This post is also available in: English

14 березня 2023 року в Залі засідань Президії Національної академії наук України у Києві відбулися академічні читання «Наука – основа незалежності, міцності та обороноздатності держави», присвячені 160-річчю від дня народження видатного вченого і першого Президента Академії Володимира Вернадського. Від ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» з доповіддю «Наукова спадщина Володимира Вернадського і сучасна парадигма економічного розвитку» виступила зав. відділу економічної історії д.е.н. Вікторія Небрат.

У доповіді було розкрито зв’язок вчення Володимира Вернадського з економічною наукою, значення світоглядних та методологічних засад теорії біосфери та ноосфери для вирішення актуальних завдань, що постали перед українським суспільством, державою та Академією наук.

Доповідачка наголосила на джерелах формування економічної складової вчення академіка Вернадського, адже  його батько – Іван Васильович Вернадський (1821–1884) – був професійним вченим-економістом, професором і завідувачем кафедри політичної економії та статистики у Київському університеті св. Володимира. Іван Вернадський визначав політичну економію як науку про засоби задоволення потреб людини. Тому не дивно, що в теорії Володимира Івановича Вернадського також реалізована ідея цінності людського життя, значення людської діяльності в планетарному вимірі, а також ідея відповідальності за результати господарювання.

У доповіді було представлено роль Володимира Вернадського у створенні Української академії наук, зокрема, у формуванні економічного напряму досліджень, його позицію як Президента Академії щодо необхідності вивчення природно-ресурсного потенціалу, моделювання просторового розвитку, оптимізації територіальної структури народного господарства. Зокрема, нагадала В. Небрат, з цією метою у 1919 р. з ініціативи та під головуванням В. Вернадського була створена Комісія для досліду виробничих сил України, у тому ж році перейменована у Комісію для виучування природних багатств України. Були створені секції з вивчення корисних копалин, гідротехніки, будівельних матеріалів України, палива; відділи з геологічних досліджень донецького вугілля, гідрології, меліорації, болотознавства та ін. Наприкінці 1919 р. Комісія з вивчення продуктивних сил була найструктурованішою та найчисельнішою установою УАН. Вона неодноразово змінювала назву, але продовжувала працювати як академічний підрозділ, відповідальний за вивчення природних багатств України, оптимізацію просторового розміщення та використання економічного потенціалу. Рада з вивчення продуктивних сил проіснувала до 2010 р., коли на її базі було створено Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України.

Володимир Вернадський заклав траєкторію розвитку Академії відповідно до запитів і вимог динамічно змінного соціального, політичного та економічного середовища. Ця траєкторія передбачає, що пріоритетні напрями досліджень і відповідні наукові підрозділи не лише слідуватимуть тими напрямами, що були відкриті й започатковані видатним вченим, а й будуть адаптивними до змін і нових викликів. В умовах стрімких і масштабних змін просторового розвитку економічних систем, у тому числі національного господарства України, доцільною є імплементація в структуру і напрями досліджень нового розуміння економічного простору та економічного потенціалу. Слідуючи ідеї Володимира Вернадського про те, що наука – це чинник і рушій розвитку людства, варто зосередити наукові дослідження на забезпеченні успішної структурної трансформації з урахуванням нових підходів до економічного розвитку на засадах єдності економічного, соціального та екологічного.

В. Небрат у своїй доповіді також зупинилася на внеску Володимира Вернадського у розвиток загальнонаукової та економічної методології досліджень, основних складових концепції Вернадського в економічному вимірі, розкрила прогностичний потенціал його вчення в частині передбачення глобальних загроз, які створює саме людство; формування знаннєвої економіки та інформаційно-інноваційного суспільства як наступного рівня розвитку біосфери і ноосфери. Відштовхуючись від принципу єдності праці й розуму та масштабів людської діяльності, Вернадський передбачив економічну та інформаційно-комунікаційну глобалізацію. Вченням про місце людини в еволюції біосфери та трансформації живої оболонки Землі він заклав основи екологічного світогляду. Адже, за Вернадським, суспільне відтворення – це не перероблення ресурсів, а відтворення людини як складової глобальної живої системи.

У підсумку доповіді було зазначено, що сучасна економічна парадигма сталого розвитку прямо наслідує вчення Вернадського про суть і місце людської діяльності. Тому розвиток академічних досліджень також має слідувати логіці системного підходу до структурних реформ для забезпечення та реалізації цілісності, стійкості та керованості економічного розвитку в технологічному, просторовому, галузевому та соціогуманітарному вимірах.

В умовах обумовлених війною викликів потрібна наука, що зміцнює Україну як державу, дослідження, що забезпечують економічний суверенітет і геоекономічну перспективу України. Можливо, деякі галузі знання, представлені в НАН, мають кращі наукометричні показники. Можливо, ці галузі більш інтегровані в міжнародну наукову спільноту і це сприяє авторитету українських дослідників – вони мають хороші перспективи залучення до міжнародних проєктів і навіть запрошення для продовження роботи в кращих, з точки зору наукового забезпечення, умовах. Але за критичних теперішніх умов пріоритетними є дослідження, спрямовані на розроблення шляхів і механізмів забезпечення Перемоги і відбудови України. З цими завданнями ані корпоративна, ані університетська наука самі по собі не впораються: корпоративна – бо орієнтована на прикладні розробки з швидкою комерційною віддачею, університетська – бо «зав’язана» на гранти й міжнародну мобільність молодих наукових кадрів. Тобто, суголосно ідеям Володимира Вернадського, створення й зміцнення наукового підґрунтя незалежності, економічної стійкості й обороноздатності держави – це місія Національної академії наук України, завдання для кожного з нас.

Презентація

Інформація на сайті НАН України