Вітаємо Вас на порталі Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України

Наші видання










Наші проекти




Посилання




Наші партнери








Новини Інституту

Макропрогноз розвитку економіки України у 2018–2021 рр.

1ctrПропонуємо ознайомитися із Макропрогнозом розвитку економіки України у 2018–2021 рр., підготовленому Інститутом економіки і прогнозування НАН України для Консенсус-прогнозу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Макропрогноз розвитку економіки України у 2018–2021 рр. (квітень 2018 року)
Завантажень : 329

Інтегральні композитні індикатори розвитку економіки України у короткостроковому періоді (липень 2018 року)
Завантажень : 55

 

Нові горизонти співробітництва

Розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, зокрема  – пошук нових партнерів, сьогодні є невід’ємною частиною діяльності наукових установ України. ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» також приділяє значну увагу цьому питанню. Так, 19 вересня 2018 р. Інститут приймав делегацію Академії наук провінції Цзянсі (Китайська Народна Республіка) на чолі з її президентом Сюн Шаоюань. Інститут представляли заступник директора чл.-кор. А.А. Гриценко, заступник директора чл.-кор. НАН України С.О. Кораблін, вчений секретар В.К. Хаустов, завідувач сектору прогнозування ПЕК Р.З. Подолець та старші наукові співробітники О.В. Степанова та В.Ю. Грига. Основною метою зустрічі було обговорення напрямів та подальшого науково-технічного співробітництва.

fin_IMG_0643Заступник директора Інституту чл.-кор. А.А. Гриценко ознайомив китайських колег з роботою Інституту. Президент Академії наук провінції Цзянсі Сюн Шаоюань та директор Інституту науково-технологічної стратегії Цзоу Хуей презентували Академію наук провінції Цзянсі та високо оцінили наявний досвід співробітництва з установами та вченими НАН України і, зокрема відзначили співпрацю с.н.с, к.е.н. В.Ю. Григи в Інституті науково-технологічної стратегії як запрошеного вченого у березні 2018 р. Серед іншого Цзоу Хуей запропонувала низку тематичних напрямів для поглиблення співробітництва між інститутами, а саме дослідження у галузі науково-технологічних стратегій розвитку, аналіз промислового розвитку та інші. Заступник директора чл.-кор. НАН України С.О. Кораблін акцентував увагу на доцільності вивчення китайського досвіду та окреслив відповідні напрями, серед яких досвід промислової політики Китаю та його провінцій, фінансування технологічної модернізації підприємств та дослідження інститутів розвитку тощо. С.н.с. В.Ю. Грига розповів про досвід роботи в Інституті науково-технологічної стратегії, під час якого він підготував та презентував науково-аналітичні матеріали з питань технологічного форсайту та особливостей формування успішних індустріально-технологічних парків.

fin_IMG_0567Під час  зустрічі сторони обговорили такі можливі форми співпраці, як програми прийому іноземних фахівців у провінції Цзянсі, участь у спільних проектах, у т.ч. міжнародних, а також участь і проведення спільних заходів, конференцій та семінарів.

На завершення заступник директора Інституту чл.-кор. А.А. Гриценко подякував китайським колегам  та висловив надію  щодо поглиблення співробітництва  та реалізації спільних проектів. Президент Академії наук провінції Цзянсі Сюн Шаоюань подякував Інституту за гостинність та запросив присутніх відвідати провінцію Цзянсі.

За результатами зустрічі між Інститутом економіки та прогнозування НАН України та Інститутом науково-технологічної стратегії Академії наук провінції Цзянсі підписано двосторонню угоду про співробітництво.


Оголошення

10 жовтня 2018 р.  об у ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” відбудеться науковий семінар «Стратегії взаємодії МВФ та України».  Початок об 11.00.

У разі зацікавленості просимо до 10 жовтня 2018 р. надіслати тему та реєстраційну форму на адресу slozko2003@ukr.net

Програма семінару та рестраційна форма українською мовоюанглійською мовою 

Країна застиглих реформ

Поточний рік по-своєму унікальний. За сумним збігом обставин на нього припадає 10-річчя початку глобальної кризи 2008–2009 рр. і 20-річчя серпневого дефолту в Росії (1998 р.). Обидві ці події залишили глибокий слід у вітчизняній історії, запам’ятавшись валютними, фінансовими й економічними потрясіннями. Причому у 2009 р. Україна поставила чи не світовий антирекорд — падіння її ВВП (-14,8%) виявилося одним з найзначніших за час Великої рецесії.

Водночас нинішній рік — ще й переддень 30-річчя знаменитого Вашингтонського консенсусу, який став прологом не тільки до цих двох “ювілеїв”, але й до ряду вкрай суперечливих уявлень про успішну економічну політику. У 1989 році Дж. Вільямсон сформулював 10 її постулатів, відкарбувавши в них, за його ж словами, домінуючий погляд тодішнього політичного Вашингтона: Конгресу США, американської адміністрації, міжнародних фінансових організацій, провідних мозкових центрів.

Сьогодні ці правила загальновідомі: бюджетна дисципліна, податкова реформа (у т.ч. низькі ставки й широка податкова база), фінансова лібералізація, єдиний конкурентний курс валюти, лібералізація зовнішньої торгівлі, прямі іноземні інвестиції, приватизація, дерегуляція, захист прав власності.

Читайте більше у статті чл.-кор. НАН України,  заступника директора ДУ  “Інститут економіки та прогнозування НАН України” С.О.Корабліна “Країна застиглих реформ”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 8 вересня 2018 р.

Немає нічого більш практичного за хорошу теорію

Ідеї економістів і політичних мислителів — і коли вони праві, і коли помиляються, — мають значно більше значення, ніж прийнято думати. Насправді лише вони і правлять світом. Люди практики, які вважають себе зовсім не вразливими до інтелектуальних впливів, зазвичай є рабами якогось економіста минулого. Безумці, які перебувають при владі, чують голоси з неба, беруть свої навіжені ідеї з витворів якогось академічного писаки, котрий складав їх кілька років тому. Я упевнений, що сила корисливих інтересів значно перебільшується порівняно з поступовим посиленням впливу ідей.

                                                                                                                         Джон Кейнс

Економічна теорія переживає не найкращі часи. Вона не може адекватно відтворити в мисленні сучасні реалії, виявити закономірності їхнього розвитку, дати цілісну картину економічної дійсності, а отже, і виробити надійні інструменти впливу на неї, що має численні й різноманітні прояви. 

В Україні також відбуваються суперечливі процеси. З одного боку, теоретично освоюються нові способи мислення, які активно розвивалися й розвиваються на Заході. З іншого — губляться цілі шари теоретичної культури, пов’язані з системним логіко-історичним мисленням. На жаль, ми не можемо стверджувати, що у нас підвищується рівень теоретичної культури. Швидше, навпаки. Слабшають традиції системного теоретичного мислення. Економічна теорія практично вигнана з неекономічних вузів і зазнає утисків в економічних. Кафедри економічної теорії скорочуються, поєднуються з іншими, часто суто прикладними, кафедрами. Викладачі й студенти втрачають смак до економічної теорії. Гранти та фінансування видаються під прикладні дослідження, а їх учасники відмахуються від теоретичних питань, як від неважливих практично. З’являються публікації, що претендують на науковий внесок, але по суті є економічно безграмотними, що не заважає їм бути досить популярними й затребуваними “невимогливою” публікою. Економічна політика у своїй основі неадекватна стану економіки, а її результати говорять самі за себе. Україна є однією з найгірших у світі за економічною динамікою. Якщо існуюча тенденція триватиме, колапс економіки стане неминучим, що змусить знову звернутися до розробки теорії, здатної знайти адекватні відповіді на виклики часу. Але не хотілося б, щоб теорія розвивалася такими циклами.

Читайте більше у статті чл.-кор. НАН України, заступника директора ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” А.А.Гриценка “Немає нічого більш практичного за хорошу теорію”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна”  23 серпня 2018 р.

Холодний душ для “Північного потоку-2″

Кожна країна ЄС має право самостійно визначати структурні пропорції національного енергетичного балансу, незважаючи на єдині цілі, принципи та механізми реалізації європейської енергетичної політики. Але при цьому дотримуватися спільних домовленостей на політичному рівні, які зафіксовано в Договорі до Енергетичної хартії та Договорі про заснування Енергетичного співтовариства. Тому ставлення європейських урядів до зміни конфігурації транспортної інфраструктури енергетичного ринку має спиратися не лише на захист інтересів національних корпорацій, а насамперед на спільну правову платформу.

Європейський ринок природного газу в цілому розвивається у фарватері світових тенденцій диверсифікації, але стратегічний курс визначається особливою енергополітикою та заходами, окресленими директивами та регламентами ЄС.

Читайте більше  у статті  к.е.н. В.Е Ліра “Холодний душ для “Північного потоку-2″, надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 21 липня 2018 р. 

Європейська практика регулювання земельних відносин: загрози та виклики

Спільна аграрна політика (САП) та європейські підходи до регулювання земельних відносин часто за межами спільноти вважаються взірцевими щодо ефективної реалізації та захисту як загальноєвропейських пріоритетів, так і національних інтересів окремих країн – членів ЄС. Але практика останніх років свідчить, що європейські механізми та інструменти виявилися не дуже ефективними у забезпеченні декларованих цілей аграрного та сільського розвитку. У цьому контексті для України, яка продовжує земельні реформи та імплементує положення Угоди про асоціацію з ЄС у частині сталого розвитку, корисними та актуальними є усвідомлення сучасних європейських тенденцій в аграрному землекористуванні та земельній політиці, пов’язаних із концентрацією та захопленням угідь, а також оцінка рекомендацій різного роду “радників” у контексті можливих ризиків і загроз land grabbing у вітчизняних умовах. Адже компанії з держав ЄС є інвесторами і на українському земельному ринку — на них припадає 21 угода із земельними ділянками загальною площею понад 1,8 млн га (із 35 зареєстрованих в Україні до 2017 р., інформація про які є в базі даних Land Matrix).

Читайте більше  у статті чл.-кореспондента НАН України О.М.Бородіної  та к.е.н. В.Д Ярового “Європейська практика регулювання земельних відносин:  загрози та виклики”, надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 21 липня 2018 р. 

Чи можуть сьогодні банки профінансувати великий інфраструктурний проект?

Чергове засідання Клубу банкірів на тему: «Фінансування великих інфраструктурних проектів. «Big tickets»11 липня 2018 р.відбулося  у банку Райффайзен Банк Аваль.  На обговорення винесли питання щодо фінансування великих інфраструктурних проектів,  запиту на таке фінансування в Україні, хто готовий надати таке фінансування і яка роль  у цьому банків.

Своїм баченням щодо можливих відповідей на ці непрості, але дуже актуальні та потрібні для нашої економіки запитання поділився з учасниками засідання голова правління Райффайзен Банку Аваль Володимир Лавренчук. У його презентації «Банки, кредити, капітальні інвестиції. Україна 2018»  наводилося чимало яскравих фактів і конкретних цифр, які дають абсолютно чітке уявлення як про нинішню ситуацію з капітальними інвестиціями в державі та яким чином тут можуть підставити своє плече вітчизняні банки.

Основний меседж його виступу – був заклик до колег: попри значну кількість проблем у банківській сфері, подивитися на діяльність банків за нинішніх умов значно масштабніше та ширше. Скажімо, хто профінансує будівництво нафтопереробного заводу або інший великий інфраструктурний проект? Адже йдеться про дуже значні кошти, які обчислюються не мільйонами, а мільярдами гривень.

Можливості вітчизняних банків наразі дуже обмежені, і за вісім років їх частка у підтримці капітальних інвестицій не збільшилася, але запит у суспільстві на такі проекти є. Тому банки мають шукати партнерів, створювати синдикати і заходити на ринок капітальних інвестицій, – вважає голова правління Райффайзен Банку Аваль В.Лавренчук.

Традиційну дискусію відкрила презентація «Фінансування інфраструктурних проектів в Україні: потенціал, можливості, перспективи», яку підготували Катерина Ануфрієвата Андрій Шкляр, кандидати економічних наук, старші наукові співробітники відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАDSC00633Н України. Так, Андрій Шкляр наголосив, що «існують значні проблеми з підготовкою якісної проектної документації, що може розглядатися банками при фінансуванніінфраструктурних проектів. Поточні умови кредитування в українських банках і відсутність широкої практики синдикації суттєво обмежує потенціал участі українських банківських інституцій у фінансуванні великих проектів. Підходи до оцінки доцільності бюджетної та/або державної підтримки тих чи інших проектів потребують перегляду щодо наближення до кращих світових практик, які враховують увесь спектр бюджетних та макроекономічних факторів від запуску проекту».

DSC00640Катерина Ануфрієва у своїй частині виступу зазначила: «Багато йшлося про те, що інфраструктуру можна фінансувати більшою мірою за державний кошт, але співпраця банків з приватним сектором, державою, МФО та іншими «інституційними» інвесторами, які розуміють, що важливий не лише прибуток, а й соціальний ефект, дає можливість отримати значні взаємні вигоди. Україна отримала найбільше коштів у середньому за період 2013–2017 рр. від таких установ, як Світовий банк та ЄБРР (34 і 29% відповідно) порівняно з країнами із подібним розміром економік, які також користуються ресурсами цих МФО, але вибірка цих коштів в Україні недостатня. Інвесторами наголошується необхідність проведення реформ, що забезпечать прозорість управління об’єктами інфраструктури, ефективність та цільовий характер використання коштів, також у контексті скорочення витрат, так і збереження природного середовища, важливі проекти, що забезпечать енергоефективність, «безвідходність економіки» та, у разі фінансування інфраструктурного проекту через банк, прибуток та достатню якість кредитного портфелю для банку. Тому продовжуємо пошук інструментів, найкращих варіантів угод спільного фінансування інфраструктурних проектів, зокрема за участі банків, ураховуючи, що для такого фінансування потрібні довгострокові ресурси та особливий підхід до оцінки їх ризику», – підкреслила Катерина Ануфрієва.

У обговоренні взяли участь перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайло Довбенко, начальник відділу Департаменту монетарної політики та економічного аналізу Національного банку України Іван Гольченко, голова правління «RwSbank» Владислав Кравець,перший заступник голови правління «Індустріалбанку» Віталій Романчукевич, голова правління Агентства із рефінансуванню житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації Сергій Волков, колишній заступник голови НБУ Ярослав Солтис, колишній заступник голови НБУ Борис Марков, президент Українського товариства фінансових  аналітиків Юрій Прозоров, к.е.н., провідний науковий співробітник Академії фінансового управління України Анатолій Дроб’язко, аналітик-консультант Ігор Шумило та інші.

 

Україна: “Родинний портрет в інтер’єрі”

Нова монографія член-кореспондента НАН України, професора Сергія Корабліна “Макроекономічна динаміка України: пастка сировинних ринків” присвячена, на перший погляд, суто науковій проблемі (в найкращому розумінні цього слова). Між тим, власне, глибина дослідження, поєднана з доступним (позбавленим нарочитої наукоподібності) стилем викладення, роблять її цікавою для найширшого загалу. Макроекономічна ситуація в Україні розглядається в контексті глобального ринку, і цей “інтер’єр” одразу розширює межі дослідження, перетворюючи, здавалося б, внутрішні проблеми України у прояви загальносвітових тенденцій і протиріч.

Що стосується “родинних зв’язків”, то, як випливає вже з самої назви праці, вони відносять нас до сировинних економік: це давно вже ні для кого не є секретом, тим не менш, ми ніяк не можемо вибратися з цієї пастки (на небезпеці чого і наголошує автор). Але С.Кораблін іде далі і називає поіменно наших найближчих “економічних родичів”, користуючись як напрацюваннями Давоського форуму, так і результатами власної розвідки…

Читайте більше у статті головний науковий співробітник сектору міжнародних фінансів д.е.н. О.М. Шарова   «Україна: “Родинний портрет в інтер’єрі”», опублікованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 8  липня 2018 р.

 

 

Сквіз-аут фондового ринку

Фондовий ринок України формується вже понад 25 років у надскладних умовах: під впливом популістських рішень, жорстких криз, нерозуміння державними органами влади його стратегічної ролі в побудові стійкого соціально-інвестиційного середовища країни.

При цьому, отримуючи деструктивне і заангажоване регулювання, вітчизняний фондовий ринок, по суті, не розвивається, а стагнує і деградує. Загалом це призводить до монополізації активів в Україні, закритості інвестиційного клімату для внутрішніх і зовнішніх інвесторів, а також до надвисокого рівня соціального розшарування (фактичної відсутності середнього класу), складності реалізації особистісних і бізнес-ініціатив, наднизьких темпів економічного зростання тощо. Підтвердженням цього є незначна кількість учасників, емітентів, інструментів, недостатні обсяги коштів, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, і його суттєве відставання за більшістю показників не тільки від високорозвинених країн світу, а й від переважної більшості країн колишнього СРСР і Східної Європи. Окрім того, за багатьма параметрами та стандартами інфраструктура і законодавча база фондового ринку України не відповідають практиці функціонування фондових бірж у світі.

Читайте більше у статті к.е.н., старшого наукового співробітника відділу міжнародних фінансових досліджень Є.В.Редзюка «Сквіз-аут фондового ринку», опублікованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 8 липня 2018 р.

Чому Україна має підвищити свої кліматичні цілі

4 липня 2018 р. у Верховній Раді під головуванням першого заступника голови Верховної Ради І.Геращенко відбулися парламентські слухання на тему «Реалізація в Україні міжнародних документів щодо запобігання антропогенним змінам клімату».

IMG_20180709_134113В обговоренні теми слухань взяли участь 27 учасників, зокрема, міністр екології та природних ресурсів О.Семерак та його заступник М.Кузьо, заступник міністра інфраструктури В.Довгань, директор представництва ПРООН в Україні Я.Хімстра, народні депутати, представники громадських організацій, науковці, експерти. За їх висновками, країна має підвищити свої кліматичні цілі.
У виступах зазначалося, що зміна клімату є однією з основних проблем світового розвитку із потенційно серйозними загрозами для глобальної економіки та міжнародної безпеки внаслідок підвищення прямих і непрямих ризиків, пов’язаних з енергетичною безпекою, забезпеченням продовольством і питною водою, стабільним існуванням екосистем, ризиків для здоров’я і життя людей. Наголошувалося на необхідності переходу до використання відновлюваних джерел енергії і збереження наших кліматичних умов в тому стані, в якому вони є зараз.

На думку учасників слухань, питання зміни клімату – питання не лише екології, а й також енергетики, енергоефективності, інфраструктури та транспорту, промисловості, сільського господарства. Воно суттєво впливатиме на розвиток країна у наступні десятиліття.

З доповіддю на тему «Енерго-економічна оцінка та шляхи реалізації міжнародних кліматичних зобов’язань України» на парламентських слуханнях виступив провідний науковий співробітник сектору прогнозування розвитку ПЕК відділу секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків Інституту економіки та прогнозування НАН України, к.т.н. О.Дячук.

Детальніше з матеріалами слухань можна ознайомитися тут