Вітаємо Вас на порталі Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України

Наші видання










Наші проекти




Посилання




Наші партнери








------------------------------------------------------------------

Результати наукових досліджень

This post is also available in: English

НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗА 2015 Р.

НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЗА 2014 р.
• На основі логіко-історичної методології показано, що сучасними формами розв’язання інституційних суперечностей між глобалізацією, що реалізується переважно через інформаційно-фінансові механізми та зростання ролі транснаціональних корпорацій, і просторово-територіальною локалізацією економічної діяльності є градуалістична міждержавна інтеграція, глибока децентралізація і регіоналізація влади та фінансово-організаційна автономізація структур некомерційного сектора. Розкрито основні напрями інституційних корекцій соціально-економічної системи України (керівник – чл.-кор. НАН України Гриценко А.А.).
• Уперше обґрунтовано теоретичні засади та розвинено методологічні підходи щодо виявлення небезпечних макроекономічних дисбалансів в Україні за сучасних нестабільних умов розвитку світової та вітчизняної економіки, виконано сценарне прогнозування розвитку макроекономічної ситуації з використанням розроблених економіко-математичних моделей та передбачено значний спад економічної динаміки та поширення кризових явищ в Україні у 2014–2015 pp. (керівник – акад. НАН України Геєць В.М., відповідальний виконавець д.е.н. Скрипниченко М.І.).
• Розкрито особливості трансформації монетарного механізму в економіці України, що полягають у: хронічній розбалансованості попиту і пропозиції грошей; недосконалості механізму грошової пропозиції; обмеженості впливу інструментів грошово-кредитної політики на стабільність національної грошової одиниці; посиленні банкоцентричності фінансового сектора (керівник – д.е.н. Шелудько Н.М.).
• Набуло подальшого розвитку наукове обґрунтування ключових завдань та послідовності заходів бюджетної децентралізації, до яких належать: чітке законодавче розмежування функціональних та бюджетних повноважень центральних та місцевих органів влади, а також повноважень у системі органів місцевого самоврядування, що визначатиме сфери виключних повноважень органів місцевого самоврядування та усуватиме дублювання функцій центральних та місцевих органів влади; укрупнення територіальних громад; посилення фінансової спроможності органів місцевого самоврядування за рахунок податків, база оподаткування яких не має значної мобільності (загальний податок на нерухомість) та плати користувачів за блага та послуги, що надаються на рівні територіальних громад; зміна підходів до надання дотацій вирівнювання з метою зменшення їхніх дестимулюючих ефектів (керівник – д.е.н. Луніна І.О.);
• Визначення змін світової фінансової системи та розкриття особливостей реагування на глобальні трансформації у країнах світу: посилення валютної інтеграції країн з низьким і середнім рівнем доходів та поширення регіональних валют (центральноамериканське песо, південноафриканський ранд, інтеграція в АСЕАН); підвищення гнучкості курсових режимів та прогресуючого використання проміжних режимів обмінного курсу; вироблення стандартів і «кращої практики» проведення фіскальних консолідацій; регулювання фондового ринку та стимулювання залучення капіталу на фондові біржі (вдосконалення інститутів та інфраструктури фондових ринків, лібералізація валютного регулювання, застосування нових пруденційних заходів і контролю за рухом спекулятивних капіталів); використання нових фінансових важелів активізації зовнішньоекономічної діяльності в Китаї (кредитної підтримки закордонних інвестицій, страхування закордонних інвестицій, надання податкових пільг, послаблення валютного контролю, інформаційно-консультативного забезпечення тощо) (керівник – д.е.н. Богдан Т.П.).
• Уточнено концептуальні засади державної політики щодо оздоровлення фінансів підприємств реального сектора у зв’язку зі змінами вектора інституціонального розвитку та масштабів диспропорцій у фінансовій системі України; обґрунтовано практичні заходи державної політики щодо покращення інвестиційного клімату та оздоровлення фінансів підприємств реального сектора в Україні (керівники – чл.-кор. НАН України Даниленко А.І., д.е.н. Зимовець В.В.).
• Розвинено методологію прогнозування структурних зрушень в економіці України внаслідок інтеграційних процесів та сформовано середньостроковий прогнозний сценарій розвитку національної економіки, зважаючи на умови імплементації Угоди про асоціацію України з ЄС, яка дозволить створити потенціал для економічного зростання відповідно до тенденцій структурних змін на прикладі країн Вишеградської четвірки на усьому періоді їхнього руху до членства в ЄС (керівник – чл.-кор. НАН України Шинкарук Л.В.).
• Уперше розкрито роль і місце інноваційної діяльності в процесах неоіндустріалізації та основних механізмів стимулювання інноваційної активності у традиційних та високотехнологічних секторах економіки України; виявлено характер залежності темпів інноваційного розвитку країни від доступу інноваційно активних підприємств до потенційних нововведень, зокрема до нових речовин та матеріалів (керівник – д.е.н. Єгоров І.Ю.).
• Здійснено оцінку переваг, можливостей та негативних факторів імплементації директив і регламентів транспортної політики ЄС на основі використання індексів лібералізації ринку залізничних перевезень, а саме: індекси, які закріплені директивами ЄС у національному законодавстві країн союзу; індекси, що характеризують механізми регулювання і застосування доступу до потенціалу частини залізничної інфраструктури, а також визначають рівень конкуренції в галузі, за поділом вантажних і пасажирських перевезень, кількістю і частці на ринку нових операторів; визначено рекомендації для України в світлі прийняття частини директив щодо залізничного транспорту та вирішення питань структурного реформування залізничного транспорту для створення внутрішньовидової конкуренції (керівник – к.е.н. Никифорук О.І.).
• Визначено ризики та переваги для промислового виробництва від впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також пропозиції щодо шляхів неомодернізації вітчизняної промисловості. Встановлено, що ризики пов’язані із загрозою подальшої деіндустріалізації національної економіки від посилення іноземної конкуренції на внутрішньому ринку України, з невідповідністю певних видів промислової продукції вимогам європейських норм технічного та екологічного регулювання, а переваги виникають у зв’язку з розширенням доступу експорту промислової продукції на ринки країн ЄС, зростанням іноземних інвестицій у розвиток промисловості та налагодженням виробничої кооперації між українськими і європейськими промисловими компаніями (керівник – д.е.н. Дейнеко Л.В.).
• Уперше на основі узагальнення основних положень Угоди про асоціацію/ЗВТ між Україною та ЄС виявлено, що головною та необхідною умовою подальшого розвитку підприємств вітчизняного гірничо-металургійного комплексу є його технічна та технологічна модернізація, яка у найближчі п’ять–шість років потребуватиме близько 11,5 млрд дол. США. Доведено, що результатом модернізації гірничо-металургійного комплексу стане так званий «подвійний ефект», наслідком якого буде скорочення споживання ПЕР та зниження обсягів викидів парникових газів (керівник – чл.-кор. НААНУ Осташко Т.О.).
• Визначено особливості поточної інтеграційної динаміки національних енергоринків, які проявляються у диференційованості темпів та глибини їхньої інституціональної трансформації, динаміки структурних зрушень, конвергенції кон’юнктури та інтенсивності зовнішньої торгівлі. Поряд із загальноекономічними, основними секторальними факторами, що обумовлюють зазначені особливості, є: ефективність конкуренції (за Шумпетером) оптових і роздрібних ринкових сегментів; структурні пропорції енергетичного балансу; стан та умови забезпечення надійності функціонування енергосистем (керівник – к.е.н.Подолець Р.З.).
• Уперше розроблені методичні положення та здійснена порівняльна оцінка динаміки цін споживчого продовольчого ринку і доходів населення; встановлено, що офіційний індекс інфляції в продовольчому споживчому сегменті є заниженим, а купівельна спроможність населення України протягом 1990–2013 рр. зменшилася на чверть. Обґрунтовано напрями розширення фінансування розвитку сільського господарства й суміжних з ним галузей національного господарського комплексу в рамках можливої реалізації в Україні «Плану Маршалла» (керівник – д.е.н. Шубравська О.В.).
• Уперше обґрунтовано сутнісну характеристику поняття «сільська громада» як суб’єкта сільського розвитку та розкрито його відмінність від поняття «територіальна громада» як суб’єкта місцевого самоврядування. Виявлені ендогенні та екзогенні фактори становлення сільських громад як дієвих суб’єктів сільського розвитку та встановлена результативність їх дії на формування суспільних ресурсів розвитку. Доведено, що вплив ендогенних факторів має більший потенціал саморозвитку при тривалішому періоді їхнього визрівання, екзогенні ж – забезпечують швидкий ефект, але не гарантують внутрішню мобілізацію громади до саморозвитку у подальшому. Найвищий ефект досягається за одночасної активізації ендогенних та екзогенних факторів (керівник – чл.-кор. НАН України Бородіна О.М.).
• Розроблено методологічний підхід до визначення принципів аналізу зв’язку процесів міжпоколінної соціальної мобільності, кар’єрної (внутрішньогенераційної) мобільністі в сучасному українському суспільстві з нинішніми реаліями трансформаційного соціально-економічного простору (керівник – канд. соціол. н. Балакірєва О.М.).
• Запропоновано концепцію еволюції теоретичних поглядів на проблему економічного розвитку, що розкриває парадигмальні зміни у трактуванні змісту і механізмів економічного розвитку (перехід від екзогенно трансформаційних моделей до ендогенно макрорегульованих, а пізніше – до моделі самопідтримуючого цивілізаційного розвитку) (керівник – д.е.н. Небрат В.В.).
• Здійснена перспективна оцінка подальшого розвитку інститутів соціально-трудової сфери; узагальнено та систематизовано рекомендації щодо реформування системи організації й оплати праці в бюджетному секторі економіки; виокремлено інституційні «пастки», які заважають розвитку соціально-трудової сфери (низької оплати праці, наявності жорсткого трудового законодавства при слабкому його інфорсменті тощо), показані можливості виходу з них (керівник – к.е.н. Близнюк В.В.).
• Розроблено концептуальні засади розвитку публічно-приватного партнерства як складової стратегії співробітництва держави з міжнародним бізнесом та міжнародними організаціями, в рамках яких: запропоновано форми залучення багатосторонніх банків розвитку та методичні підходи до відбору ТНК при залученні їх до проектів публічно-приватного партнерства на основі комплексного аналізу переваг та ризиків; обґрунтовано доцільність застосування для розвитку публічно-приватного партнерства таких форм співробітництва, як транскордонне співробітництво та інноваційне партнерство, напрями вдосконалення функцій інститутів управління економікою відповідно до концепції «розумного регулювання», прийнятої в ЄС (керівник – чл-кор. НАН України Єфименко Т.І.).

***

Найважливіші результати досліджень за 2013 рік

1. Розкрито логіку історичного розвитку і зміст взаємозв’язку інститутів ринку і держави як комплементарних підвалин сучасної економіки, що слугують основою для вирішення базових суперечностей та подолання диспропорцій системи господарювання в Україні (за керівництва чл.-кор. НАН України Гриценка А.А.).

2. Визначено та деталізовано фактори щодо формування розривів у макроекономічних балансах, що можуть призвести до стрімкого поширення деструктивних процесів, виникнення руйнівних дефіцитів та наближення до дефолтного стану економіки. Розроблено оновлені моделі макроекономічних балансів (ВВП, Бюджет, Грошовий огляд, Платіжний баланс), за  основними секторами економіки  та виконано  сценарні оцінки наслідків впливу можливих небезпечних макроекономічних дисбалансів на розвиток економічної ситуації в Україні на період до 2015(2020) р. (за керівництва акад. НАН України Гейця В.М., відповідальний виконавець – д. е. н. Скрипниченко М.І.).

3. Розроблено концептуальні засади модернізації монетарного механізму в економічній системі України на основі експансивної грошово-кредитної політики та політики бюджетного дефіциту, в рамках яких: визначено переваги та обґрунтована необхідність пріоритетного використання кредитного каналу грошової пропозиції; аргументована доцільність використання бюджетного каналу для фінансування інвестицій на основі середньо- та довгострокових внутрішніх державних позик (за керівництва д. е. н. Шелудько Н.М.).

4. Уперше розроблено інструментарій аналізу та оцінки ризиків державних фінансів у частині прихованих прямих зобов’язань (втрат доходів) уряду, пов’язаних з особливостями податкового законодавства та фінансовим станом підприємств, зокрема, з відмінностями методології визначення прибутку у фінансовому та податковому обліку, а також станом взаєморозрахунків платників податків з бюджетом та бюджету з платниками податків (за керівництва д. е. н. Луніної І.О.).

5. Обґрунтовано доцільність переходу від галузевого управління до державного регулювання економічним розвитком на основі запровадження управління, що базується на законодавчо визначених національних пріоритетах та затверджених інноваційно-інвестиційних проектах; систематизовано методи оцінки ефективності антикризової державної політики, орієнтованої на зміцнення фінансової стійкості підприємств, та розроблено рекомендації щодо вирішення проблем збитковості, надмірних обсягів кредиторської заборгованості та ефективного використання наданих державою пільг та інших видів державної підтримки (за керівництва                                                                                                                                                                                                               чл.-кор. НАН України Даниленка А.І., д. е. н. Зимовця В.В.);

6. Виявлено структурні особливості національної економіки, зумовлені інтеграційними процесами, зокрема: зростання швидшими темпами обсягів виробництва, експорту та імпорту послуг порівняно з товарами за умов обмеженості інвестиційних проектів з країнами ЄС у реальному секторі економіки; зменшення обсягів виробництва товарів з високою доданою вартістю внаслідок зниження рівня коопераційних зв’язків України з Російською Федерацією в умовах реалізації останньою програм імпортозаміщення ( за керівництва чл.-кор. НАН України Шинкарук Л.В.);

7. Здійснено оцінку впливу інфраструктурної складової при її модернізації на масштаби приросту ВДВ України внаслідок зменшення інфраструктурних витрат на продукцію (послуги) в суміжних секторах, визначено потенціал зростання вітчизняної економіки на основі оцінки впливу приросту послуг інфраструктурних секторів на основне виробництво; визначено напрями модернізації міжнародних транспортних комунікацій країни та подальшого розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в умовах посилення процесів міжнародної інтеграції (за керівництва к. е. н. Піріашвілі Б. З.).

8. Визначено зміст поняття «індустрія високих технологій», що дозволило розширити спектр економічного аналізу основних критеріїв формування структури високотехнологічного сектора промисловості та кількісної оцінки перебігу основних структурних перетворень. Обґрунтовано концептуальний підхід до визначення високих технологій на основі пріоритетності праці фахівців технологоорієнтованих професій, що дало можливість довести залежність між концентрацією фахівців технологоорієнтованих професій і витрат на них та масштабом випуску й експорту високотехнологічних товарів українськими промисловими підприємствами (за керівництва д. е. н. Одотюка І.В.);

9. Обґрунтовано пропозиції щодо ефективного формування регіональних інноваційних систем (РІС), серед яких пакет нормативно-законодавчого забезпечення (першочергові правові дії) розвитку модулів інноваційної системи регіонів та механізми її активізації: інститути розвитку як каталізатори приватних інвестицій у пріоритетні сектори й галузі економіки, що сприятимуть впровадженню інновацій, поліпшуватимуть інституційне середовище; державно-приватне партнерство (ДПП) як універсальний механізм для реалізації потенціалу підприємницької ініціативи, зберігаючи при цьому контрольні й регулюючі функції держави в соціально значимих секторах економіки; віртуальні співтовариства та їх взаємодії в інноваційній діяльності (за керівництва д. е. н. Федулової Л.І.);

10. Узагальнено та систематизовано основні види тарифних та нетарифних протекціоністських заходів у світовій торгівлі.  На основі аналізу несиметричності в умовах торгівлі, спричиненої високим рівнем протекціонізму в розвинених країнах і високим рівнем відкритості ринків України внаслідок лібералізації торговельних режимів після вступу в СОТ, та оцінки впливу цих чинників на розвиток товарних ринків України обґрунтовано доцільність проведення політики протекціонізму на сучасному етапі розвитку України для компенсації несиметричних умов торгівлі ( за керівництва д.е.н. Точиліна В.О., чл.-кор. НААН Осташко Т.О.).

11.         Визначено основні економічні ризики, пов’язані з лібералізацією національного електроенергетичного ринку: концентрація ринкової влади шляхом зміни структури ринку електроенергії в напрямі утворення декількох крупних енергетичних компаній або компанії – національного лідера та концентрації виробництва й постачання електроенергії, тобто формування олігополістичного ринку з проявами монополії, що створюватиме передумови для утворення картелю, особливо на оптовому ринку електроенергії, та обмеження конкуренції; зростання цін на електроенергію, викликане лібералізацією ціноутворення та інтенсифікацією капітального інвестування в об’єкти електроенергетики; виникнення дискримінаційного ціноутворення та умов торгівлі по відношенню до постачальних компаній та споживачів (за керівництва к. е. н. Подольця Р.З.).

12.          Уперше за методологією оцінки національного багатства визначені розміри аграрного ресурсного потенціалу, а також доведено, що сучасний процес концентрації сільськогосподарського виробництва здійснюється шляхом поляризації аграрних виробників за їхніми розмірами; розроблена концептуальна модель економічно сталої агробіосистеми та оцінено поточний стан розвитку вітчизняного агропродовольчого виробництва з позиції його економічної сталості; обґрунтовано систему критеріїв і показників оцінювання багатофункціональності сільськогосподарської галузі (за керівництва д. е. н. Шубравської О.В.).

13.         Обґрунтовано засади і сформовано матрицю оцінювання адаптаційного потенціалу сільських громад, яка включає систему якісних та кількісних характеристик стану цих громад та вибраних ними базових орієнтирів розвитку на основі наявних активів. Оцінка адаптаційного потенціалу надає можливість громадам визначати власні сильні та слабкі сторони для розроблення стратегічного плану розвитку сільської економіки. Результати оцінювання відображатимуть адаптивність громади до: а) збереження існуючої господарської діяльності; б) активізації підприємництва в межах громади; в) залучення великого бізнесу в економіку села (за керівництва чл.-кор. НАН України Бородіної О.М.).

14.   Запропоновано метод ранжування видів промислової діяльності з метою визначення пріоритетних галузей на отримання державних преференцій залежно від потенційних можливостей окремих галузей забезпечити прискорення промислового розвитку, сприяння структурно-технологічній модернізації та виходу виробництва на докризовий рівень (за керівництва Дейнеко  Л.В.).

15.   Узагальнено теоретико-методологічний підхід до вивчення процесів соціально-економічної мобільності та визначення на її основі структурних зрушень в економіці; встановлено специфіку впливу показників соціально-економічного розвитку країни на зміни соціальної структури та формування нових векторів соціальної мобільності (за керівництва Балакірєвої О.М.).

16.         Обґрунтовано роль соціально-політичних, інституційних, природно-ресурсних чинників зміни парадигми економічного зростання парадигмою сталого розвитку у вітчизняній економічній науці; розкрито зміну трактування місця держави в економічному розвитку суспільства та напрямів регулюючого впливу на процеси структурно-технологічних і соціально-економічних перетворень (за керівництва Небрат В.В.).

17.   Установлено вплив макроекономічних та інституційних чинників на процеси, що відбуваються у соціально-трудовій сфері (зміни сутнісних характеристик трудової діяльності населення, зайнятості і безробіття, мотивації, стимулювання й оплати праці, рівня життя, соціальної динаміки та ін.), сформовано схеми взаємозв‘язку показників та визначено цільові орієнтири державного регулювання зайнятості та безробіття в Україні, сформовано розрахункові моделі для визначення цих цільових орієнтирів  на сеоредньостроковий період, з огляду на задані сценарні умови. Це дозволило обгрунтувати можливості розвитку соціально-трудової сфери в умовах діючих обмежень (за керівництва Близнюк В.В.).

18.         Розвинено інструменти забезпечення змін в адміністративно-територіальному устрої та місцевому самоврядуванні в частині використання його адміністративних, економічних, організаційних та нормативно-правових складових (за керівництва Скорнякової І.В.).

19.         Обґрунтовано комплекс передумов нормативно-правового, інституційного, політичного, макроекономічного характеру для можливості ефективного формування публічно-приватних відносин у сфері залучення іноземних інвестицій із забезпеченням балансу інтересів між інвестором, державою і громадським суспільством та ролі держави для розвитку інноваційного партнерства як інституту сприяння розвитку наукової інфраструктури, розробника проектної документації для некомерційних об’єктів, ініціатора створення умов (в т.ч. інституційних) для розробки та комерціалізації нових технологій (за керівництва Черевикова Є. Л.).

 

 

У 2013 р. були завершені дослідження за сімома НДР відомчої тематики.

  1. 1.                  «Ресурси розвитку індустрії високих технологій в Україні»  (науковий керівник – І.В Одотюк.)

Уперше визначено зміст поняття «індустрія високих технологій»; обґрунтовано концептуальний підхід до визначення високих технологій на основі пріоритетності праці фахівців технологоорієнтованих професій, що дало можливість довести залежність між концентрацією фахівців технологоорієнтованих професій і витрат на них та масштабом випуску й експорту високотехнологічних товарів українськими промисловими підприємствами; визначено та обґрунтовано десять кількісних та якісних індикаторів результативності інституційної системи (ІРІС) сприяння розвитку високих технологій у національній економіці;обґрунтовано методологічні принципи управління розвитком індустрії високих технологій та концепцію формування ядра національної наноіндустрії та персоніфікованого підходу до надання державних преференцій її господарюючим суб’єктам .

 

2. „Механізми реалізації економіко-технологічного потенціалу регіонів” (науковий керівник – Л.І. Федулова).

Подібне дослідження проведено в Україні вперше, що визначається новизною теоретико-методологічних засад економіко-технологічного розвитку регіонів як складової державної науково-технологічної та інноваційної політики з урахуванням принципів євроінтеграційних процесів. Науково-практична значимість дослідження полягає у розкритті методичних розробок щодо забезпечення збалансованості управління технологічним розвитком на макро- та регіональних рівнях; розробленні комплексу пропозицій для органів державної влади щодо ефективного формування регіональних інноваційних систем (РІС).

 

  1. «Розвиток державних фінансів України в умовах глобалізації” (науковий керівник – І.О. Луніна).

Уперше розроблено інструментарій аналізу та оцінки ризиків державних фінансів у частині прихованих прямих зобов’язань (втрат доходів) уряду, пов’язаних з особливостями податкового законодавства та фінансовим станом підприємств, зокрема, з відмінностями методології визначення прибутку у фінансовому та податковому обліку, а також станом взаєморозрахунків платників податків із бюджетом та бюджету з платниками податків; здійснено оцінку впливу на доходи бюджету операцій із залучення та обслуговування зовнішніх корпоративних запозичень, зокрема, зміни податку на прибуток за рахунок курсових різниць та віднесених на витрати процентів.

 

4. «Пріоритетні напрями промислової політики в посткризо­вому розвитку економіки» (науковий керівник – Л.В. Дейнеко).

Розроблено концептуально-методологічні засади формування промислової політики, що передбачає визначення проблемних рис вітчизняного промислового виробництва і загроз глобального ринку, здійснення оцінки конкурентних переваг промислового розвитку, обґрунтування пріоритетних напрямів структурної та інноваційно-технологічної модернізації промисловості. Підготовлено значну кількість науково-аналітичних матеріалів і пропозицій на адресу центральних органів виконавчої влади стосовно шляхів та напрямів підвищення ефективності промислової політики. Розроблені рекомендації сприятимуть вирішенню низки існуючих проблем розвитку підприємств реального сектора економіки, зростанню їхнього інноваційно-інвестиційного розвитку, структурній перебудові економіки та прискоренню її розвитку.

 

  1. Модернізація виробничої інфраструктури України» (науковий керівник – Б.З. Піріашвілі).

Уточнені теоретичні положення щодо економічного змісту виробничої інфраструктури як інтеграційного чинника продуктивних сил, визначені основні проблеми її розвитку, а також напрями та ключові засади модернізації виробничої інфраструктури для забезпечення сталого розвитку економіки країни.

У контексті суттєвого впливу модернізації виробничої інфраструктури на стан національної економіки запропоновані практичні рекомендації, що передбачають: створення нормативної бази для неризикового залучення небанківських джерел фінансування; використання механізму державно-приватного партнерства як чинника отримання державою фінансових ресурсів, створення цільових фондів із модернізації інфраструктури тощо.

 

6. «Інструменти регулювання просторово-економічного розвитку України» (науковий керівник – І.В. Скорнякова).

Уперше виділено основні групи інструментів регулювання просторово-економічного розвитку: стратегічне управління, аналіз конкурентоспроможності регіонів та управління адміністративно-територіальним устроєм; встановлено, що економічний простір виконує п’ять функцій: інституційну, регулюючу, синхронізуючу, коригуючу та оптимізуючу; обґрунтовано, що проблеми подолання міжрегіональної диспропорційності та підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів є взаємопов’язаними та для їх регулювання необхідна єдина система взаємодоповнюючих інструментів. Запропоновані практичні рекомендації: по-перше, як параметри оцінки міжрегіональної диспропорційності використовувати показник нерівномірності регіонального розвитку та рівень конкурентоспроможності регіонів з метою визначення не лише ступеня диференціації регіонів, а і напряму регіональних процесів у країні (конвергенції чи дивергенції); по-друге, схему трирівневої моделі формування адміністративно-територіальних одиниць із внесенням змін на кожному рівні: а) обласний рівень; б) районний рівень; в) базовий рівень (громада). Розроблені положення щодо інструментів регулювання просторово-економічного розвитку України як основної передумови сталого соціально-економічного розвитку країни та її регіонів.

 

7. «Регулювання ринків енергоресурсів У контексті міжнародних зобов’язань України» (науковий керівник – Р.З. Подолець).

Дослідження вирізняється з-поміж існуючих в Україні аналогів новизною теоретичних положень щодо особливостей міжнародної торговельної інтеграції та конвергенції ринків енергоресурсів; обґрунтованістю результатів системного дослідження, що ґрунтується на сучасних тенденціях розвитку енергетики в країнах Європи, результатах узагальнення світового досвіду лібералізації, міжнародної інтеграції та екологізації виробництв на окремих енергетичних ринках; перспективністю науково-практичних висновків та рекомендацій щодо вдосконалення економічних механізмів регулювання ринків енергоресурсів України. Науково-практична значимість дослідження полягає у розкритті економіко-правової природи міжнародних зобов’язань України у сфері енергетики, що зумовлені уніфікацією мотиваційних факторів реалізації структурних реформ в енергетиці та розширенням зовнішнього виміру політики міжнародних інтеграційних утворень, спрямованої на досягнення колективних цілей економічного розвитку і підпорядкованої чіткій ієрархії стратегічних і оперативних завдань.

Наслідки реалізації інтеграційних переваг Україною у поєднанні з чітким виконанням взятих раніше на себе міжнародних зобов’язань матимуть комплексний характер. Декарбонізація сектору електроенергетики внаслідок запровадження нових екологічних стандартів роботи енергетичних об’єктів сприятиме скороченню викидів парникових газів по інших секторах економіки, що надалі дозволить  зменшити залежність від імпорту палива,  послабити тиск від зростання попиту на енергоресурси та покращити макроекономічні показники.

 

У рамках виконання НДР ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України були отримані такі результати

«Визначення концептуальних засад, чинників, проблем та перспектив формування активно-адаптивних («розумних») енергетичних систем» (Етап 1), № держреєстрації 0113U004105. Наукові керівники – В.О. Точилін., В.Е. Лір

На основі енергетичного технологічного форсайту, порівняльного аналізу технологічних платформ формування інтелектуальних енергетичних систем, а також техніко-економічного аналізу сучасного стану ОЕС України та перспектив розвитку ринку електроенергії вперше розроблено концептуальні засади формування Інтелектуальної енергетичної системи України. Проведене дослідження вигідно вирізняється з-поміж подібних вітчизняних наукових розробок і відповідає сучасним аналогам у розвинених країнах (США, ЄС, Японія).

Практична цінність дослідження полягає у визначені потенційних ефектів та орієнтовних витрат на реалізацію технологічної модернізації ОЕС України на основі концепції «смарт грід», а також відповідних ризиків та проблем технологічної модернізації енергосистеми України.

Визначено концептуальні засади сталого розвитку Об’єднаної енергетичної системи України у напрямі формування Інтелектуальної енергетичної системи країни на основі «розумних мереж», зокрема мета, завдання та етапи її реалізації.

 

 

«Економічні питання щодо обґрунтування подовження ресурсу діючих АЕС та розробка основних засад виведення ядерних блоків із експлуатації», № держреєстрації 0113U004106. Науковий керівник – Р.З. Подолець.

Робота має теоретичне та практичне значення у зв’язку з необхідністю підтримання довгострокової надійності функціонування ОЕС України, сталого забезпечення потреб в електроенергії національної економіки шляхом обґрунтування напрямів оптимізації електроенергетичного балансу України, зокрема, визначення економіко-екологічної доцільності та умов подовження ресурсу роботи діючих енергоблоків АЕС.

Спрямованість на забезпечення сталого розвитку економіки: очікується, що отримані науково-практичні результати в цілому сприятимуть створенню передумов для забезпечення сталого розвитку країни, зокрема шляхом підвищення довгострокової надійності функціонування ОЕС України, покращення технічного та фінансово-економічного стану суб’єктів національного ринку електроенергії, екологізації об’єктів теплової генерації.

 

«Економіко-математичні модельні засоби підтримки прийняття рішень для забезпечення принципів сталого розвитку України», № держреєстрації  0113U001727. Науковий керівник – Р.З. Подолець.

Результати досліджень показали, що досягнення сталого економічного розвитку в глобальному масштабі потребує раціонального використання енергетичних ресурсів, технологій, відповідних економічних стимулів та стратегічного планування енерго-екологічної політики на регіональному та національному рівнях. Це потребуватиме розробки і використання модельних засобів для дослідження і визначення аргументованих шляхів запровадження раціонального природокористування та низьковуглецевого розвитку економіки України.

Досліджено сучасний стан енерго-екологічного розвитку України, який свідчить про тривале значне перевищення показників України щодо енергомісткості та вуглецемісткості порівняно з країнами ОЕСР, що, в свою чергу, негативно впливає на соціально-економічний розвиток України. Разом це вказує на недотримання в Україні принципів сталого розвитку і відсутність аргументованої політики щодо їхнього запровадження.  В роботі розроблені пілотні модельні засоби, які в перспективі дозволятимуть досліджувати і визначати такі сценарії (політики) розвитку енергетики, які б забезпечували раціональне природокористування та низьковуглецевий розвиток економіки України і спонукали до розвитку соціально-економічного держави.

 

 

«Ціннісна складова модернізаційних  процесів в сучасному соціумі України» (ІІ етап. Актуалізація цінностей, що сприяють модернізаційним процесам у сучасному соціумі України), № держреєстрації 0113U004510. Науковий керівник – О.М. Балакірєва.

Розроблено практичні рекомендації з формування перспективної системи цінностей, яка сприятиме економічній і цивілізаційній модернізації українського соціуму; визначено якісну і кількісну специфіку трансформації системи цінностей та її вплив на модернізаційні процеси.

Визначено особливості залучення молоді до модернізаційних перетворень як найважливої складової державної молодіжної політики в сучасній Україні.

 

 

«Прогнозна оцінка секторальних перспектив модернізації економіки України», № держреєстрації 0113U004554. Науковий керівник – чл.-кор. НАН України Л.В. Шинкарук

Наукове та практичне значення полягає у розробленні та застосуванні науково обґрунтованого методичного забезпечення прогнозування секторальних зрушень на середньострокову перспективу та пропозицій із формування напрямів державної політики щодо їхньої активізації з метою вироблення нових підходів до забезпечення процесів модернізації національної економіки у довгостроковій перспективі.

Визначено, що залучення інвестиційних ресурсів під конкретні програми та проекти в рамках співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та окремими країнами ЄС і досить жорсткий контроль за їхнім використанням, що унеможливлює нецільове спрямування, сприятиме модернізації національної інфраструктури, впровадженню програм енергозбереження та захисту довкілля, розвитку малого та середнього бізнесу, що є необхідною умовою сталого розвитку економіки країни.

 

«Роль громадянського суспільства у гармонізації трудових інтересів населення та економічних інтересів держави», № держреєстрації  0113U002937. Науковий керівник – В.В. Близнюк

Неоднозначність та складність соціально-економічних перетворень в країні іноді є причиною порушення стабільності у суспільстві. Тому особливо важливим є пошук оптимальних шляхів і ефективних інструментів регулювання та упередження можливих конфліктів, що неможливо без розбудови розвиненого громадянського суспільства та наявності паритетних форм їхньої взаємодії.

Розроблено комплекс практичних рекомендацій у частині становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні для подолання існуючих диспропорцій між трудом та капіталом.

У роботі  враховано принципи соціальної складової сталого розвитку, а саме від того, якою мірою будуть збалансовані інтереси держави, роботодавців і найманих робітників, наскільки принципи і механізми їхньої взаємодії здатні забезпечити ефективність трудової діяльності в поєднанні зі справедливим розподілом результатів праці, залежить соціальна стабільність суспільства.

 

 

«Розробка науково-методичного забезпечення трансферу технологій супроводження та використання модуля макропрогнозів інтегрованої інформаційно-аналітичної системи супроводження бюджетного процесу в Україні», № держреєстрації  0113U000976. Науковий керівник – академік НАН України В.М. Геєць.

Розроблено науково-методичні положення щодо забезпечення трансферу технологій супроводження та використання модуля макропрогнозів ІАСБП в Україні та контрольні регламенти її функціонування на макрорівні (програмно-аналітичний інструментарій «Макропрогноз економіки України») та регіональному рівні (на прикладі Київської області та м. Київ) можуть використовуватися для макроекономічного аналізу і сценарного прогнозування розвитку економіки України на середньостроковий перспективний період (3 роки).

За розробленими комплексними макромоделями проведено сценарний аналіз прогнозних ситуацій та обґрунтовано практичні рекомендації щодо регулювання перспектив соціально-економічного розвитку в контексті супроводження бюджетного процесу на макро- та регіональному рівнях для забезпечення стабільного розвитку економіки України на середньострокову перспективу.

 

 

«Модернизация регионального и муниципального управления России и Украины», № держреєстрації  0113U005816. Науковий керівник – академік НАН України В.М. Геєць.

Поглиблено теоретико-методологічні засади та розроблено практичні рекомендації щодо модернізації регіонального управління в Україні.

Одержані результати можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях актуальних проблем модернізації регіонального і муніципального управління; у роботі над удосконаленням чинного законодавства, що регулює процеси управління регіонами та муніципалітетами; при розробленні рекомендацій для органів регіонального і муніципального управління.

Обґрунтовано існування правової невизначеності повноважень місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування у транскордонному співробітництві, що гальмує його сталий розвиток і в результаті чого недостатньо використовуються можливості участі єврорегіону в європейських програмах транскордонного та соціального розвитку, екологічних програмах тощо.

 

 

 

«Економічна політика держави як засіб реалізації  інтересів членів суспільства: суперечності, деформації та шляхи їх подолання», № держреєстрації  0113U004691. Науковий керівник – чл.-кор. НАН України А.А. Гриценко.

Розроблено підходи і механізми удосконалення економічної політики держави для подолання існуючого соціоінституційного конфлікту в системі суспільних відносин та формування основ суспільного консенсусу в контексті довгострокового сталого розвитку.

Підготовлено  рекомендації щодо базових принципів державної політики в фінансовій сфері в контексті виходу на посткризову траєкторію розвитку і сприяння формуванню соціальної відповідальності фінансових установ, що може сприяти сталому розвитку.

 

«Технологічне удосконалення та енергетична безпека в стратегії оптимізації енергетичного балансу України», № держреєстрації 0113U003863. Науковий керівник – Р.З. Подолець

 В Україні аналоги цьому дослідженню відсутні. Тривалий час в Україні не проводилося комплексних досліджень розвитку енергетики, які б включали аналіз широкого спектра прогнозних траєкторій альтернативних варіантів розвитку енергосистеми за різних припущень щодо неконтрольованих екзогенних змінних з урахуванням впливу енергетичного сектора на економіку, соціальну сферу і стан навколишнього середовища, а також опрацювання бачення і магістральних напрямів досягнення стратегічних цілей галузевого розвитку на основі поєднання існуючої практики бюджетування і програмування з дотриманням основних вимог до методологічного забезпечення стратегічного планування в державному управлінні енергетики. За змістом проведені дослідження співвідносні з процесом розробки Енергетичної стратегії України до 2030 р.

 

«Консультаційно-експертні висновки щодо цільових орієнтирів економічної політики для збалансування бюджету Пенсійного фонду та погашення заборгованості з виплати зарплати», № держреєстрації 0113U007840. Науковий керівник – М.І. Скрипниченко.

Результати досліджень, зокрема проведені  економетричні  розрахунки і визначені  цільові  орієнтири щодо заходів соціально-економічної політики держави на  2013, 2014, 2015 роки (на макрорівні та економіки м. Київ) дають можливість обґрунтувати заходи економічної політики щодо збільшення власних надходжень та забезпечення бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду, легалізації заробітних плат і зайнятості, активізації національного ринку праці. Визначено цільові  орієнтири щодо заходів соціально-економічної політики держави на період 2013–2015 рр. (на макрорівні та економіки  м. Київ), обґрунтовано заходи економічної політики щодо забезпечення бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду та активізації національного ринку праці; проведена прогнозна оцінка соціально-економічного розвитку, доходів і витрат бюджету м. Київ на 2013 -2015 рр.

 

 

 

«Участь молоді у суспільному житті: економічна активність», № держреєстрації  0113U008442. Науковий керівник – В.В. Близнюк

Наукова значимість результатів дослідження полягає у тому, що молодь охарактеризовано як специфічний суб’єкт ринку праці, виокремлено чинники, що негативно впливають на світовий і український молодіжний ринок праці, визначено детермінанти розвитку молодіжного сегменту ринку праці в Україні.

Обґрунтовано пріоритети для прийняття рішень у сфері молодіжної політики, розроблено комплекс практичних рекомендації щодо удосконалення державної молодіжної політики, який включає пропозиції щодо збереження здоров’я, освіти і професійного становлення, стимулювання економічної активності і продуктивної зайнятості молоді, оптимізації партнерства держави і молодіжних громадських організацій.

Враховано принципи соціальної складової сталого розвитку, а саме необхідність справедливого розподілу благ, досягнення міжпоколінної справедливості, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального і соціального благополуччя, що знайшло відображення в розробленні пропозицій щодо удосконалення державної політики і програм у сфері молодіжної зайнятості та сприяння молодіжному підприємництву, розвитку системи соціальної підтримки і залучення вразливих категорій молоді до економічної активності.

 

 

 

«Управління соціальним розвитком в умовах посткризових викликів», № держреєстрації  0113U001890. Науковий керівник – В.В. Близнюк

Обґрунтувано цілісну модель соціального розвитку України  на довгострокову перспективу, що обумовлює необхідність удосконалення інституційного середовища, підтримання позитивної макроекономічної динаміки, збільшення інвестування в людський капітал і розвиток соціальної інфраструктури, а також створення умов для формування вагомої частки середнього класу – основи стабільності суспільства.

Визначено пріоритети для прийняття рішень у соціально-трудовій сфері, обґрунтуванні передумов та механізмів впровадження новітніх підходів у соціальній політиці; розробленні прогнозних орієнтирів соціального розвитку України до 2023 р. на основі сценарного підходу.

Наукові результати дослідження спрямовані на розроблення конкретних механізмів створення нових високотехнологічних робочих місць, які зменшують викиди вуглецю та забруднення середовища, підвищують ефективність використання енергії та ресурсів і запобігають втраті біорізноманіття та сприяють наданню екосистемних послуг.

 

 

«Експертна оцінка можливих наслідків торговельних конфліктів між РФ та Україною», № держреєстрації 0113U005820. Науковий керівник – чл. – кор. НАН України Л.В. Шинкарук

Визначено чотири можливі сценарії розвитку макроекономічної ситуації в результаті запровадження РФ обмежень до імпорту з України, наслідком яких стане скорочення українського експорту продукції кінцевого споживання та інвестиційної продукції: інерційно-адаптаційний, який передбачає інерційний розвиток подій, за яким уряд України не вживатиме заходів у відповідь, у результаті чого вітчизняні виробники адаптуватимуться до запровадження обмежень частково шляхом зниження цін, а частково – зменшення обсягів виробництва; інерційно-інвестиційний, який передбачає участь держави у сприянні розширенню платоспроможного попиту на стратегічно важливі види продукції, що виробляються в Україні шляхом збільшення капітальних видатків державного сектора; інерційно-компенсаційний, який додатково до умов інерційно-адаптаційного сценарію передбачає запровадження обмежень на імпорт в Україну продукції з РФ, що створить умови до певного збільшення попиту на продукцію вітчизняних виробників на внутрішньому ринку; песимістичний, за якого відбудеться скорочення обсягів виробництва продукції, до якої застосовано обмеження з боку РФ;   визначено можливі наслідки запровадження РФ обмежень на імпорт української продукції у 2013 р. з урахуванням можливих сценаріїв розвитку макроекономічної ситуації, які полягають у зниженні обсягів експорту України на 2,8 млрд дол. США, що дещо компенсуватиметься зниженням імпорту продукції на 1,35 млрд дол. США та створюватиме умови для збільшення дефіциту торговельного балансу на 1,5 млрд дол. США відносно очікуваного; обґрунтовано, що передбачене впровадження заходів щодо збільшення внутрішнього попиту шляхом формування державного замовлення на інвестиційну продукцію для залізничного транспорту (інерційно-інвестиційний сценарій) дозволить дещо компенсувати втрати від зниження експорту та визначено, що у разі запровадження РФ обмежень на імпорт продукції з України за відсутності компенсаторних заходів (інерційно-адаптаційний сценарій), ВВП буде нижчим від очікуваного рівня на 0,56%; визначено, що спроба запровадити Україною компенсаторні заходи щодо стримування імпорту з РФ не дозволить значно вплинути на ситуацію та повністю компенсувати можливі втрати, оскільки за умови обмеження імпорту продукції кінцевого споживання з РФ, аналоги якої виробляються в Україні на 1,3 млрд дол. США, ВВП буде меншим за очікуваний на 0,18%, дефіцит рахунку торговельних операцій збільшиться до 14,6 млрд дол. США (на 1 млрд дол. США відносно очікуваного).

Обґрунтовано, що торговельні конфлікти призведуть не тільки до погіршення торговельного балансу України, а й до скорочення інвестиційних надходжень унаслідок скорочення доходів та обмеженості ресурсної бази, необхідної для технологічної модернізації національної економіки та сповільнення переходу до моделі сталого соціально-економічного розвитку країни.

 

«Ретроспектива та прогнозні тенденції розвитку галузей національної економіки в сучасних умовах»,. № держреєстрації 0113U005819. Науковий керівник – І.М. Бобух

Визначено основні прогнозні напрями розвитку секторів національної економіки внаслідок створення Зони вільної торгівлі в рамках підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, з урахуванням додаткових можливостей розвитку сфери послуг, співробітництва у сфері науки та технологій, космосу,  полегшення доступу на ринки послуг, що сприятиме переходу України до моделі сталого соціально-економічного розвитку.

 

«Оцінка курсової еластичності експорту та імпорту України», № держреєстрації  0113U005572. Науковий керівник – С.С. Шумська

Результати досліджень, зокрема, оцінка курсової еластичності експорту та імпорту товарів як загалом, так і  в розрізі окремих товарних груп і ВЕД за експортом та імпортом товарів в економіці України за період 2003–2012 рр. та узагальнення теоретичних підходів сприятимуть обґрунтуванню змін курсової політики НБУ у випадку можливих шоків на валютному ринку чи різких змін зовнішніх умов, що має суттєвий вплив на стабільний розвиток економіки України. Виконано оцінки: впливу динаміки РЕОК гривні на вартісні обсяги торговельних потоків експорту та імпорту товарів в економіці України; показників еластичності товарного експорту та імпорту України по відношенню до індексів РЕОК гривні, обчислених за індексом споживчих цін і за вартістю одиниці праці; обґрунтовано зміни курсової політики НБУ у випадку можливих шоків на валютному ринку.

 

«Удосконалення теоретико-методологічних основ оцінки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів як фактора  конкурентоспроможності економік Білорусі та України», № держреєстрації  0113U004547. Науковий керівник – Р.З. Подолець

Визначені сутність, принципи та класифікація показників енергоефективності, методологічні особливості оцінювання паливно-енергетичних ресурсів та узагальнена система індикаторів енергетичної енергоефективності економіки України будуть використані при узагальненні та обґрунтуванні основних критеріїв оцінювання для розроблення концепції підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в Україні та Білорусі.

Визначено роль енергоефективності в забезпечені розвитку економіки України, зокрема, розглянуто систему показників її  енергоефективності, що в подальшому дозволяє забезпечити вирішення ряду важливих завдань, зокрема, оцінювати потенціал та пріоритетність реалізації окремих напрямів підвищення енергетичної ефективності в країні, розробляти прогнози перспективної потреби в ПЕР на основі використання різноманітних методів та математичних моделей, порівнювати національні показники енергетичної ефективності з показниками інших країн тощо. Надалі ці складові мають стати необхідними умовами формування та становлення системного підходу,  що дозволяє швидко моделювати різні варіанти напрямів розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибрати найбільш оптимальний, що є основою керованості сталого розвитку України.

 

 

«Розробка проекту Стратегії регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року», № держреєстрації 0113U006626. Науковий керівник – І. В. Скорнякова

Теоретичне значення мають отримані в ході виконання роботи результати дослідження впливу рівня виконання цілей та завдань попередньої стратегії розвитку регіону на структуру та зміст стратегії, що розробляється на наступні роки.

Практичне значення має розроблений проект Стратегії регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року, який є завершеним документом та може бути розглянутий та прийнятий на сесії Вінницької обласної ради.

Велику увагу було приділено питанням сталого просторового розвитку Вінницької області та збереженню навколишнього середовища, зокрема, окремими пунктами в результуючому документі виділені такі напрями розвитку області, як виробництво екологічно чистої продукції сільського господарства, розвиток енергозберігаючих технологій, збільшення потужностей джерел відновлюваної енергії.

 

 

«Представлення ресурсів сланцевого газу  в моделі TIMES-Україна», № держреєстрації 0110U002420. Науковий керівник – Р.З. Подолець

Результати дослідження є кращими за існуючі в Україні аналогічні розробки за окремими показниками, завдяки використанню визнаній у світі методології економі-математичного моделювання та прогнозування.

Було ефективно апробовано модельний інструментарій (модель “TIMES-Україна”) для дослідження сценаріїв економічного потенціалу видобутку сланцевого газу в Україні. Завдяки цьому інструментарію визначено кількісні та якісні наслідки появи нового енергетичного ресурсу в Україні для економіки держави, його впливу на економічну, енергетичну і екологічну безпеки, а також структурні зміни в енергетичному балансі України.

Досліджено сценарії видобутку сланцевого газу в Україні, постоптимізаційний аналіз яких показує, що у випадку доступності його ціни для кінцевих споживачів, він насамперед заміщуватиме дорогий імпортований природній газ, тим самим посилюючи енергетичну та економічну безпеку держави. Однак при проведенні політики енергоефективності, зокрема, виконанні міжнародних зобов’язань України в цій сфері, сланцевий, як і інший газ, може витісняти більш екологічно брудніші ресурси (вугілля, нафтопродукти) в секторах кінцевого споживання і виробництва електроенергії та тепла, що дозволить зменшити негативний вплив енергетики на навколишнє середовище. Загалом промисловий видобуток сланцевого газу в Україні, при дотриманні, зокрема, екологічних правил його видобутку, сприятиме формуванню сталого розвитку України. Результати досліджень можуть бути ефективно використані при підготовці Стратегії сталого розвитку України та відповідного Національного плану дій.

 

«Розвиток торгівельних та торгівельно-політичних відносин з Європейським Союзом – Досвід країн Вишеградської Четвірки (V4): висновки і уроки для Східних Партнерів», (контракт № СТ-2013-01/VICI від 30.04.2013 р.). Науковий керівник –  академік В.М. Геєць

Визначені потенційні переваги та ризики для окремих секторів реального сектора внаслідок підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та з урахуванням короткостроковості позитивного впливу торговельних ефектів, що може бути використано при розробленні та реалізації інвестиційних програм для виведення підприємств на сучасний технологічний рівень.

Визначено, що залучення інвестиційних ресурсів під конкретні програми та проекти в рамках співробітництва країн Східного партнерства та досить жорсткий контроль за їхнім використанням, що унеможливлює нецільове спрямування, сприятиме модернізації національної інфраструктури, впровадженню програм енергозбереження та захисту довкілля, розвитку малого та середнього бізнесу, що є необхідною умовою сталого розвитку економіки країни.

 

 

«Обґрунтування основних засад та механізмів створення Асоціацій дрібних землевласників в Україні», № держреєстрації 0112U008225. Науковий керівник – чл.-кор.  НАН України  О.М. Бородіна.

Обґрунтовано доцільність і можливості створення Асоціацій дрібних землевласників як інституції, що виражає і забезпечує реалізацію інтересів селян-власників земельних ділянок (паїв).

Практична значимість реалізації результатів дослідження дає змогу підвищити конкурентоспроможність власників земельних ділянок (паїв) на ринку оренди земель сільськогосподарського призначення.

Упровадження результатів дослідження сприятиме збереженню родючості ґрунтів шляхом дотримання вимог орендодавців щодо ротації сільськогосподарських культур, застосування хімічних добрив та засобів захисту рослин, технології обробки  ґрунту тощо.

 

«Реформа податкового законодавства», № держреєстрації 0113U007382. Науковий керівник – І.О. Луніна

Розроблено модель, що дозволяє надати кількісні оцінки можливих наслідків зменшення ставки ПДВ та одночасного введення податку з обороту та визначено непрямі ефекти впровадження таких змін для підприємств різних видів економічної діяльності, розвитку національної економіки та стану державних фінансів України.

Доведено недоцільність застосування альтернативних концепцій оподаткування доданої вартості та обігу, враховуючи зростання податкового навантаження на підприємства з більш високим рівнем матеріальних витрат та галузей, що визначають технічній прогрес.

 

 

«Участь в розробці методів моделювання  та економіко-математичних моделей процесів транспорту природного газу через ГТС України та здійснення прогнозу очікуваного попиту на природний газ споживачів країни (за регіонами) відповідно до визначених сценаріїв їх розвитку», держреєстрації 0112u007693. Науковий керівник – Б.З. Піріашвілі

На основі узагальнення теоретичних підходів та практики моделювання процесів транспортування природного газу визначені основні положення використання економіко-математичних моделей для формалізації технологічних процесів в газотранспортній системі України та запропоновані моделі визначення обсягів інвестицій у рамках прогнозного періоду.

Розглянуті процеси транспортування природного газу ГТС України та здійснення прогнозу очікуваного попиту на природний газ споживачів країни відповідно до визначених сценаріїв їхнього розвитку мають суттєвий вплив на сталий соціально-економічний розвиток країни.

 

«Проблеми реалізації державної політики з питань національної безпеки у забезпеченні переходу економіки на інноваційну модель розвитку та шляхи їх вирішення», № держреєстрації 0113U006198. Науковий керівник – І.Ю. Єгоров

У дослідженні системно та в контексті проблематики забезпечення національної безпеки представлені результати аналізу інноваційної діяльності в Україні за досить тривалий період. Подібне дослідження проводилося в Україні вперше. Розроблено низку конкретних рекомендацій, спрямованих на удосконалення основних засад та законодавчої основи діяльності держави в інноваційній сфері.

Наукові результати, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку мають загальний характер для удосконалення управління науково-технічним та інноваційним розвитком у країні. Водночас пропозиції щодо удосконалення управління та системи фінансування державних науково-технічних та інноваційних програм та інноваційної діяльності напряму стосуються питань забезпечення стійкого економічного розвитку.

 

«Макроекономічне моделювання для проекту ЄБРР “PETER“», № держреєстрації 0114U002015. Науковий керівник – Р.З.Подолець

Дослідження виконане з використанням визнаного у світі інструментарію економіко-математичного моделювання, зокрема методології обчислюваних моделей загальної рівноваги. Отримані результати за окремими показниками перевершують існуючі в Україні аналогічні розробки. У процесі дослідження було адаптовано модельний інструментарій (динамічна ОМЗР України) для дослідження сценаріїв використання вуглецевого збору. З його використанням були отримані оцінки макроекономічних та галузевих наслідків оподаткування викидів парникових газів, проаналізовано вплив на основні групи економічних агентів: підприємства, домогосподарства та державу.

У процесі виконання дослідження було визначено вплив заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів шкідливих речовин, на основні соціально-економічні показники. Зокрема, проаналізовано можливі ризики зниження конкурентоспроможності вітчизняних виробників в результаті зростання собівартості виробництва продукції; проведено оцінку економічних наслідків зростання цін на продукцію промислових виробників у розрізі децильних груп домогосподарств залежно від рівня середньодушових доходів та досліджено можливі компенсаційні механізми; проаналізовано характер структурних зрушень зростання частки екологічно дружніх виробництв та видів економічної діяльності з високою часткою валової доданої вартості. Результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки Стратегії сталого розвитку України.

 

 

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» в інтересах і на замовлення органів державної влади було підготовлено дев’ять експертних висновків.

  1. Експертний висновок щодо проекту Закону «Про державні гарантії розвитку фундаментальної та прикладної науки в Україні». Вих. № 135-13/126 від 08.02.13 р. – головному ученому секретарю НАН України, акад. НАН України В.Ф.Мачуліну.
  2. Експертний висновок до проекту наказу Мінекономрозвитку про затвердження «Методики формування середньострокового прогнозу потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці». Вих. № 135-13/260 від 27.03.13 р. – Міністерству економічного розвитку і торгівлі України; першому заступнику міністра А.А. Максюті.
  3. Експертний висновок щодо проекту Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Вих. № 135-13/306 від 10.04.13 р. – директору Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України – заступнику керівника робочої групи В.В. Бусарєву.
  4. Експертна оцінка обсягів споживання підакцизної продукції в Україні за 2011-2014 роки. Вих. № 135-13/330 від 16.04.13 р. – Міністерству фінансів України, директору Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку М.О. Чмеруку.
  5. Експертний висновок на проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2014-2024 роки». Вих. № 135-13/334 від 19.04.13 р. – голові Антимонопольного комітету України В.П. Цушку.
  6. Експертний висновок на проекти законів України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»; «Про внесення змін до статті 35 Бюджетного кодексу України». Вих. № 135-13/370 від 07.05.13 р. – Раді підприємців при Кабінеті Міністрів України.
  7. Експертний висновок щодо проекту Постанови про основні напрями бюджетної політики на 2014 рік (реєстр. №2769 від 10.04.2013 р.). Вих. № 135-13/393 від 14.05.13 р. – Верховній Раді України, Комітету з питань науки і освіти, Л.М. Гриневич; Національній академії наук України, відділення економіки.
  8. Науково-аналітична записка «Експертна оцінка можливих наслідків торгівельних конфліктів між РФ та Україною». Вих. № 135-13/715 від 09.09.13 р. – Рада національної безпеки і оборони України, заступнику Секретаря Ради національної безпеки і оборони України В.Л. Сівковичу.
  9. Експертні висновки щодо законопроектів про внесення змін до Митного кодексу України: щодо підвищення конкурентоспроможності літаків вітчизняного виробництва, підтримки вітчизняного літакобудування та державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні; щодо особливостей митного оподаткування вищих навчальних закладів і наукових установ. Вих. № 135-13/807 від 09.10.13 р. – Секретаріат Кабінету Міністрів України, першому заступнику міністра Кабінету Міністрів України В.В. Забарському.

 

 

 

Найважливіші результати досліджень у 2012 р.

· Доведено, що найбільш суттєві особливості інституційних трансформацій  в  1990–2010  рр. були обумовлені поєднанням процесів  інверсійного типу формування ринкових відносин і глобалізації, внаслідок чого Україна пристосувалася до окремих фрагментів світової економіки як сировинного придатку, не створивши розвиненого внутрішнього ринку і не забезпечивши пріоритетну орієнтацію на співпрацю з національними товаровиробниками. · · · Показано, що економічна ніша України має властивості пастки в силу таких обставин:  по-перше, зовнішні гравці не зацікавлені у виході України із своєї ніші як конкурентоспроможного агента в загальний конкурентний простір; по-друге, в країні сформувалася квазіеліта, яка максимально використовує для себе фінансовий потенціал цієї ніші за мовчазної згоди зовнішніх гравців; по-третє, економічна система України досить близька до стану рівноваги при вкрай низькому рівні використання національних ресурсів. Вихід із такої пастки неможливий, якщо покладатися лише на добру волю зовнішніх гравців та представників квазіеліти. Це актуалізує питання щодо національної стратегії створення інститутів розвитку.

∙ Розвивалися далі підходи щодо систематизації та формалізації факторів формування макроекономічних дисбалансів – стосовно їхнього вияву через: спад обсягів випуску та ВВП, невідповідності між зростанням цін виробників, споживчих цін та курсу волатильності валюти, різкі зміни внутрішнього і зовнішнього попиту, «неофіційний» рівень безробіття, низьку динаміку інвестицій, випереджаюче зростання доходів населення та споживчих витрат, дефіцит бюджету і боргові зобов’язання, шоки на фінансовому ринку України, високий ступінь відкритості української економіки, зростання імпорту та загрозливе від’ємне торгівельне сальдо, «втечу» капіталів тощо; виконано відповідні прогнозно-аналітичні розрахунки на період до 2015 (2020) рр.

∙ Уперше у вітчизняній економічній науці визначено посткризову специфіку дисбалансів банківської системи України, що полягає у диспропорції між депозитною та кредитною політикою банків щодо строків та обсягів активів і пасивів; збитковості банківської системи, кредитної стагнації, високої частки проблемних кредитів, доцільності подальшої підтримки державою рекапіталізованих банків, нестачі довгострокового ресурсу, недосконалої структури галузевого розподілу кредитів, що дало змогу обґрунтувати необхідність та напрями антикризового регулювання банківської системи як інституційної основи грошово-кредитних відносин на основі впровадження антициклічного банківського нагляду; розроблення інструментів щодо стримування режиму спекулятивного фінансування, ліквідації «кредитних ям» та підвищення запасу ліквідності банків; удосконалення порядку капіталізації банків за участю держави з урахуванням позитивного міжнародного досвіду; вдосконалення регулювання зовнішніх запозичень банків та участі іноземного капіталу в статутному капіталі банків України; створення спеціальної структури щодо роботи з проблемними активами банків.

∙ Обгрунтовано методичний підхід до оцінки обсягів державної підтримки підприємств в Україні за допомогою бюджетно-податкових інструментів, принципова новизна якого полягає у виокремленні та врахуванні таких заходів підтримки, що надають фінансові переваги обмеженому колу суб’єктів господарювання та в разі їхнього неврахування призводять до порушення умов конкуренції. Застосування такого підходу дає можливість праводити порівняння основних показників державної підтримки підприємств в Україні та країнах – членах ЄС.

∙ Уперше в Україні розкрито результати діяльності приватизованих у 2002–2004 рр. 700 крупних промислових підприємств, котрі свідчать, що практично всі їхні економічні показники, за винятком обсягів експорту продукції, погіршилися. Ці результати можуть бути екстрапольовані на весь реальний сектор економіки і дозволять прогнозувати наслідки чергових програм приватизації в Україні та своєчасно запобігти можливим економічним і соціальним втратам.

∙ Виокремлено особливості процесів відтворення, формування ВВП за доходами і витратами, капіталоутворенням та розподільчими процесами, що у посткризовий період демонструють нестабільність та розбалансування макроекономічної структури, формують точки біфуркації, підтримують триваючу деградацію окремих секторів економіки. Обґрунтовано методологічні підходи до розроблення моделі ідентифікації структурних розривів та циклів зростання в Україні, відповідно до якої здійснено декомпозицію динаміки ВВП у 2001–2010 рр. за результатами узагальнення підходів до моделювання структурних трансформацій та структурних розривів макроекономічної динаміки.

∙ Уточнено особливості та розширено теоретичні положення щодо взаємодії та взаємного впливу модернізації виробничої інфраструктури й суспільного виробництва в контексті сприяння інноваційному оновленню продуктивних сил країни; розроблено систему індикаторів, що кількісно характеризують масштаби інфраструктурної діяльності, визначають сфери взаємодії інфраструктури з суміжними секторами економіки та ефективність функціонування самої інфраструктури.

∙ Здійснено оцінку основних засад державної політики розвитку високих технологій у сфері інституційного та фінансово-економічного забезпечення; сформульовано рекомендації щодо подолання негативних тенденцій розвитку вітчизняного високотехнологічного виробництва, зокрема, шляхом  формування попиту на результати науково-технічної та інноваційної діяльності, стимулювання пропозиції високотехнологічних товарів на внутрішньому ринку, удосконалення інноваційної інфраструктури.

∙ Ідентифіковано еталонні значення оціночних показників-індикаторів, котрі характеризують складові економіко-технологічного потенціалу, що дозволило посилити та конкретизувати загальну методологічну базу дослідження стану інноваційного розвитку регіонів та визначити тенденції формування регіональних інноваційних систем України, серед яких: відсутність положень, які регламентують інноваційний розвиток регіонів у нормативно-законодавчій базі; низький ступінь реалізації вагомого освітнього та наукового потенціалу просторового розвитку; низький рівень управління інтелектуальною власністю в межах кожного регіону; деформованість інституційного та інфраструктурного середовища тощо. Це дозволяє визначити слабкі та сильні сторони кожного регіону при розробленні стратегій інноваційного розвитку та формуванні державної регіональної політики.

∙ Виявлено та оцінено середньо- та довгострокові наслідки впливу зовнішньоекономічної кон’юнктури на динаміку внутрішнього ринку України. Зокрема, на основі   емпіричних даних доведено, що зовнішньоекономічна кон’юнктура перетворилася на головне джерело системних змін на внутрішньому ринку. Основні серед них – зміна структури товарного виробництва на користь експорту сировини та напівфабрикатів, підвищення чутливості до негативних шоків зовнішньоекономічної кон’юнктури та погіршення умов для ендогенного зростання. Обґрунтовано пріоритетні напрями державної політики щодо стійкого та прискореного посекторнгого ендогенного зростання внутрішнього ринку: імпортозаміщення; поглиблення рівня перероблення наявних запасів природних ресурсів, випуск нових видів продукції; підвищення якісних характеристик вітчизняної продукції; недопущення на ринок контрафактної продукції; поступове скорочення перехресного субсидування.

∙ Сформульовано базові інституціональні та економічні передумови трансформації енергетичних ринків на основі міжнародних зобов’язань України, що включають: удосконалення нормативно-правової бази, забезпечення незалежності регулюючого органу в енергетиці, формування умов для розвитку конкурентного середовища в окремих галузевих сегментах, мінімізацію цінових диспропорцій та оптимізацію системи державної підтримки; визначено основні ризики лібералізації національних ринків енергоресурсів, що зумовлені насамперед інституціональними особливостями господарювання у галузі, а саме – асиметрією економічної влади, рентоорієнтованою поведінкою економічних агентів, високими трансакційними витратами.

∙ Розроблено нові наукові підходи до оцінювання наявності, динаміки та структури активів аграрного виробництва, а саме: обґрунтовано строк капіталізації (дисконтний відсоток) при розрахунках ціни аграрних земель; запропоновано методики й оцінено речові активи аграрного виробництва, а також людського капіталу як складової аграрного ресурсного потенціалу; проведено розрахунки вартісної оцінки аграрного сегменту національного багатства як суми людських, природних і матеріальних ресурсів, що використовуються у сільськогосподарському виробництві.

∙ Розкрито процес поглиблення суперечностей сучасного агарного розвитку в Україні, зумовлених розбіжностями між комерційними цілями великого капіталу, що масштабно опановує сільськогосподарське виробництво, і життєвими інтересами сільського населення та всього суспільства, що актуалізує необхідність розроблення наукових засад формування державної політики сільського розвитку на основі використання потенціалу громад і стимулювання їх до нарощування цього потенціалу .

∙ Доведено, що в умовах значних внутрішніх і зовнішніх загроз доцільне використання мобілізуючої моделі промислової політики з централізованими і адресними інструментами держрегулювання, спрямованими на прискорене перетікання ресурсів у напрямі протидії виникаючим загрозам та створення передумов для переходу  в довгостроковому періоді до випереджаючої моделі; узагальнено зарубіжний досвід посткризової промислової політики, що характеризується переорієнтацією від політики постіндустріалізації до нової індустріалізації; обґрунтовано необхідність структурних зрушень у напрямі “нової індустріалізації” економіки України, при цьому головним драйвером розвитку економіки має стати не зовнішній попит на сировину, а споживчий і промисловий попит інвестиційного характеру на внутрішньому ринку; запропоновано систему заходів щодо розвитку внутрішнього ринку за основними групами промислових товарів; здійснено оцінку тенденцій і визначено проблеми інноваційного розвитку промислового виробництва в Україні в посткризовий період.

∙ Систематизовано методологічні підходи до вивчення соціально-економічної мобільності населення, розроблено інструментарій дослідження процесів мобільності в умовах соціально-економічних трансформацій, встановлено особливості впливу структурних змін в економіці країни та системі освіти (вищої та професійної), перерозподілу зайнятості на характер формування та перебіг процесів соціально-економічної мобільності населення України.

∙ Встановлено, що модель економічного розвитку,  сформована на етапі ранньоіндустріальної модернізації українського суспільства в результаті взаємовпливу господарської практики, наукових досліджень та урядової економічної політики, характеризувалася домінуючою роллю держави в інституційному та ресурсному забезпеченні структурно-технологічних і соціально-економічних перетворень вітчизняного господарського середовища та формуванні ринкових механізмів його функціонування. Ця модель, ефективна щодо реалізації завдань наздоганяючого розвитку в межах індустріальної парадигми, обумовила формування інституційних бар’єрів самопідтримуючого розвитку.

∙ Сформульовано теоретичні позиції та методологічні підходи до становлення та розвитку соціально-трудової сфери в умовах невизначеності. Встановлено, що необхідність комплексного та багаторівневого дослідження соціально-трудової сфери обумовлена внутрішньою єдністю та взаємозв‘язками її окремих елементів та блоків: інституційним середовищем соціально-трудових відносин, зайнятістю, системою розподілу доходів та узгодження інтересів між соціальними партнерами. Доведено, що соціально-трудові відносини формуються та функціонують під впливом трьох груп факторів: соціокультурних, технологічних та організаційно-економічних.

∙ Систематизовано та доповнено систему показників-індикаторів, що характеризують функціонування регіонального економічного простору у трьох вимірах: економічному, фінансовому та стратегічному (новизна полягає у використанні показників для зв’язку між стратегічними цілями розвитку регіонів та оперативною діяльністю регіонального керівництва, що дозволяє оперативно оцінювати стан виконання стратегічних завдань, котрі стоять перед регіонами); методику визначення ключових галузей економіки («точок зростання») регіонів на певний період (оформлення автор. свід.).

∙ Обґрунтовано вплив механізмів публічно-приватного партнерства на конкурентоспроможність національної економіки, основними трансмісійними каналами якого виступають виробнича інфраструктура, національна інноваційна система, державна економічна політика, інституційна взаємодія держави та бізнесу.

Основні результати за відділами

Із сучасних питань економічної теорії:

  • розкрито механізми поширення відносин недовіри у суспільстві як феномену ненадійності та ризику, що перетворився на атрибут раціональної поведінки економічних суб’єктів;
  •  запропоновано шляхи зміцнення відносин довіри як джерела стабільності і розвитку в суспільстві та економіці через:

- розширення соціальної бази реформ,

- мінімізацію ринкової асиметрії,

- розбудову інституту державно-приватного партнерства,

- реформування прав власності,

- формування нової фінансової архітектоніки,

- піднесення рівня соціальної відповідальності бізнесу тощо.

Щодо соціально-економічних трансформацій українського суспільства      

розроблено модель вимірювання та отримано:

- оцінки змін природи та детермінант соціально-економічної нерівності,

- масштабів тіньового сегменту оплати праці та його впливу на розшарування населення за доходами.

 

Із проблем моделювання та прогнозування економічного розвитку

∙ розроблено комплекс інтегрованих моделей прогнозування,

∙ здійснено оцінку потенціалу економічного зростання України у середньостроковій перспективі, що        дозволяє:

- спрогнозувати розвиток макроекономічної ситуації в Україні до 2015 року,

- передбачити кризові явища в економіці України як у 2008–2009 рр., так і у 2012–2013 рр.

 

Із макроекономічних проблем

∙ оцінено на основі міжкраїнового модельного комплексу інтеграційні ефекти приєднання України до ЗВТ ЄС, до ЗВТ СНГ, до ЄЕП, до Митного союзу та наслідків щодо збереження поточної ситуації;

∙ розкрито причинно-наслідкові залежності, що формують диспропорції і кризи в економіці України.

Із проблем грошово-кредитного регулювання економіки

розроблено засади функціонально-структурних змін у грошово-кредитному регулюванні економіки, що спрямовані на:

- інтенсифікацію дії монетарних факторів в економічному розвитку,

- оптимізацію управління кредитними потоками,

- використання механізмів формування “довгих” грошей.

 

Із проблем державних фінансів

∙ визначено структурні диспропорції в системі державних фінансів України;

∙ здійснено оцінку впливу боргових процесів на розвиток економіки;

∙ обґрунтовано напрями підвищення ефективності фінансування органів місцевого самоврядування України на основі застосування правила еквівалентності.

Із проблем фінансів реального сектора

запропоновано шляхи  нагромадження фінансових ресурсів  реального сектора економіки, що  має стати пріоритетом фінансової політики України  для  збалансування економічних інтересів  підприємств  і держави та забезпечення концентрації  фінансових ресурсів на пріоритетних  напрямах економічного розвитку.

Із проблем науково-технологічного та інноваційного розвитку

∙ розроблено організаційно-економічну модель національної інноваційної системи;

∙ обґрунтовано механізми забезпечення інноваційних трансформацій у реальному секторі економіки.

Із проблем секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків

створено інтегровану інформаційно-аналітичну систему (ІАС) для прогнозування енергетичного балансу як базового аналітичного інструментарію для інформаційного забезпечення процесу стратегічного планування розвитку ПЕК, що  дозволяє:

- оптимізувати технологічну структуру енергосистеми;

- прогнозувати обсяги викидів парникових газів;

- оцінювати сценарії розвитку енергетики;

- виявляти потенціал заходів з енергозбереження та визначення пріоритетності їхнього впровадження;

- оцінювати ринковий потенціал нових видів енергії та палива й обґрунтованість рівня тарифів;

- формувати звітний і прогнозний енергетичний баланс.

 

З проблем економіки і політики аграрних перетворень

- здійснено оцінку розвитку вітчизняного аграрного сектора з позицій євроінтеграційних перспектив;

- розкрито його структурні деформації;

- запропоновано зміни у системі державної підтримки щодо їхнього подолання;

- обґрунтовано необхідність соціоекономічної модернізації агросектора та концептуальні засади відновлення взаємопов’язаного аграрного і сільського розвитку.

Із проблем агропродовольчого розвитку

∙ обґрунтовано зміни в державній політиці розвитку сільського господарства, в основу якої покладено концепції його багатофункціональності та паритету цін;

∙ обґрунтовано засади формування аграрної біоекономіки;

∙ рекомендовано шляхи і методи поліпшення стану продовольчої безпеки в Україні.

Із питань соціально-економічних проблем праці

оцінено ефективність функціонування ринку праці, що дозволило визначити особливості використання трудових послуг в країні і на цій основі обґрунтувати напрями підвищення ефективності функціонування ринку праці шляхом:

- модернізації соціально-трудової сфери

- легітимізації нестандартних форм зайнятості та контролю за дотриманням трудового законодавства;

- оптимізації системи освіти з використанням сигналів ринку праці;

- розроблення заходів щодо мотивації економічної активності безробітного населення;

- реформування системи оплати праці, передусім у бюджетному секторі.

 

З проблем економічної історії

∙ визначено історично обумовлені характеристики інституційної недостатності соціально-економічних трансформацій в Україні;

∙ розкрито чинники контраверсійності у взаємодії соціальних норм, економічного середовища та державної політики.

 

Із проблем управління економікою

∙ розкрито особливості прояву єдності та протиріччя влади, бізнесу та суспільства в Україні;

∙ визначено основи системної конфігурації їхньої взаємодії на основі розвитку інституту державно-приватного партнерства як складової інституційної архітектоніки сучасної економічної системи,

що  дозволило:

- розробити модель організаційно-правового забезпечення розвитку державно-приватного партнерства;

- оцінити його інвестиційний потенціал як інструменту державного регулювання економіки.