цінностей чи в нікуди?", опублікованій у газеті "Дзеркало тижня. Україна" 23 лютого 2019 р.
ЗУПИНИТИ ВІЙНУ!
Звернення ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
В Україні війна. Її розв’язала Росія. «Русский мир» приніс нашому народові горе, смерть та розруху. Він намагається стерти з землі переважно російськомовні Харків, Суми і Маріуполь. Залишає на своєму шляху знищені села Слобожанщини, Чернігівщини та Київщини. Руки загарбників у крові невинних дітей. Цьому немає і ніколи не буде жодного виправдання.
Окупантів словами не зупинити, але мовчати не можна.
Ми звертаємся зі словами вдячності до наших захисників-військових, добровольців тероборони, добробатівців, волонтерів, мільйонів наших співвітчизників, які щодня роблять все, щоб забезпечити нас світлом, теплом та їжею.
Ми дякуємо всьому світові, який встав на захист наших прав та свобод. Ми ніколи не забудемо іноземних добровольців, які ризикують життям, захищаючи наші родини. Ми цінуємо підтримку міжнародної наукової спільноти. Ми чуємо при цьому і голоси російських громадян, але нас продовжують вбивати. Щодня. Щоночі. Жінок, дітей, старих та немічних людей.
Нас вбивають за те, що ми не хочемо «русского мира». За те, що ми захищаємо свою землю. За наш європейський вибір. За наше майбутнє.
Гармати змінюють та надають страшного сенсу взаємовідносинам історичних сусідів. Їх жнива – десятки тисяч вбитих та скалічених, мільйони біженців, знищені міста та села, зруйновані мости, спотворені долі.
Це – не наш вибір. Це – вибір країни-агресора. Але ми вистоїмо. Ми повернемося до нормального життя, до звичайних людських відносин. Ми змусимо нас поважати. І це відбудеться тим скоріше, чим міцнішими будуть всі ті, для кого життя кожної людини є дивом, а не «тріскою при рубанні дров».
Державне благословення вбивства – важкий морок середньовіччя. Весь світ бачить, як він опускається на Росію. Це – безвихідь. Щоб остаточно не потрапити до неї, треба зупинитися. Це перше, що треба зробити, щоб не перетворитися на вічного ізгоя, який всім заздрить, всім погрожує і всіх жахається.
Безумовна зупинка вогню та перемовини – перший крок від цієї прірви. Його треба робити негайно. Заради тих, чиї життя ще можна зберегти. Заради припинення цієї божевільної війни. Заради всіх тих, хто ще може після неї народитися.
Archive for лютого, 2019
Валерій Геєць: Немає нічого вищого за національні інтереси
У екслюзивному інтерв’ю директора ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” академіка НАН України В.М. Гейця газеті “Україна молода” – розмова про слабкі сторони української економіки, мінуси (а не лише про плюси) асоціації з ЄС, які проявилися лише зараз і про які нині не прийнято говорити, а також про відстоювання національних інтересів України, а не інших держав Заходу.
Читайте більше у матеріалі Івана Леонова “Директор Інституту економіки та прогнозування НАН України Валерій Геєць: “Нема нічого вищого за національні інтереси” (перша частина – 12 лютого 2019 р.; друга частина – 13 лютого 2019 р., газета “Україна молода” ).
Відновлення довіри до банків – завдання НБУ
Другий Національно-визначений внесок України до Паризької угоди та його проблемні аспекти
У Міністерстві екології та природних ресурсів України 4 лютого 2019 р. відбулося перше засідання Робочої групиз розробки другого Національно-визначеного внеску (НВВ) України до Паризької угоди. Робоча група створена за ініціативи Мінприроди для ефективної реалізації проекту ЄБРР «Підтримка уряду України з оновлення національно-визначеного внеску», що виконується ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» разом із низкою національних та міжнародних експертів.
В обговоренні питань порядку денного засідання робочої групи взяли участь близько 50 представників різних міністерств, агентств та відомств, а також громадських організацій, державних та приватних компаній, науковців та експертів. На засіданні активно обговорювалось питання процесу підготовки нового НВВ та проблемні аспекти, які можут
ь виникнути при цьому. Зокрема, було приділено увагу питанням національної нормативно-правової бази та міжнародних зобов’язань України, пов'язаних з НВВ, а також його цілей, завдань, структури та змісту. Учасники РГ дійшли спільного рішення щодо статусу НВВ України і затвердили його назву як «Другий національно-визначений внесок України до Паризької угоди».
Наостанок представники Проекту ЄБРР запросили всіх бажаючих відвідати методологічний семінар 26 лютого 2019 р., який буде організовано в приміщенні ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України».
З інформацією про перший національно-визначений внесок України можна ознайомитися тут
Українська наука: як вийти з крутого піке
До 90-х років минулого століття наука в ієрархії професій посідала одне з почесних місць. З 1990-х ситуація в українській науці почала змінюватися. Відбувалося неухильне щорічне зниження частки фінансування науки у внутрішньому валовому продукті (ВВП), і 2016 року воно становило трохи більше ніж 15% від частки фінансування ВВП 1990-го. Це при тому, що й ВВП 2016 року менший, ніж ВВП 1990-го, майже вдвічі. Скорочення витрат на науку призводило до неминучого скорочення кількості науковців. Зниження заробітної плати призвело до падіння престижності наукової праці. Молодь перестала прагнути вчитися і йти працювати в науку. Нині найчисленніша вікова категорія в науці — категорія понад 65 років. Читайте більше у матеріалі вченого секретаря Інституту, канд. техн. наук В.К.Хаустова “Українська наука: як вийти з крутого піке”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 2 лютого 2019 р.