Можна згадати слова президента США Рональда Рейгана: «Ми фінансуємо науку не тому, що ми багаті. Ми багаті тому, що фінансуємо науку». Із цих слів видно і ставлення країни до науки, і результат, який приносить наука державі, і бачення суспільством місця та значимості науки.

Якщо оцінювати ставлення держави до науки, то можна подумати, що воно вкрай негативне, оскільки останні 30 років наука завжди фінансувалася недостатньо й за залишковим принципом. Навіть стаття Закону України «Про науку та науково-технічну діяльність», в якій чітко прописано фінансування науки в 1,7% ВВП України, ще жодного разу не була виконана.

Але це – суб’єктивна оцінка місця та ролі науки в Україні. Об’єктивної оцінки науки загалом, яка б базувалася на наборі певних показників і критеріїв, немає.

Про недоліки та “підводні камені” методик атестації й оцінювання ефективності діяльності наукових установ та використання ними бюджетних коштів читайте у статті вченого секретаря Інституту, к.т.н. В.К. Хаустова “Українська наука – як оцінювати”, оприлюднену на сайті Zn,ua 12 грудня 2022 р.

З огляду на нагальність подолання викликаної війною кризи як у сільськогосподарському секторі, так і в економічній, екологічній, соціальній та гуманітарній сферах, відділ економіки і політики аграрних перетворень ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” виступив ініціатором проведення народного форуму «Селянські та фермерські господарства під час війни та у період повоєнного відновлення України: політичний діалог». Народний форум тривав два дні -- 15-16 листопада 2022 р. у Києві.

15 листопада 2022 р. у великій конференц-залі НАН України зібралися разом академічна громадськість, фермери і селяни, представники громадянського суспільства, міжнародних організацій, органів влади різного рівня, щоб обговорити основні шляхи подолання спричинених війною втрат виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства у секторі селянських та фермерських господарств та найважливіші питання розвитку фермерства і запропонувати підходи до забезпечення участі селян та фермерів у процесах повоєнного відновлення України на засадах сталого розвитку.

Зміни у політиці державної підтримки аграрного сектора відповідно до світових та європейських тенденцій, яку уряд започаткував під час війни, звернувши увагу на підтримку дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва, заслуговує на подальше розширення. Оскільки такий вектор змін є важливим кроком у напрямі досягнення Україною найважливіших Цілей сталого розвитку: гарантування стабільного споживання та виробництва, подолання голоду і бідності, підвищення ефективності використання води та інших природних ресурсів, зміцнення кліматичної стійкості, сталого використання ґрунтів і морських ресурсів, призупинення втрати біорізноманіття, досягнення гендерної рівності тощо.

        Керуючись тим, що Україна впевнено прямує до Європейського Союзу, а Спільна аграрна політика ЄЄ а також  ФАО та інші організації ООН визнають важливість традиційних знань фермерів і їхню вирішальну роль у забезпеченні продовольчої безпеки, українські дрібні виробники продовольства та споживачі заслуговують на нову політику агропродовольчої відбудови, що підтримує традиційну культуру харчування, орієнтовану на здоров’я нації і за якої екологічна відповідальність та економічна справедливість мають пріоритет над сучасними системами промислового аграрного виробництва. Участь українських фермерів та споживачів у такій відбудові є важливою для трансформації довоєнної аграрної моделі, що призводила до виснаження ґрунтів, водних ресурсів та сільського середовища, та для просування нової моделі сільськогосподарського виробництва, що зберігає сільські громади, біорізноманіття та сприяє екологічній стійкості. 

        Довоєнна вітчизняна агропродовольча система базувалася на засадах неоліберальної політики, лібералізації торгівлі та промислового ведення сільського господарства включно з монокультуризацією, широким використанням агрохімікатів,  генетично модифікованого насіння та ігноруванням притаманних їм загроз внутрішній продовольчій безпеці, високих соціально-екологічних втрат і погіршення здоров’я українців. За такої агропродовольчої моделі у споживачів немає іншого вибору, крім як купувати нездорову їжу, вироблену на забруднених ґрунтах, отруєних хімікатами, з великою кількістю консервантів. Промислове сільське господарство засноване на помилковій ідеї, що нібито звільнене від екологічної і соціальної відповідальності нарощення виробництва недорогих сировинних продуктів є необхідним кроком, аби прогодувати населення країни та світу. 

         Учасники Народного форуму дійшли згоди у тому, що враховуючи виснаження значної частини українських чорноземів і водоносних горизонтів, нанесення непоправної шкоди біорізноманіттю та суттєвий негативний внесок у глобальні кліматичні зміни, промислове сільське господарство у повоєнній Україні може претендувати лише на відносно невелику частину аграрного виробництва. Натомість державна підтримка малих фермерських та селянських господарств у виробництві продукції з доданою вартістю за рахунок використання місцевих ресурсів, зменшення залежності економіки від експортної сировинної торгівлі забезпечить те, що агропродовольча система в Україні стане екологічно, соціально та економічно стійкою. Щоб закріпити цю стійкість у період відбудови, учасники Форуму звернулися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України із вимогою дослухатися до їхніх знань і досвіду та змінити довоєнну агропродовольчу модель, що була орієнтована на сировинний експорт, на сімейно-фермерську, що функціонує на засадах сталого розвитку. Для цього учасники форуму напрацювали конкретні пропозиції невідкладного  та середньострокового характеру, які представили у заключній Резолюції.

16 листопада 2022 р. учасники відвідали Наливайківський старостинський округ Макарівської селищної територіальної громади, де зустрілись із старостою, представниками фермерських та селянських господарств, які постраждали від воєнних дій.

Учасники форуму, фермери, відвідуючи господарства, що зазнали шкоди від воєнних дій, активно обмінювалися контактами з місцевими господарями, ділилися інформацією щодо можливостей технічної та іншої допомоги у відновленні господарств, пропонували і домовилися про передачу постраждалим власних технічних засобів, сільськогосподарських тварин тощо.

Детальний звіт про роботу народного форуму розміщено на сайті НАН України.

Проведення заходів у перший та другий день форуму стало можливим завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Німецької громадської організації Austaush e.V. litViewState