Вітаємо Вас на порталі Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України

Новини Інституту

Економічний прагматизм як ліки від бюджетного фетишизму

В Україні бюджетна політика традиційно є найдієвішою (а можливо, і єдиною дієвою) складовою економічної політики держави. Довкола неї зосереджено порівняно потужний кадровий потенціал, а її організація вигідно вирізнялася навіть у періоди глибоких політичних криз. Це недивно, тому що, по-перше, збої у фіскальному механізмі спроможні завдавати швидких і нерідко фатальних ударів по електоральних рейтингах, якими насамперед опікується влада. По-друге, бюджет завжди залишався привабливим потоком “живих” грошей, контроль над яким давав можливість компенсувати як втрати від надмірного податкового тягаря, так і витрати на здобуття чергових електоральних перемог. Проте при цьому бюджет незмінно залишався “річчю в собі”, доступною для розуміння лише небагатьом, а Мінфін як основний творець і виконавець бюджетної політики відчутно домінував над іншими органами державної влади, виступаючи в ролі останньої (а подекуди і єдиної) інстанції, що визначала доцільність більшості складових державної політики. При розробці й виконанні чергового бюджету основними були орієнтація на балансування доходів і видатків, можливості витискання з економіки додаткового фіскального ресурсу та політичні “торги” щодо розподілу цього обмеженого ресурсу на задоволення необмежених запитів фігурантів цих торгів. Між тим, перебуваючи у полоні фетишизації кількісних показників бюджету (і перш за все нормативу дефіциту, який часто задавався зовнішніми інституційними кредиторами), влада ніколи повною мірою не використовувала потенціалу впливу самої бюджетної політики на стратегічний розвиток країни.

Більше читайте у статті провідного наукового співробітника відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування НАН України, к.е.н  Я.А.Жалила  та екс-в.о. міністра  економічного розвитку і торгівлі України, президента Економічного дискусійного клубу А.А.Максюти “Економічний прагматизм як ліки від бюджетного фетишизму” , опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 28 травня 2016 р.

Старопромислові регіони України: як позбутися стокгольмського синдрому

Динамічні зміни в структурі промислового виробництва, що відбуваються в Україні після кризи 2008–2009 рр.,показали повною мірою назрілу проблему структурної модернізації старопромислових регіонів. Незважаючи на те, що перед промислово розвиненими країнами ця проблема постала ще в 80-х роках минулого століття, у нашій країні її розв’язання тривалий час відкладалося в довгу шухляду. Якийсь час це пояснювалося можливістю успішної екстенсивної експлуатації успадкованих від загальносоюзного поділу праці базових галузей і ресурсного потенціалу промислово розвинених територій. Низька продуктивність базових галузей старопромислових регіонів компенсувалася дешевиною енергоресурсів, сировини й праці, а також невисокими екологічними вимогами до промислової діяльності. Однак уже посткризове відновлення пішло в регіонах із високою часткою таких галузей (насамперед Донецькій, Запорізькій і Луганській областях) “якось не так”.

Більше читайте у статті співробітниці відділу економічного зростання та структурних змін в економіці Інституту економіки та прогнозування НАНУ, к.е.н. Олени Снігової  “Старопромислові регіони України: як позбутися стокгольмського синдрому ”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 28 травня 2016 р.

Обговорюємо проект «Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року»

Розроблення Стратегії розвитку високих технологій – це проблема, розв’язання якої стоїть в Україні на порядку денному вже багато років. Очевидно, що сутність (зміст), дієздатність та ефективність цього документу значною мірою залежать від механізму його створення, який передбачає спільні цілеспрямовані дії загальнодержавного масштабу з обов’язковим залученням представників політики, науки, бізнесу та громадськості. Ефективність такого підходу обумовлюється саме спільними зусиллями осіб, зацікавлених у використанні та створенні загальнодоступних знань, що сприяє більшому внутрішньому та зовнішньому усвідомленню процесу.

Досвід країн ЄС доводить, що хоча для них і було визначено спільні пріоритети, розбіжності у державному устрої, політичних та культурних традиціях, системі національних прерогатив вплинули на формування специфічних підходів як до механізму розроблення, так і до способів реалізації стратегії, а також визначення ролі та місця державних органів влади й управління у процесі її втілення. Водночас спільні риси все ж таки є. Це, по-перше,  процедура розроблення, а саме: застосування методу відкритої та колективної праці; міжміністерське співробітництво у процесі розроблення стратегії; створення стратегії під керівництвом найвищого рівня виконавчої влади (голови держави та уряду). По-друге, це практика підготовки документу, зокрема: визначення тематичних секторів та встановлення пріоритетів бюджетних асигнувань на вирішення завдань. Отже, методологічний підхід до формування аналогічних документів у країнах ЄС переважно базується на таких принципах:

•         використанні кращого світового досвіду;

•         зосередженні зусиль на пріоритетах;

•         зміцненні партнерських відносин;

•         покращенні звітності.

Викладене вище та інші результати аналізу досвіду країн ЄС стали підґрунтям для коментарів провідного наукового співробітника відділу інноваційної політики, економіки та організації високих технологій , д.е.н. О.Б. Саліхової щодо проекту «Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року».

Детальніше читайте у статті «А МЕРТ і нині там… Щодо Проекту «Стратегії з розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року», розміщеній на сайті журналу “Економіст” 26 травня 2016 р.

Пропонуємо долучитися до публічного обговорення цього питання.

Експортна стратегія України: “Біла книга” чи розбілена “Зелена”?

Свою експертну думку у дискусії щодо майбутньої Експортної стратегії України висловив провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування, к.е.н. В.Е.Лір.

Читайте більше  у матеріалі “Експортна стратегія України: “Біла книга” чи розбілена “Зелена”?”, який опублікувала “Європейська правда” 19 травня 2016 р.

Банківська система в умовах реформування економіки України

З нагоди Дня науки та 20-річчя Навчально-наукового інституту фінансів, банківської справи Університету державної фіскальної служби 17 травня ц. р. науковці відділу грошово-кредитних відносин ІЕПр НАНУ, кафедри банківської справи та фінансового моніторингу Університету ДФС за участі експертів ДННУ «Академія фінансового управління» організували круглий стіл на тему «Банківська система в умовах реформування економіки України».

А.О.Дробязко, співробітник ДННУ «Академія фінансового управління» у доповіді на тему «Монетарна політика та валютна лібералізація в Україні» зосередився на огляді поточних тенденцій обмінного курсу, індексів споживчих цін та цін виробників. Доповідач звернув увагу на проблему офшоризації і доларизації, а також докапіталізації банків. Особливий інтерес аудиторії викликала теза щодо втрати національною валютою своєї функції накопичення.

Співробітник ДННУ «Академія фінансового управління» Г.П.Бортніков, розглядаючи тему «Банківська криза в Україні: причини, особливості, подолання», зосередився на проблемі згортання кредитування та ефекту обриву (припинення кредитування реального сектора). Було проаналізовано превентивні заходи, серед яких: антициклічний буфер капіталу, динамічне резервування, конвертовані облігації, стабілізаційний фонд за рахунок внесків банків, стримування кредитної активності у періоди кредитного буму.

У доповіді співробітника відділу грошово-кредитних відносин ІЕПр НАНУ Є.О. Бублика на тему «Тенденції та перспективи концентрації в банківському секторі економіки України» оцінювалися перспективи зростання ролі великих банківських установ. Доповідач зауважив тенденцію до посилення рівня концентрації у вітчизняному банківському секторі та наявність умов для її поглиблення та висловив думку про існування ознак формування олігополії на ринку при формально низьких показниках концентрації. На його думку, продовження поточної політики НБУ з виведення з ринку малих банків, зокрема через підвищені вимоги до капіталізації установ, може залишити на ринку тільки банки І–ІІІ груп. За словами Є.О.Бублика, набагато сильніше на зростання концентрації вплине закриття банків І та ІІ груп. У цьому випадку перерозподіл їх ринкових часток відбудеться між найбільшими банками.

Тож політика НБУ у сфері регулювання діяльності великих банків, що набувають статусу системно важливих, повинна передбачати, з урахуванням рекомендацій Базельського комітету, розроблення спеціальних підходів. Є.О.Бублик акцентував на організаційних заходах (розробленні стратегії та визначенні компетентного органу, відповідального за комунікацію та здійснення регулювання великими банками), методичних (розроблення методики ідентифікації системно важливих банків, вимог до переліку та порядку розкриття фінансової інформації) та механізмі контрциклічного буфера капіталу для системно важливих інститутів. На його думку, доцільно провести аналіз можливостей встановлення підвищених вимог до капіталу для додаткового покриття збитків та обмеження привабливості системно важливого статусу.

Під час обговорення учасники круглого столу приділили значну увагу питанню ефективності банківського нагляду НБУ.

Підсумовуючи, завідувач кафедри банківської справи та фінансового моніторингу Університету державної фіскальної служби України д.е.н., проф. О.І.Береславська відзначила конструктивність діалогу та висловила сподівання щодо подальшої співпраці з представниками  відділу грошово-кредитних відносин ДУ «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України» та ДННУ «Академія фінансового управління».

 

Офшорне виснаження

Панамське досьє”, що стало однією з останніх світових топ-новин, цього тижня поповнилося новою чималою порцією інформації. Найгостріше на його публікацію вже відреагували в багатих країнах: кримінальне провадження у США, спецкомісія Європарламенту, плани боротьби з офшорами Мінфіну Німеччини та великої п’ятірки ЄС. Реакція ж їхніх бідних сусідів, за нечастим винятком, була стриманішою. Українські журналісти й політологи, не змовляючись, досить оперативно розібрали практично всі вітчизняні аспекти “панамагейту”: податкові ухиляння, особиста анонімність, густа тінь корупції/криміналу, легалізація тіньових капіталів, гнітючий бізнес-клімат на батьківщині, моральні втрати, політична відповідальність за порушення моральних табу, передвиборних обіцянок і стрімке погіршення життя своїх виборців. Претензії у нас, як і за кордоном, адресують здебільшого політикам. Річ у тім, що бізнес, на відміну від них, на вірність своєму народу не присягав. Тому його судять за дотримання не моральних норм, а юридичних. А вони офшорів не забороняють. Ні в Україні, ні за її межами.

Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України С.О.Корабліна  “Офшорне виснаження”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня”  14 травня  2016 р.

Бюджетно-боргова політика поглиблення спаду

У суспільно-політичних дискусіях останнього часу недостатньо уваги приділяється таким проблемам, як здійснення урядом проциклічної та наджорсткої бюджетної політики, наростання бюджетно-боргових диспропорцій і відсутність зваженої політики управління державним боргом. А між тим саме ці промахи в роботі уряду призвели до поглиблення економічного спаду, різкого зниження життєвого рівня населення, посилення боргової удавки економіки.
Більше читайте у статті д. е н., завідувача сектора міжнародних фінансових досліджень Інституту економіки та прогнозування НАН України Т.П.Богдан  “Бюджетно-боргова політика поглиблення спаду”, опублікованій в газеті “Дзеркало тижня. Україна” 16 квітня 2016 р.

Прозорість спільної аграрної політики у ЄС: емпіричні докази

У рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, орієнтації на європейські цінності у створенні нової системи управління аграрним і сільським розвитком вітчизняна аграрна політика може переорієнтуватися на стратегічні суспільні цілі з чітко визначеними пріоритетами, дієвими механізмами реалізації та надійними джерелами фінансування. Цей процес ускладнюється тим, що у нас аграрна політика завжди не узгоджувалася з селянською тактикою виживання. Подолання відчуження між сільським співтовариством і громадянським суспільством, з одного боку, та державними структурами і великим бізнесом — з іншого, є неабияким викликом для України.
Більше читайте у статті чл.-кор НАН України, завідувача відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки та прогнозування НАН України О.М.Бородіної “Прозорість спільної аграрної політики у ЄС: емпіричні докази“, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 16 квітня 2016 р.

Міжнародний лекторій «Закономірності та особливості української трансформації»

Починаючи з грудня 2015 року в рамках «Української школи архетипіки» під керівництвом д. соціол. н., проф., засл. діяча науки і техніки України Е.А.Афоніна триває проект міжнародного лекторію, присвяченого українським трансформаціям. Проект представлятиме собою серію з 14 лекцій науковців з України, Польщі та Казахстану. Більш детальну інформацію про всі заходи проекту можна отримати у флаєрі.

Сільський розвиток на базі громад: виклики та можливості в умовах реформи самоврядування

P60322-104758_crn

P60322-101332_crnОбговорення за такою темою у форматі круглого столу відбулося 22 березня 2016 р. в Інституті економіки та прогнозування НАН України, організованого відділом економіки і політики аграрних перетворень. У його роботі взяли участь науковці та освітяни, представники державних органів управління та органів місцевого самоврядування, громадських організацій (усього 65 осіб). Учасникам заходу представлено наукову доповідь «Політика сільського розвитку на базі громад», підготовлену співробітниками відділу Інституту за результатами проведених досліджень.

DSC00042n

P60322-101658_crnДиректор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік В.М.Геєць акцентував увагу на неоднозначності реформи місцевого самоврядування для сільських громад з різним рівнем соціально-економічного розвитку, наявністю чи відсутністю активів для сільського розвитку.

Завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень О.М.Бородіна у доповіді «Сільський розвиток на базі громад: методологічні засади та емпіричні докази» розкрила методологію організації сільського розвитку на базі громад, еволюцію процесів в Україні та основні напрями їх спрямування у русло сучасної загальноєвропейської практики.

P60322-113517nУ виступах гол. наук. співроб. Інституту О.Л.Попової «Виклики реформи місцевого самоврядування для сільських громад», гол. наук. співроб. І.В.Прокопи «Зміни в якості життя на селі: чого чекати від реформ у сферах місцевого самоврядування і суспільних послуг», ст. наук. співроб. В.Д.Ярового «Просторові аспекти реформи місцевого самоврядування в Україні», наук. співроб. відділу державних фінансів Інституту Д.М.Серебрянської «Об’єднані територіальні громади в умовах бюджетної децентралізації» висвітлювалися проблемні аспекти методичних підходів до об’єднання громад, неузгодженості щодо реалізації обіцяних преференцій та фінансового забезпечення об’єднаних територіальних громад у процесі реформи місцевого самоврядування.

З матеріалами круглого столу можна ознайомитися тут.

DSC00026_crnDSC00040_crnDSC00052_crnP60322-121815_crnP60322-124859_crnP60322-140551_crnP60322-152856_crnP60322-113515_crnP60322-110515_crnP60322-103124_crnP60322-113819nP60322-101345n