Вітаємо Вас на порталі Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України

Наші видання










Наші проекти




Посилання




Наші партнери








Чи анулює регулятор ліцензії фондових бірж, у капіталі яких є російські акціонери?

Програма розвитку національного сектора до 2020 р. передбачає досить амбітні цілі, зокрема, консолідацію та розвиток біржової інфраструктури фінансового ринку. Втім, щодо біржових майданчиків з українським та російським капіталом мають місце подвійні стандарти, причому не на користь перших. Більше читайте у статті д.е.н., зав. відділу грошово-кредитних відносин Н.М. Шелудько «Відсотки під підозрою», опублікованій 17 вересня 2015 р. у газеті «Урядовий кур'єр».

 

Continue Reading

Усунути суперечності між кредиторами та споживачами фінпослуг можна за допомогою механізму досудового вирішення спорів

Кредитори до укладання договору не виконують вимогу щодо розкриття інформації потенційним позичальникам про реальні процентні ставки за кредитами. Тож часом річна реальна ставка становить 135%. Іноді взагалі неможливо розрахувати відсоткові ставки, які застосовували, через брак інформації про додаткові комісійні та будь-які платежі. Такі висновки дослідження споживчого кредитування в Україні, проведеного Проектом «Розвиток фінансового сектору» (USAID/FINREP). Більше про посилення захисту прав споживачів фінансових послуг, імплементацію європейської практики захисту прав споживачів читайте у статті к.е.н., ст.н.с відділу грошово-кредитних відносин Є.О. Бублика «На відкуп судді не дістанеться», опублікованій 26 серпня 2015 р. у газеті «Урядовий кур'єр».

Continue Reading

Від квазіринку до ринку та інвестиційного зростання

Як подолати прояви квазіринковості, що мали місце  за роки незалежності, і сформувати  повноцінне середовище для  функціонування української економіки - цьому присвячена стаття директора Інституту економіки та прогнозування, академіка НАН України Валерія Михайловича Гейця “Від квазіринку до ринку та інвестиційного зростання”, опублікована у тижневику “Дзеркало тижня. Україна” за 22 серпня 2015 р. 

Глибока криза, що охопила українську економіку в 2013–2015 рр., зумовила її черговий спад і як ключове питання поставила на порядок денний проблему забезпечення динамічного економічного зростання. Адже відсутність такого зростання або вкрай низькі темпи посткризового відновлення економіки, в тому числі і ключових торговельних партнерів України, призведуть до подальшого падіння рівня життя населення і посилення соціальної напруги на тлі загроз, зумовлених збройним протистоянням на Сході країни.

 За роки незалежності Україна вдруге переживає кризу системного характеру, старт якої відбувся наприкінці 2008 р. Під час розв'язання проблем попередньої кризи, яка носить назву трансформаційної і яка визначила майбутній шлях розвитку української економіки, відбулося формування ринкового середовища і відповідної йому системи управління економікою. Хоча після більш як двох десятиліть їх становлення і спроб вдосконалення вони переважно не відповідають вимогам сучасності, незважаючи на те, що внаслідок приватизації приватна власність була інституціоналізована, і це було основним завданням трансформаційних змін.

Приватизація в Україні відбувалася хоча й за законами, але з їх масовим порушенням. Невипадково, за даними Інституту соціології НАН України, ще напередодні кризи (у 2008 р.) понад 64% опитаних ставилися до передачі великих підприємств у приватну власність швидше негативно і тільки 13,9% — швидше позитивно. Нині, напередодні чергової хвилі приватизації, ці показники ще більш контрастні. Через неповноту ринкових перетворень ефективного власника, готового капіталізувати прибутки, сформувати не вдалося. Інститут економіки та прогнозування НАН України, дослідивши підсумки вітчизняної приватизації 2000–2010 рр., дійшов висновку, що за результатами діяльності приватизовані підприємства погіршили свої доприватизаційні показники. Саме тому чергова і, швидше за все, заключна частина приватизації 2015–2016 рр. має відбуватися із суттєвими корективами в законі про приватизацію. Інакше ця її хвиля призведе до збільшення монопольного контролю над власністю (читай — олігархату), а також до того, що отримані в дохід бюджету фінансові ресурси знову будуть використані на проїдання, а не для інвестування. Здійснення широкомасштабної приватизації державного майна в період 2015–2016 рр. має ряд значних ризиків. По-перше, це ризик низьких цін на об'єкти приватизації. Продаж майна відбуватиметься, по суті, в екстремальних умовах, а тому ціна продажу об'єктів державного майна, за нашими оцінками, може виявитися в 3–5 разів нижчою, ніж за звичайних умов. По-друге, існує загроза недоотримання бюджетом доходів унаслідок неналежної підготовки об'єктів до продажу через термінову необхідність здійснення цього етапу приватизації. По-третє, в разі відсутностічіткості і прозорості процесів приватизації 2015–2016 рр. можна очікувати посилення невдоволення населення.

По-четверте, існують ризики, пов'язані із соціально-економічними наслідками приватизації в базових галузях економіки, особливо в енергетиці. Досвід зарубіжних країн показав, що внаслідок приватизації ціни на енергію не знижувались, як очікувалось, а збільшувалися (Болгарія, Росія). Неконтрольоване швидке зростання тарифів мало негативні соціальні наслідки навіть у Росії, де проблеми з енергоресурсами значно менші, ніж в Україні. Це змушувало державу обмежувати тарифи у "ручному режимі", що зумовило відплив з галузі приватного капіталу та домінування в ній державних корпорацій, які наразі контролюють понад 60% її установленої потужності. По-п'яте, є ризики, пов'язані зі зниженням ефективності діяльності приватизованих підприємств (порівняно із доприватизаційним періодом). Наші дослідження показують: теза про те, що перехід до приватної власності автоматично забезпечує поліпшення фінансових результатів роботи підприємств, в Україні не знаходить свого підтвердження.

Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/macrolevel/vid-kvazirinku-do-rinku-ta-investiciynogo-zrostannya-_.html

Continue Reading

Без амортизаторів

Реалізація зваженої валютної політики, у тому числі становлення адекватного режиму валютного курсоутворення, — одна з найважливіших умов відновлення економіки і досягнення її сталого зростання. Вибір такого режиму у багатьох країнах диктується не тільки економічними умовами, а й політико-правовими, інституційними, психологічними факторами. Для України цей процес має особливо чутливі аспекти.

Більше про оптимальний режим валютного курсоутворення в умовах макроекономічної нестабільності та ведення воєнних дій  читайте  у статті н.с. відділу міжнародних фінансових досліджень Ольги Шпенюк  “Без амортизаторів”, опублікованій  14 серпня 2015 р. у газеті “Дзеркало тижня. Україна”.    

Continue Reading

Банківський нагляд: недогляд обертається збитками

Торік формат Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФ) визначив його неспроможність виконувати власні зобов’язання через брак коштів для виплат. Втрати перекладаються на державу. Шукати шляхів нарощування власних коштів ФГВФ без зміни системного підходу до підтримки стабільності банківської системи нераціонально.

Більше про відмінності у  вітчизняному та європейському підходах до гарантування вкладів, напрями вдосконалення вітчизняної системи гарантування вкладів читайте  у статті к.е.н., ст.н.с відділу грошово-кредитних відносин А.І. Шкляра "Банківський нагляд: недогляд обертається збитками", опублікованій   у газеті «Урядовий кур'єр» 14 серпня 2015 р.

Continue Reading

Обговорення проекту Національного плану дій з енергоефективності на період до 2020 року

засідання в КМУСпівробітники Інституту економіки та прогнозування зав. сектора прогнозування розвитку паливно-енергетичного комплексу,  к.е.н. Р.З.Подолець та старший науковий співробітник канд. техн. наук О.А.Дячук взяли участь у дискусії щодо проекту Національного плану дій з енергоефективності на період до 2020 року, що відбулася під час  експертної зустрічі у Комунікативному центрі Уряду. Детальніше див. інформацію Прийняття та виконання Нацплану дій з енергоефективності до 2020 року - одне з першочергових завдань у цій сфері”.

Continue Reading

Яка грошово-кредитна політика потрібна Україні

Україна перебуває у глибокій і системній кризі, яка стосується всіх аспектів суспільного життя, але особливо рельєфно виявляється у грошово-кредитній сфері. Найважливішим інструментом регулювання процесів у цій сфері є грошово-кредитна політика. Тут неправильні підходи й рішення призводять до мільярдних втрат, негативно позначаються на стані економіки і громадян. НБУ вже піддавався серйозній критиці, в тому числі на сторінках DT.UA. Нині ж важливіше зосередитися на пошуку прийнятних рішень, які відповідали б ситуації. Детальніше про це - у матеріалі чл.-кор. НАН України А.А.Гриценка “Яка грошово-кредитна політика потрібна Україні” , опублікованому в газеті «Дзеркало тижня. Україна» за 24 липня 2015 р.

Continue Reading

Фінанси без кредиту довіри, або Проблеми системного банку і банківського нагляду як складові фінансової нестабільності

 Відновлення макрофінансової стабільності в Україні та оздоровлення банківського сектора неможливі без підтримання довіри населення до банківської системи, наявності нормальних правил гри на фінансовому ринку, прогнозованості й адекватності дій центрального банку. На жаль, попри запевнення з боку очільників НБУ та політиків в очищенні банківського сектора і стабілізації фінансового ринку, до вирішення зазначених завдань нашій державі все ще далеко. Детальніше про це читайте а матеріалі д.е.н. Т.П.Богдан “Фінанси без кредиту довіри”, опублікованому в газеті “Дзеркало тижня, Україна” 17 липня 2015 р.

Continue Reading

Між визначенням інформації, яка потребує розкриття, і захистом тієї, що є комерційною таємницею, має бути баланс

Закон України «Про особливості корпоративного управління в банках» сприяє поліпшенню якості корпоративного управління. У ньому закріплено повноваження, які повинні належати до виключної компетенції правління банків (їх дев’ять). Однак цей документ не сприяє усуненню основної складової ризику корпоративного управління, а саме комплаєнс-ризику (ризик юрсанкцій, фінансових збитків або втрати репутації внаслідок невиконання банком вимог законодавства та внутрішніх правил). Визначено та посилено вимоги до кількісного та особового складу рад банків, проте не враховано рекомендації про непарну кількість осіб у раді, що має значний вплив на процедури голосування та прийняття рішень. Детальніше – у коментарі н.с. відділу грошово-кредитних відносин К.І. Рожкової "Фінустанови ризикують репутацією" газеті «Урядовий кур'єр» від 11 червня 2015 р. http://ukurier.gov.ua/uk/news/finustanovi-rizikuyut-reputaciyeyu/

Continue Reading

У газеті «Дзеркало тижня. Україна» за 29 травня ц.р. опубліковано статтю завідувача сектора міжнародних фінансових досліджень, д-ра екон. наук Т.П.Богдан «Євроінтеграційний курс України: проблеми, протиріччя, перспективи»

Євроінтеграційний курс України: проблеми, протиріччя, перспективи Тетяна Богдан Ще напередодні саміту Східного партнерства, який відбувся на поточному тижні – 20–21 травня – в Ризі, з'явилась інформація щодо надання Євросоюзом макрофінансової допомоги Україні на 1,8 млрд євро у кредитній формі, 150 млн євро безповоротної допомоги та ще 1,5 млрд – у вигляді кредитів для малого і середнього бізнесу. Загальний рівень макрофінансової допомоги, виділеної Брюсселем Києву з травня 2014-го, становитиме 3,41 млрд євро – це найбільший її обсяг для третіх країн за такий короткий період. Однак, беручи до уваги зазначені цифри, не варто забувати про головні цілі, які передбачало закріплення європейського вектора розвитку України та підписання Угоди про асоціацію з ЄС. І полягали вони далеко не в отриманні тих чи інших коштів від західних сусідів та навіть не в спрощенні візового режиму. Подальший євроінтеграційний процес передбачає серйозні виклики, пов'язані з проведенням глибоких соціально-економічних реформ та радикальних інституційних перетворень в Україні. Тим більше, що трохи раніше – під час квітневого саміту Україна–ЄС у Києві – сторони виключили можливість перегляду та подальше відтермінування введення з 1 січня 2016 року Поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) між ЄС та Україною. Передбачена Угодою про асоціацію (УА) ПВЗВТ створить правові, економічні й організаційні засади для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і частково — робочої сили між Україною та ЄС. У перспективі надзвичайно місткий і диверсифікований ринок Євросоюзу, усунення бар'єрів для зовнішньої торгівлі, гармонізація регуляторних режимів і вдосконалення ринкових інститутів можуть стати потужними драйверами зростання української економіки. Досить згадати, що сумарний ВВП 28 країн-членів ЄС становить близько 13 трлн євро, тоді як сумарний ВВП 10 країн СНД – 2 трлн євро. Водночас у коротко- і середньостроковому періодах імплементація УА/ПВЗВТ між Україною та ЄС породжуватиме певні економічні втрати та потребуватиме значних інвестицій. Йдеться про вихід з ринку економічних суб'єктів унаслідок посилення конкуренції з виробниками/постачальниками з ЄС та наступний перерозподіл чинників виробництва; підвищення рівня безробіття і необхідність перенавчання і працевлаштування робочої сили, що вивільнятиметься у процесі реструктуризації економіки; впровадження і дотримання стандартів ЄС (технічних стандартів, фітосанітарних норм, екологічних стандартів, стандартів соціальної безпеки), які потребують чималих зусиль та інвестицій з боку виробників товарів і послуг; реформування за зразком ЄС правової і адміністративної системи: створення нових регуляторних органів, прийняття нового законодавства, запровадження нових правил і процедур. Читайте більше у «Дзеркалі тижня. Україна»

Continue Reading