Ukrainian
English 
Негаразди в економіці призвели до скорочення фінансування наукових закладів. У 2016-му їх фінансування сягнуло критичних 15% від частки ВВП порівняно з 1990 р. Це при тому, що й ВВП-2016 виявився меншим від ВВП-1990 майже вдвічі! Реально витрати на науку впали до 7,5% від рівня 1990 р., що спричинило неминуче скорочення кількості науковців — у 2014 р. їх стало 22% від рівня 1990 р. Зникло багато НВО, НДІ й навіть — цілі галузі промисловості! Скажімо, одним із перших загинув Світловодський завод чистих металів — перлина системи Державного інституту рідкісноземельних металів. А це було підприємство, де наука відігравала головну роль у розробці технологічних процесів виробництва матеріалів із надзвичайно високою доданою вартістю. Взагалі щезали підприємства, які знав увесь світ. На сьогодні практично повністю зникла галузева й заводська наука. Через зниження зарплат почала падати престижність наукової праці. Молодь уже не йде в науку, й наймасовішою віковою категорією в академічних інститутах та НДІ стали вчені, яким понад 65 років. Читайте більше у статті к.т.н., вченого секретаря ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" В.К. Хаустова " Замість фабрик -- ФОПи, замість вишів -- ПТУ?", опублікованій у газеті "Голос України" 6 листопада 2019 р.
ЗУПИНИТИ ВІЙНУ!
Звернення ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
В Україні війна. Її розв’язала Росія. «Русский мир» приніс нашому народові горе, смерть та розруху. Він намагається стерти з землі переважно російськомовні Харків, Суми і Маріуполь. Залишає на своєму шляху знищені села Слобожанщини, Чернігівщини та Київщини. Руки загарбників у крові невинних дітей. Цьому немає і ніколи не буде жодного виправдання.
Окупантів словами не зупинити, але мовчати не можна.
Ми звертаємся зі словами вдячності до наших захисників-військових, добровольців тероборони, добробатівців, волонтерів, мільйонів наших співвітчизників, які щодня роблять все, щоб забезпечити нас світлом, теплом та їжею.
Ми дякуємо всьому світові, який встав на захист наших прав та свобод. Ми ніколи не забудемо іноземних добровольців, які ризикують життям, захищаючи наші родини. Ми цінуємо підтримку міжнародної наукової спільноти. Ми чуємо при цьому і голоси російських громадян, але нас продовжують вбивати. Щодня. Щоночі. Жінок, дітей, старих та немічних людей.
Нас вбивають за те, що ми не хочемо «русского мира». За те, що ми захищаємо свою землю. За наш європейський вибір. За наше майбутнє.
Гармати змінюють та надають страшного сенсу взаємовідносинам історичних сусідів. Їх жнива – десятки тисяч вбитих та скалічених, мільйони біженців, знищені міста та села, зруйновані мости, спотворені долі.
Це – не наш вибір. Це – вибір країни-агресора. Але ми вистоїмо. Ми повернемося до нормального життя, до звичайних людських відносин. Ми змусимо нас поважати. І це відбудеться тим скоріше, чим міцнішими будуть всі ті, для кого життя кожної людини є дивом, а не «тріскою при рубанні дров».
Державне благословення вбивства – важкий морок середньовіччя. Весь світ бачить, як він опускається на Росію. Це – безвихідь. Щоб остаточно не потрапити до неї, треба зупинитися. Це перше, що треба зробити, щоб не перетворитися на вічного ізгоя, який всім заздрить, всім погрожує і всіх жахається.
Безумовна зупинка вогню та перемовини – перший крок від цієї прірви. Його треба робити негайно. Заради тих, чиї життя ще можна зберегти. Заради припинення цієї божевільної війни. Заради всіх тих, хто ще може після неї народитися.
