Сьогодні ліки можна застосовувати як своєрідну “політичну зброю” – на кшталт того, як свого часу нею була нафта, а потім продовольство, – через те, що активні фармацевтичні інгредієнти (АФІ) для виготовлення ліків і власне самі препарати виробляються в різних частинах світу. Карантинні обмеження внаслідок COVID-19 вкрай загострили цю проблему.  Тому окремим напрямом у рамках виконання цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Оцінка та прогнози ендогенного зростання економіки України» стало вивчення розбудови високотехнологічних виробництв на засадах національних інноваційних надбань. Досліджуючи досвід Великої Британії початку ХІХ ст., провідний науковий співробітник відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України“  д.е.н.  Олена Саліхова визначила, що у часи випробувань продукти тонкої органічної хімії, що є базою для фармацевтики, стають критично важливим фактором виживання нації. У своїй статті “Залежність Великої Британії від імпорту з Німеччини. Відповіді на виклики Першої світової війни”, опублікованій у збірнику наукових праць “Історія народного господарства та економічної думки України” (№ 54 за 2021 рік) вона доводить, що нинішня криза забезпеченості необхідними інгредієнтами для фармацевтичного виробництва  на черговому витку історії повторює ситуацію сторічної давнини, на яку слід зважати, шукаючи відповідей на сучасні виклики. Спираючись на викладений історичний досвід, у статті  “Залежна незалежність”  (на ресурсі LB.ua, 23 грудня 2021 р.) Олена Саліхова простежує, яким чином світ під час пандемії COVID-19 поринув у нову реальність влади ліків (medicines power). Закриття в Китаї заводів унаслідок суворого карантину, заборона в Індії експортувати певні товари, недоступність авіаперевезень і морського сполучення спричинили перебої в постачанні та заблокували ланцюжки створення доданої вартості, унаочнивши, що «сильні світу цього» – політично та економічно незалежні держави, втім як і несильні, серед яких Україна, – мають проблему: вони залежні від імпорту АФІ, випуск яких сконцентровано в Азії. Водночас у статті “Виклики СОVID-19 фармацевтичній промисловості: відповіді ЄС та України” (автори – Олена Саліхова та Дар’я Гончаренко, “Економіка і прогнозування” № 3 за 2021 рік) доведено, що критична залежність виробництва ліків від імпортних проміжних товарів, нарощування їх поставок в Україну, а також імпорту готових ЛЗ та МВ мають стати для українських можновладців аргументами для ухвалення державницьких рішень із запровадження механізмів розвитку фармацевтики в інтересах безпеки та здоров'я нації. Для зменшення зовнішньої залежності на урядовому рівні необхідно запровадити низку заходів, спрямованих на: 1) посилення науково-технологічного та інноваційного потенціалу фармацевтики, 2) сприяння приватним інвестиціям у розширення номенклатури продукції існуючих фармацевтичних компаній та 3) створення передумов для започаткування нових виробництв в Україні.