Важливість і гострота проблем розвитку регіонів України в останні роки привертають дедалі більшу увагу як політиків, так і дослідників й аналітиків до пошуку шляхів їх вирішення.

Залучення до економічного обороту не задіяних досі ресурсів, які доступні на регіональному рівні, посилення їх капіталізації мають потужний потенціал для значного прискорення економічного зростання. Водночас трагічний розвиток подій у Донецькій і Луганській областях наочно продемонстрував, до чого може призвести тривале ігнорування регіонально-специфічної проблематики, яке робить деформовані регіональні спільноти легкою здобиччю для потужних зовнішніх сил, зацікавлених у розігріві відцентрових тенденцій в Україні. Тому важливість регіонального розвитку та необхідність здійснення адекватної державної політики є очевидними і незаперечними. Тим більше, що нові виклики постійно відкривають нові виміри, в яких має застосовуватися така політика.

Змінюються умови, в яких розвиваються регіони, змінюється сам регіон як об’єкт державної політики. Формується суспільний запит на встановлення прозорого зв’язку між результатами економічного розвитку держави і регіону та конкретними зрушеннями в якості життя людей і громади в цілому.

На жаль, як це зазвичай трапляється у нашій новітній історії, розширення викликів поки що не здобуло належної відповіді у сфері державного управління. Після намагань жорсткого централізованого управління регіональним розвитком періоду “злочинної влади” наразі запанували інші крайнощі — зведення регіональної політики до реформи децентралізації.

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України Я.А.Жаліла “Про принципи сучасної політики регіонального розвитку”, надрукованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 23 червня 2018 р.

Другий поспіль рік економіка України демонструє зростання.

Після вельми поміркованих 2,3% приросту ВВП у 2016-му минулий рік приніс 2,5%, що навіть перевищило очікування багатьох експертів. Принаймні можна говорити про формування позитивної тенденції — і відповідну оптимістичну зміну в очікуваннях, що дуже важливо для подовження та посилення позитивних трендів.

Проте наразі не викликає сумнівів необхідність досягти значно вищих темпів зростання — на рівні принаймні 6–7% на рік, а відповідні цілі озвучуються вже навіть зазвичай консервативнішими зарубіжними експертами. Між тим бачення шляху такого прискорення здебільшого обмежується інтенсифікацією виконання стандартних процедур: дерегуляції, протидії корупції, макроекономічної стабілізації (зниження інфляції), фіскального збалансування тощо, важливість яких не викликає сумніву. Сумнів викликає їхнядостатність для того, аби перевести українську економіку з режиму післякризового відновлення в режим динамічного зростання.

Головним рушієм 2017 року для економіки України став споживчий попит.

Інвестування в основний капітал стало головним рушієм відновлення економічного зростання у 2016 р. 

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України Я.А.Жаліла «Економічне зростання: чому ми його втрачаємо?», надрукованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 19 травня 2018 р.

Чимало дискусій викликав законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні” (далі — законопроект) у частині скасування пайової участі (№8124 від 15 березня 2018 р.). Прихильники цих змін говорять про необхідність поліпшити умови для ведення бізнесу в Україні, забуваючи при цьому, що скасування пайової участі може призвести до значного недофінансування інвестиційних потреб територіальних громад.

Які ж аргументи висуває Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на користь скасування пайової участі та чи враховує ризики, які несе для місцевих бюджетів таке рішення?

Читайте більше у матеріалі к.е.н., наукового співробітника   ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Д.В.Серебрянської «Скасування пайової участі – хрест на розвитку інфраструктури міст», надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна”, 12 травня 2018 р.

Одним із важливих напрямів реалізації положень Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а також економічної інтеграції із загальним ринком ЄС і забезпечення включеності в глобальні ланцюги доданої вартості є реалізація в Україні ідеї smart-спеціалізації.

Застосування цього новітнього підходу визначається як ключовий компонент співпраці в рамках Європейської політики добросусідства щодо можливості використовувати європейські структурні та інвестиційні фонди. З огляду на потребу долучитися до Стратегії розумних спеціалізацій (СРС) Євросоюзу в Україні з 2016 р. здійснюється доволі активна робота з вироблення узгодженої з ЄС позиції.

Для адекватного застосування принципів смарт-спеціалізації та отримання на цій підставі позитивних результатів украй важливо правильно усвідомлювати сутність цієї інноваційної системи розумних рішень, розробленої Євросоюзом для активізації структурних змін в економіці регіонів, формування і розвитку регіональної спроможності ефективного функціонування на найважливіших світових ринках. Проте в Україні смарт-спеціалізація саме як інноваційна система прийняття рішень у сфері регіональної та структурної політики на практиці взагалі не отримала розвитку.

Читайте більше у матеріалі к.е.н., старшого наукового співробітника відділу економічного зростання та структурних змін в економіці   ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» О.Ю.Снігової «Smart-спеціалізація та stupid-реалізація», надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна”, 28 квітня 2018 р.

По чотирьох роках реформи самоврядування лунає: “Нам не треба того колгоспу, де лише у Верхню вкладають кошти”. Зрозуміло, що Верхня є адміністративним центром об’єднаної територіальної громади (ОТГ), а протестують периферійні громади. Щоб не доводити до соціальної напруги, доцільно реалізувати децентралізацію вже на рівні ОТГ, посилити позиції старост, офіційно розподіляти кошти місцевого бюджету між внутрішніми громадами, застосовувати інструменти прямої демократії. Переконати населення, що у рамках ОТГ є “ми”, а не “кожен сам по собі”, – не менш важливе стратегічне завдання, яке реалізовуватиметься за прозорих механізмів діяльності, нарощення капіталу довіри, відчуття солідарності.

В Україні вже тривалий час відбуваються істотні перетворення: то аграрне реформування, а от тепер реформа місцевого самоврядування і територіальної організації влади. Унаслідок останньої утворюються об’єднані територіальні громади (ОТГ), які включають місто як адміністративний центр і прилеглі сільські райони.

По факту формуються місько-сільські континууми, і формально начебто відбувається зближення (конвергенція) міста і села. Хоча подеколи важко подолати їх дивергенцію через занадто відмінні рівні розвитку і способи життя, розходження інтересів жителів, коли, як кажуть, для населення великих міст важливий курс валют, а у селах — урожай картоплі. Об’єднувальною метою є прагнення жити краще. Але поки що очевиднішим є превалювання суто територіально орієнтованого підходу при створенні ОТГ і меншою мірою — секторального, тобто пошуку тих економічних векторів, які стали б драйверами розвитку таких місько-сільських формувань.

Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника  Інституту економіки і прогнозування НАН України  О.Л.Попової “Село дрейфує…”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня.  Україна” 14 квітня 2018 р.

27 березня 2018 р. у приміщенні ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» за участі численних представників українського громадянського суспільства, фермерських організацій, українських та міжнародних громадських організацій та інституцій з Польщі, Румунії, Нідерландів, Бельгії, Австрії, включаючи глобальний Міжнародний рух La Via Campesina (ініціатор Декларації ООН про права селян та інших людей, що працюють у сільській місцевості), за участі представника дипломатичної місії Болівії, представника Міністерства аграрної політики та продовольства України та інших офіційних осіб, відбулася міжнародна конференція «На шляху до Декларації ООН про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості». Її організаторами виступили ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Українська мережа сільського розвитку, La Via CAMPESINA.

На конференції було прийнято резолюцію, у якій висловлюється підтримка проекту Декларації та міститься заклик до найвищих органів влади в Україні сприяти її ухваленню Організацією Об’єднаних Націй. Ухвалення Декларації стане вагомим інституційним підґрунтям для реалізації проголошеного Урядом курсу на формування в Україні фермерського укладу європейського зразка та для захисту прав громадян України, які, як трудові мігранти, працюють у сільському господарстві зарубіжних країн.

Довідково

Зважаючи на зростання масштабів економічної маргіналізації сільського населення, що відбувається у світі внаслідок економічних і соціальних трансформацій, а також через вплив змін клімату, селяни вимушені шукати рішення своїх проблеми на найвищому рівні шляхом обговорення можливостей застосування потужного міжнародного інструменту захисту прав людини. З цією метою на початку 2000-х років міжнародним селянським рухом LaViaCampesina, який представляє понад 200 млн селян з різних країн і континентів, був зініційований процес розроблення та ухвалення Організацією Об’єднаних Націй  Декларації про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості. Для країн Східної Європи, зокрема для України, де значна частина населення живе і працює у сільській місцевості, захист прав селян має важливе значення.

Наразі проект Декларації проходить обговорення у спеціально створеній для цього Міжурядовій робочій групі відкритого складу (OEiWG), що є частиною Ради ООН з прав людини у Женеві. У квітні 2018 р. має відбутися сесія OEiWG, де намічено узгодити остаточну редакцію проекту Декларації. Передбачається, що ухвалення Декларації сприятиме створенню міжнародно-правових актів, які допоможуть захисту прав селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості, а також приверне увагу до таких проблем, як дискримінація цієї категорії населення. Україну та інші східноєвропейські країни об’єднують спільні проблеми селян та сільських жителів, і вони мають можливість разом виступити на підтримку прийняття Декларації, захистивши права тих, хто творить нашу історію та є основою сталого розвитку.

Парламентські слухання на цю тему, ініціатором яких виступив Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти, відбулися 21 березня 2018 року.

Предметом обговорення стали нагальні проблеми довгострокового програмування розвитку національної економіки, скоординованої діяльності органів державної влади та їх спрямованості на інноваційний розвиток країни; механізмів реалізації пріоритетів інноваційної діяльності та пріоритетів розвитку науки і техніки; формування інноваційної інфраструктури та застосування механізмів державного впливу (фінансових, кредитних, податкових тощо) для досягнення інноваційних пріоритетів; підвищення рівня наукових досліджень та підготовки професійних кадрів для конкурентної економіки; формування ринку інтелектуальної власності та інноваційної культури суспільства.

З доповіддю та рекомендаціями на парламентських слуханнях виступив член Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, д.е.н., завідувач відділу інноваційної політики, економіки та організації високих технологій Інституту економіки та прогнозування НАН України  І.Ю.Єгоров.

З пропозиціями доповідача можна ознайомитися тут

Члени Клубу банкірів та один із його ділових партнерів – Міжнародний трейд-клуб 27 лютого 2018 р. організували у Посольстві Республіки Болгарія в Україні представницьку міжнародну зустріч «Виклики та досягнення у банківському секторі України: підсумки 2017 року і прогнози на 2018-й».

На засіданні за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Болгарія в Україні пана Красиміра Мінчева, радника з економічних питань Посольства Республіки Болгарія в Україні Антонія Переновськи, президента Міжнародного трейд-клубу, радника з економічних питань Посольства Китайської Народної Республіки в Україні Лю Цзюня та третього Президента України Віктора Ющенка із доповідями виступили співробітники Інституту економіки та прогнозування НАН України:  завідуюча відділом грошово-кредитних відносин, доктор економічних наук, професор Наталія Шелудько та завідувач відділу фінансів реального сектора,  доктор економічних наук Владислав Зимовець.

Більше читайте тут