Розроблення Стратегії розвитку високих технологій – це проблема, розв’язання якої стоїть в Україні на порядку денному вже багато років. Очевидно, що сутність (зміст), дієздатність та ефективність цього документу значною мірою залежать від механізму його створення, який передбачає спільні цілеспрямовані дії загальнодержавного масштабу з обов'язковим залученням представників політики, науки, бізнесу та громадськості. Ефективність такого підходу обумовлюється саме спільними зусиллями осіб, зацікавлених у використанні та створенні загальнодоступних знань, що сприяє більшому внутрішньому та зовнішньому усвідомленню процесу. Досвід країн ЄС доводить, що хоча для них і було визначено спільні пріоритети, розбіжності у державному устрої, політичних та культурних традиціях, системі національних прерогатив вплинули на формування специфічних підходів як до механізму розроблення, так і до способів реалізації стратегії, а також визначення ролі та місця державних органів влади й управління у процесі її втілення. Водночас спільні риси все ж таки є. Це, по-перше,  процедура розроблення, а саме: застосування методу відкритої та колективної праці; міжміністерське співробітництво у процесі розроблення стратегії; створення стратегії під керівництвом найвищого рівня виконавчої влади (голови держави та уряду). По-друге, це практика підготовки документу, зокрема: визначення тематичних секторів та встановлення пріоритетів бюджетних асигнувань на вирішення завдань. Отже, методологічний підхід до формування аналогічних документів у країнах ЄС переважно базується на таких принципах: •         використанні кращого світового досвіду; •         зосередженні зусиль на пріоритетах; •         зміцненні партнерських відносин; •         покращенні звітності. Викладене вище та інші результати аналізу досвіду країн ЄС стали підґрунтям для коментарів провідного наукового співробітника відділу інноваційної політики, економіки та організації високих технологій , д.е.н. О.Б. Саліхової щодо проекту «Стратегії розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року». Детальніше читайте у статті «А МЕРТ і нині там… Щодо Проекту «Стратегії з розвитку високотехнологічних галузей до 2025 року», розміщеній на сайті журналу “Економіст” 26 травня 2016 р. Пропонуємо долучитися до публічного обговорення цього питання.

Панамське досьє", що стало однією з останніх світових топ-новин, цього тижня поповнилося новою чималою порцією інформації. Найгостріше на його публікацію вже відреагували в багатих країнах: кримінальне провадження у США, спецкомісія Європарламенту, плани боротьби з офшорами Мінфіну Німеччини та великої п'ятірки ЄС. Реакція ж їхніх бідних сусідів, за нечастим винятком, була стриманішою. Українські журналісти й політологи, не змовляючись, досить оперативно розібрали практично всі вітчизняні аспекти "панамагейту": податкові ухиляння, особиста анонімність, густа тінь корупції/криміналу, легалізація тіньових капіталів, гнітючий бізнес-клімат на батьківщині, моральні втрати, політична відповідальність за порушення моральних табу, передвиборних обіцянок і стрімке погіршення життя своїх виборців. Претензії у нас, як і за кордоном, адресують здебільшого політикам. Річ у тім, що бізнес, на відміну від них, на вірність своєму народу не присягав. Тому його судять за дотримання не моральних норм, а юридичних. А вони офшорів не забороняють. Ні в Україні, ні за її межами. Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України С.О.Корабліна  “Офшорне виснаження”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня”  14 травня  2016 р.

У рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, орієнтації на європейські цінності у створенні нової системи управління аграрним і сільським розвитком вітчизняна аграрна політика може переорієнтуватися на стратегічні суспільні цілі з чітко визначеними пріоритетами, дієвими механізмами реалізації та надійними джерелами фінансування. Цей процес ускладнюється тим, що у нас аграрна політика завжди не узгоджувалася з селянською тактикою виживання. Подолання відчуження між сільським співтовариством і громадянським суспільством, з одного боку, та державними структурами і великим бізнесом — з іншого, є неабияким викликом для України. Більше читайте у статті чл.-кор НАН України, завідувача відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки та прогнозування НАН України О.М.Бородіної "Прозорість спільної аграрної політики у ЄС: емпіричні докази", опублікованій у газеті "Дзеркало тижня. Україна" 16 квітня 2016 р.

Людська цивілізація перебуває в глибокій кризі. Досягнувши величезних успіхів у науково-технічному розвитку, суспільство не змогло вирішити базових проблем людини, забезпечити збалансований, сталий розвиток економіки і духовний прогрес. Разом з глобалізацією прийшла фрагментація людського суспільства, виникли глобальні загрози й конфлікти. Людство постало перед глобальним викликом своєму існуванню. Це потребує усвідомлення проблеми в усій її складності та адекватних ситуації рішень. Більше читайте у статті заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України, чл.-кор. НАН України А.А.Гриценка «Маніфест ліберально-соціалістичного руху», опублікованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 12 березня 2016 р.

25 лютого 2016 р. директор Інституту економіки та прогнозування, академік НАН України В.М.Геєць взяв участь у радіопрограмі «Фінансовий прайм"  на радіо «Європа плюс», яка виходить за патронату ВГО «Асоціація платників податків України». Дискусія у форматі круглого столу була присвячена темі «Бідним бути дорого: оподаткування пенсій, депозитів та зменшення розміру податкової соціальної пільги». Переглянути відео програми можна за посиланням http://www.appu.org.ua/video/ (відеотека, випуск програми Асоціації платників податків України в прямому в ефірі на «Європа плюс» «Фінансовий прайм», 25 лютого 2016 р.)