“Немає більш тонкого та більш вірного способу перевернути існуючий базис суспільства, аніж занапастити його валюту. Цей процес залучає усі приховані сили економічного закону на сторону руйнування і робить це таким чином, що жодна людина з цілого мільйону не здатна збагнути, у чому справа”.

Дж.М.Кейнс. “Економічні наслідки миру” (1919 р.).  

Хвацько “розібравшись” з інфляційним таргетуванням, Національний банк, здається, вирішив повернутися до знехтуваного раніше “валютного питання”.  Керівництво НБУ неодноразово заявляло (в тому числі з трибуни Верховної Ради), що більше не має бажання (вибачаюсь — “не бачить необхідності”) займатися валютним регулюванням, відпускаючи курс гривні на вільні хліба, тобто у вільне плавання. Щоправда, далеко він не поплив. І не тільки тому, що перед тим був “потоплений” на самісіньке дно, а й тому, що, як швидко з’ясувалося, подальше падіння загрожує негативними політичними наслідками та “організаційними висновками”. Тож Нацбанк почав (продовжив) запроваджувати різні обмеження на валютні операції (нехтуючи вже вимогами ратифікованої Верховною Радою статті VIII Угоди про МВФ щодо забезпечення поточної конвертованості гривні)…

Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України О.М.Шарова  “Aurum lex sequitur? Про причини і наслідки невизначеності та безсистемності валютної політики в Україні”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 25 березня 2017 р.