This post is also available in: English

Сторінка “І.Ю.Єгоров” на реконструкції відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”!

Дослідження інноваційної та науково-технічної діяльності і високих технологій проводяться в Інституті з 1997 р., при цьому склад відділу за цей час зазнав значних змін. У відділі в різні часи працювали такі провідні фахівці в галузі теорії інноваційного розвитку та оцінки високих технологій, як д.е.н., проф. В.П. Александрова, д.е.н., проф. Ю.М. Бажал, д.е.н., проф. О.М. Лапко, д.е.н., проф. Л.І. Федулова, д.е.н. О.Б. Саліхова, к.е.н. Ю.Ф. Шкворець, к.е.н. Т.І. Щедріна та багато інших. Дехто з них тією чи іншою мірою продовжує плідну співпрацю з відділом і наразі.

У своєму нинішньому вигляді відділ було створено у 2014 р. шляхом об’єднання двох відділів, один з яких займався дослідженням проблем інноваційної політики та технологічного прогнозування, а другий – розвитку високих технологій. Завідувачем нового відділу було обрано д.е.н., проф. І.Ю. Єгорова.

Зусилля співробітників відділу фокусуються на дослідженні питань переходу України на інноваційний шлях розвитку  та  на проблемах інтеграції України в єдиний науковий та інноваційний простір з країнами ЄС. Це здійснюється як у рамках робіт за плановою тематикою, так і при виконанні конкурсних проєктів, зокрема проєкту BlackSea Horizon за дослідницькою програмою ЄС «Горизонт-2020». 

У 1997–2013 рр. у відділі проводилися дослідження процесу розбудови регіональних інноваційних систем України, в рамках яких було здійснено оцінювання стану формування економіко-технологічного потенціалу регіонів та визначено детермінанти його реалізації та розроблено механізми активізації процесу формування сучасних регіональних інноваційних систем. Запропоновано напрями реалізації сучасної парадигми регіональної інноваційної політики. Водночас проводилася робота щодо визначення напрямів розбудови технологічної політики в Україні на національному рівні, зміст яких обумовлено її основними функціями, серед яких: формування сприятливого технологічного клімату, дослідження і моніторинг як науково-технологічних досягнень, так і відповідних дій держави в інших країнах, координація і досягнення узгодженості заходів щодо регулювання технологічної системи. Розроблено методичні підходи та запропоновано критерії визначення ефективності технологічного динамізму з використанням рейтингових місць у різних номінаціях за даними  Світового економічного форуму, а також статистики міжнародної торгівлі щодо структурної динаміки зовнішньої торгівлі України у розрізі класифікації виробництв за рівнями розвитку технологій у промисловості.

Співробітниками відділу було розроблено концептуальні положення щодо формування управлінських інструментів державної інноваційної політики, зокрема принципів фінансування науково-технологічної сфери та економічної оцінки технологічного рівня виробництва. На цій основі запропоновано процедури визначення науково-технологічних пріоритетів та управління процесами оновлення виробничого апарату та стимулювання впровадження інновацій. У роботах працівників відділу було обґрунтовано методологічні підходи щодо визначення економічних критеріїв оцінки проєктів, що включаються в державні науково – технічні програми;    досліджено    структурні    аспекти технологічного   програмування   з   точки   зору   впливу   найбільш прогресивних напрямів науково-технічних розробок, зокрема в галузях  інформаційних технологій та біотехнології   на   зміни   в   структурі  промислового виробництва та перспективи його технологічного розвитку; розроблено підходи щодо найбільш раціонального розподілу коштів між галузями промисловості на першочергову реалізацію технологічних інновацій, у тому числі пріоритетних технологій, що входять у відповідні програми; визначено та розкрито особливу роль еволюції технологічних укладів для сталого довгострокового  соціально-економічного розвитку України. Проведено аналіз закономірностей формування  інноваційно-технологічного потенціалу промисловості України та розроблено методичні рекомендації щодо його оцінки із застосуванням теорії техніко-економічних укладів (парадигм).

Протягом 2014–2021 рр. у відділі досліджувалися економічні тенденції розвитку процесів формування та використання передових технологій в Україні, що у поєднанні з оцінками результативності стимулювання вітчизняних науки та інновацій дозволило виокремити і сформулювати головні недоліки сучасної політики у науково-технічній та інноваційній сферах. У результаті проведених досліджень підготовлено аналітичні оцінки потенціалу та інституціонального середовища розвитку в таких секторах української економіки, як біотехнології, нанотехнології, ядерна енергетика, інформаційно-комунікаційні технології. Розроблено оригінальний методичний інструментарій проведення таких оцінок, де поєднано використання як традиційних статистичних показників, так і дані спеціалізованих досліджень. Виявлено, що значна частина потенційно перспективних технологій та нових матеріалів не знаходить свого комерційного застосування внаслідок розривів зв’язків між найважливішими складовими національної інноваційної системи та запропоновано шляхи мінімізації виявлених розривів шляхом формування цілісної національної інноваційної системи. Обгрунтовано подальші напрями інноваційної діяльності та впровадження високих технологій у процесах модернізації національної економіки України за рахунок визначення специфічних внутрішніх можливостей кожного з розглянутих високотехнологічних секторів та виявлення характеру зовнішніх передумов реалізації цих можливостей, що веде до цілісності національної інноваційної системи України.

Досліджено досвід окремих країн світу, в першу чергу – країн ЄС, щодо формування технологічної політики, орієнтованої на розробку та впровадження новітніх технологій, виявлено відповідні особливості та спільні риси у політиці окремих країн. Визначено, що ключове значення мають ретельно обґрунтовані заходи організаційної підтримки та фінансового стимулювання на різних стадіях інноваційного циклу. На основі цього розроблено пропозиції щодо імплементації нормативно-правової бази країн ЄС до законодавчої бази України для забезпечення розвитку високих технологій. На основі проведених досліджень показано, що для розробки заходів щодо стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності та розвитку високих технологій в Україні важливо використовувати сучасний інструментарій оцінювання, зокрема систему показників Європейського Інноваційного Табло. Це дозволяє проводити коректні міжнародні порівняння та сприяє тому, що  вітчизняна політика в науково-технічній та інноваційній сфері стає більш гармонізованою із політикою ЄС. Завдяки отриманим у відділі результатам Україну вперше офіційно було включено до загальноєвропейської системи оцінювання науково-технічної діяльності.

Спеціальну увагу, починаючи з 2016 р., у роботі відділу було приділено проблемам імплементації стратегії «розумної спеціалізації» в Україні. На основі проведених досліджень було розроблено рекомендації щодо впровадження цієї стратегії у деяких регіонах України.      

Відділ на постійній основі підтримує і розвиває зв’язки із закордонними партнерами, зокрема з Бременським та Мангеймським університетами (Німеччина), Лондонським університетом (Велика Британія), Центром соціальних інновацій (Австрія), Об’єднаним дослідницьким центром ЄС у Севільї (Іспанія) та іншими науковими установами. Провідні співробітники відділу неодноразово проходили наукове стажування за кордоном, зокрема в Австрії, Німеччині, Китаї, США та інших країнах світу. Два міжнародних проєкти – проєкт за програмою ЄС «Горизонт 2020» на тему: «Стимулювання міжрегіональної кооперації в сфері науково-технічного та інноваційного розвитку між ЄС та Чорноморським регіоном» та українсько-німецький проєкт з адаптації систем оцінки наукових установ Німеччини до умов України, які виконувалися силами співробітників відділу, були успішно завершені відповідно у 2017 та 2018 роках. У 2018– 2022 рр. виконувався проєкт «Розвиток інноваційної інфраструктури та вдосконалення інноваційної політики регіонів України  на основі «розумної спеціалізації» за кошти ЄС та у 2019–2022 рр. – проєкт щодо інноваційної діяльності та розповсюдження високих технологій у секторах «зеленої» економіки за кошти Фонду Фольксваген (Німеччина).   

Наразі відділ функціонує у такому складі: доктори наук – І.Ю. Єгоров, Ю.М. Бажал, С.В. Сіденко, кандидати наук – С.М. Черненко, О.М. Бойко, В.Ю. Грига, І.В. Дульська, І.А.Шовкун, Т.О. Юхновська, О.А. Ткачова, науковий співробітник – Ю.О. Рижкова, молодший науковий співробітник – Т.В. Груздова, головний економіст – З.Д. Онуфрієвич.     

Результати роботи  відділу за останній час відображено у численних публікаціях, серед яких можна навести монографії та наукові доповіді: «Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення» (2002), «Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку», (2002), «Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика» (2005), «Високотехнологічні виробництва: від методології оцінки до піднесення в Україні» (2012), «Високотехнологічна сфера промисловості України: ресурсні можливості розвитку» (2013), «Регіональні інноваційні системи України: стан формування та розвитку в умовах інтеграційних процесів» (2013), «Інноваційна Україна 2020: національна доповідь» (2015), «Індикатори науково-технічної та інноваційної діяльності в контексті процесів євроінтеграції» (2016); «Розвиток інноваційної системи України в європейському науково-технологічному просторі» (2018);  «Цифрові технології в інноваційній трансформації економіки України» (2020);  «Стратегії розумної спеціалізації в Україні: розвиток на основі співпраці» (2020); «Формування «розумної» спеціалізації в економіці України»   (2020).

Серед перспективних напрямів подальшої роботи відділу можна виділити такі, як:

• систематизація зарубіжного досвіду стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності, в першу чергу держав ЄС;
• вивчення взаємозв’язків науково-технічної та інноваційної політики з іншими видами політик (індустріальною, освітньою, соціальною);
• визначення особливостей вимірювання інноваційної та науково-технічної діяльності за допомогою традиційних та комплексних показників («індексів»);
• дослідження закономірностей розповсюдження сучасних технологій у промисловості та сфері послуг;
• визначення напрямів реалізації стратегії «розумної спеціалізації» для України.