За останні 20 років Україна перенесла три системні кризи — у 1998–1999, 2008–2009 і 2014–2015 рр. Усі вони супроводжувалися спадом виробництва, валютними, фінансовими, бюджетними, борговими та банківськими потрясіннями. Під час них країна втрачала доступ до зовнішніх кредитних ринків, а держава — фінансову спроможність. Усі стабілізаційні програми в такі моменти розроблялися міжнародними організаціями: задля їхніх кредитів Україна легко відмовлялася від частини свого суверенітету. Однак кожне його відновлення згодом закінчувалося новою кризою. Останні п'ять років Україна перебуває під щоденним контролем МВФ. За цей час нами було ініційовано три стабілізаційні програми: Stand-by (2014), EFF (2015), Stand-by (2018). Кожна з них супроводжувалася не стільки обговоренням умов співробітництва з Фондом, скільки залякуванням загрозою дефолту. Причому найактивніше ажіотаж навколо фінансової неспроможності держави накручують, хоч як дивно, уряд із Нацбанком за потужної підтримки правлячої коаліції та її прибічників із експертного середовища. При цьому, щоправда, не згадується, що за неповні п'ять років Україна встигла одержати від МВФ майже стільки ж (10,2 млрд СПЗ), скільки за попередні 19 років (10,7 млрд СПЗ). І що в пікових платежах 2019–2021 рр. практично немає "старих" зобов'язань перед Фондом, тому що весь сьогоднішній борг перед ним (8 млрд СПЗ) накопичено вже після 2013 р. У наявності загроза боргової пастки: зобов'язання перед головним кредитором плодяться швидше, ніж віддача від контрольованих ним програм. Так, не встигнувши розпочати поточний Stand-by (2018), НБУ анонсував необхідність наступної стабілізаційної програми. Раніше таку саму потребу України в нових кредитах зазначало рейтингове агентство Fitch. Не дивно, що за подібної ситуації час вести мову не про умови фінансової стабільності України, а про причини її відсутності. Читайте більше у статті д-ра екон. наук, чл.-кор. НАН України, заступника директора ДУ “ Інститут економіки та прогнозування НАН України” С.О.Корабліна “Фінансова нестабільність”, опублікованому у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 23 березня 2019 р.    

  13 березня 2019 року в  ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» у рамках виконання Проекту ЄБРР «Підтримка Уряду України з оновлення НВВ» відбувся методологічний семінар щодо розробки другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди. Мета семінару  полягала у представленні та обговоренні методологічних підходів та модельного інструментарію для сценарної оцінки динаміки викидів парникових газів в Україні, які буде використано при підготовці другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди. До семінару долучилося понад 50 учасників, серед яких представники НАН України, міністерств, відомств, а також громадських організацій, державних та приватних компаній. Експерти активно обговорювали питання загальних принципів та методологічних підходів до розробки другого національно-визначеного внеску України, а також методологічних підходів до моделювання по секторах таких як, енергетика, промисловість, відходи, сільське господарство та землекористування, зміни землекористування і лісове господарство. Було відзначено, що до роботи над другим НВВ України за різними секторами будуть залучені іноземні та українські експерти. У загальному підсумку передбачається розробка декількох сценаріїв для оновленого НВВ України. Детальніше з матеріалами семінару можна ознайомитися  тут Більше фото та можливість відстежувати як триває процес щодо розробки другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди – на сторінці Проекту ЄБРР “Підтримка Уряду України з оновлення НВВ” у Фейсбуку https://www.facebook.com/ukrainendc

Цій проблемі була присвячена міжнародна наукова конференція 27 лютого 2019 р., організаторами якої виступили ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» та НДІ фіскальної політики УДФС України. Участь у конференції взяли академік НАН України В.М. Геєць, Заслужені економісти України – д.е.н., проф. О.В. Плотніков, д.е.н., проф.. І.О. Луніна, д.е.н., проф. О.М. Шаров; представники закордонних установ – директор Литовського представництва ELSIS (Інформаційні технології та послуги) Р. Габулавічус, голова Представництва торгово-промислової палати Грузії в Україні, д.е.н., с.н.с. Інституту економіки Тбіліського держуніверситету ім. І. Джавахішвілі Г. Сігуа  та інші науковці. Доповідачі представили аналітичні матеріали, після цього відбулася жвава дискусія щодо існуючих у країнах ЄС проблем та їх можливого впливу на фінансово-економічну систему України. Ґрунтовні доповіді щодо євроінтеграційних процесів на фінансових ринках представили О.О. Борзенко, Є.В. Редзюк, Т.О. Панфілова, а з приводу проблем фіскальної системи – представники НДІ фіскальної політики УДФС України: С.С. Брехов, С.І. Федчук, Н.В. Новицька та ін. Також розглядалися питання інвестицій, проблеми бюджетування і боргового навантаження у країнах ЄС (більше див. тут). У межах проведеної конференції присутні мали змогу обмінятися конструктивними думками, проаналізувати наявні проблеми у сфері розвитку фінансових та фіскальних інститутів України та ЄС, що, безумовно, слугуватиме базою для співпраці з державними органами влади.