Новини Інституту

29 серпня 2019 року ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України приймав делегацію професорів Вищої школи політології та міжнародних економічних відносин Ланджоуського університету Китаю Ся Мяо, Вана Яньтао, Лі Дунпо, Цао Вєя, Яна Чєньбо на чолі з її директором – професором Ван Цзиньго.  Співробітництво Інституту із Ланжоуським університетом  розпочалось у 2018 році із підписанням Меморандуму про співробітництво, за яким передбачалося видання спільних статей та збірников та читання лекцій як в Україні, так і у Китаї, обмін аспірантами, стажування співробітників. А от тепер делегація Ланжоуського університету вперше відвідала Інститут економіки та прогнозування НАН України. Під час робочої зустрічі, в якій брали участь директор Інституту, академік В.М. Геєць, заступник директора, чл.-кор. НАН України С.О.Кораблін, пров. наук. співроб., д.е.н., проф. О.О. Борзенко обговорювалося питання створення в рамках подальшого співробітництва науково-дослідного центру «Україна – Китай» при Ланджоуському університеті Китаю, а також було ініційовано низку заходів.

Опісля на базі сектору міжнародних фінансових досліджень ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України відбувся спільний міжнародний семінар на тему «Співробітництво наукових та навчальних установ України та Китаю на сучасному етапі», де  активно обговорювались питання сучасного рівня торговельно-економічного співробітництва між Україною і Китаєм; роль юаня як міжнародної валюти в світових валютно-фінансових відносинах; перспективи подальшого економічно-інвестиційного співробітництва в умовах геополітичних та геоекономічних викликів.

14 серпня 2019 року  на засіданні Кабінету Міністрів України під головуванням прем’єр-міністра Володимира Гройсмана схвалено національну ціль України з енергоефективності на період до 2020 року відповідно до європейських директив. Відповідний проект розпорядження Уряду розроблено Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України у співпраці з міжнародними експертами, фахівцями Секретаріату Енергетичного Співтовариства та експертами сектору прогнозування розвитку ПЕК ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» у рамках імплементації статті 3 Директиви 2012/27/EU про енергоефективність. Під час розрахунку цілі використано загальний підхід Директиви, а саме скорочення кінцевого енергоспоживання на 20% у 2020 р. відносно базового сценарію. Так, проектом акта визначено такі показники: – первинне споживання енергії має не перевищувати 101 316 тис. т нафтового еквівалента у 2020 році; – кінцеве споживання енергії має не перевищувати 55 507 тис. т нафтового еквівалента у 2020 році. Зазначені показники узгоджуються із: – Енергетичною стратегією України на період до 2035 року; – Національним планом дій з енергоефективності на період до 2020 року. Таким чином, Україна продовжує здійснювати виважену державну політику з енергоефективності, враховуючи міжнародні зобов’язання та європейські практики у цій сфері.

У Міненерговугілля проведено зустріч з представниками проекту “Low Carbon Ukraine Project”

Зустріч провів генеральний директор Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Віталій Кушніров. Учасники обговорили співпрацю з проектом «Low Carbon Ukraine Project» у підготовці комплексного Національного плану з енергетики та клімату на період до 2030 року. План орієнтований на інтегрований підхід у координації кліматичної та енергетичної політики держави та буде включати такі напрями: 1) безпека, солідарність і довіра; 2) інтегрований внутрішній енергетичний ринок; 3) енергоефективність; 4) кліматична дія – декарбонізація економіки; 5) дослідження, інновації та конкурентоспроможність. Під час зустрічі, зокрема, йшлося про визначення основних цілей, формування робочих груп, залучення зовнішніх експертів, верифікації даних тощо. Віталій Кушніров наголосив, що  є рішення Кабінету Міністрів України щодо розроблення зазначеного документа  та встановлено термін подання на розгляд уряду. Також звернув увагу, що фахівці Міненерговугілля мають досвід  роботи в частині підготовки стратегічних документів, зокрема Енергетичної стратегії України до 2035 року, та її імплементації. Крім того, планується включити завдання комплексного Національного плану з енергетики та клімату на період до 2030 року до переліку пріоритетних завдань міністерства. Окремо зауважив, що є значна кількість громадських організацій, наукових установ та інших стейкхолдерів, які мають бажання взяти участь у процесі підготовки документа, тому потрібна чітка координація процесу для забезпечення відкритості та залучення зацікавлених осіб.

Зокрема, Міненерговугілля обговорило перспективи співпраці з Інститутом економіки та прогнозування НАН України та отримало попередню згоду провести відповідну роботу щодо енергетичного  моделювання. Представники проекту «Low Carbon Ukraine Project» поінформували щодо результатів проведення зустрічі з Держенергоефективності, під час якої було презентовано План дій щодо розвитку відновлюваних джерел енергії, та обговорено включення до Національного плану з енергетики та клімату на період до 2030 року заходів з розвитку ВДЕ. За підсумками зустрічі сторони домовилися про наступні кроки щодо реалізації проекту. Довідково: Проект «Low Carbon Ukraine (LCU)» є частиною Міжнародної кліматичної ініціативи (IKI) і фінансується Федеральним міністерством із питань довкілля, збереження природи та радіаційної безпеки (відповідно до рішення Бундестагу ФРН).

На початку липня Український центр європейської політики опублікував дослідження “Оптимізація управління науковою сферою: закордонний досвід та рекомендації для України” і провів його презентацію. Це дослідження фінансували солідні закордонні грантодавці, а його основні положення, якщо судити з реакції на презентації, дістали загалом позитивну оцінку від чільних представників Міністерства освіти і науки України.

Але якою мірою така оцінка є виправданою? Безперечно, добре, коли активісти громадської організації звертаються до проблем реформування науки та пропонують власні рецепти змін. Важливо, щоб аналіз ситуації, що склалася, було проведено професійно, а рекомендації були обґрунтованими.

На жаль, автору дослідження і перше, й друге вдалося здійснити лише почасти. Практично в кожному розділі опублікованої доповіді є фактичні помилки та (або) явно тенденційна інтерпретація фактів.

Читайте більше у матеріалі  І.Ю. Єгорова, д.е.н., завідувача відділу  інноваційної політики, економіки і організації високих технологій Інституту економіки та прогнозування НАН України, «Хто “пошив костюм”, і кому це потрібно?», надрукованого у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 27 липня 2019 р.

Пріоритетні напрями патентування в Україні належать до базових та експортоорієнтованих галузей національної економіки третього та четвертого технологічних укладів, на відміну від загальносвітових тенденцій щодо пріоритетів патентування галузей п’ятого технологічного укладу. Ця тенденція в майбутньому неминуче призведе до ще більшого відставання України від провідних країн світу й остаточної втрати можливості змінити економічну ситуацію в країні.

Період заміщення технологічних укладів створює для відстаючих, таких як Україна, країн вікно можливостей для ривка. Саме в такий спосіб відбувалися прориви у минулому столітті: Японія й Західна Європа були відновлені на основі четвертого технологічного укладу, швидке зростання якого вивело їх у світові лідери.

Випереджальне освоєння ключового фактора та формування ядра нового технологічного укладу можуть дати Україні поштовх до структурної перебудови економіки та забезпечення її стійкості.

Читайте більше у матеріалі  В.К. Хаустова, к.т.н., вченого секретаря Інституту економіки та прогнозування НАН України, «Патент на розвиток», надрукованого у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 27 липня 2019 р.

Зміни до правил призначення пенсії за віком і формули її обчислення, ухвалені у жовтні 2017 р., є лише першим, параметричним, етапом пенсійної реформи.На черзі — структурний етап пенсійної реформи, який передбачає запровадження обов’язкового накопичувального компонента пенсійної системи. Є підстави сподіватися, що новий склад парламенту дотримуватиметься курсу на подальше здійснення пенсійної реформи. Складнішими видаються питання забезпечення передумов запровадження накопичувальної системи та досягнення консенсусу щодо її моделі і базових параметрів.

Яка модель краща – централізована чи децентралізована, чим вони відрізняються, – читайте більше у матеріалі  С.П. Зубика, наукового співробітника відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАН України, «Накопичувальний рівень пенсійної системи у пошуках моделі та параметрів», надрукованого у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 21 липня 2019 р.

8 липня 2019 р. в інформаційному агентстві “Укрінформ” відбулося засідання круглого столу “Сільський та аграрний розвиток: стан та перспективи“, де обговорювалися результати НДР «Сільський розвиток та аграрний сектор економіки: проблеми та перспективи», яку на замовлення Аграрної партії України виконує “Інститут економіки та прогнозування НАН України”,   та дані соціологічного опитування «Соціально-економічні настрої сільського населення України»,  проведеного центром «Соціальний моніторинг».

Детальніше див. презентацію

Сьогодні на українському політичному Олімпі обживаються 30–40-річні. Для більшості “колишніх”, чий вік, умовно, досягнув 50–60 років, це явна несподіванка, — їхні знання та зв’язки, що накопичувалися роками, досвід державного управління і апаратної роботи, участь у реальній геополітиці та внутрішніх інтригах, поінформованість про біографічні деталі партнерів і ділові зв’язки опонентів, доступ до напіввідкритої статистики та закритих досьє, а також чимало інших професійних і чисто людських активів буквально відразу стали незначущими. Усі ці переваги без будь-яких видимих зусиль переважили молодість, кураж і політична стерильність. Схоже, що обібраному до нитки виборцю ця недосвідченість здалася меншим з усіх лих, з якими йому довелося зіштовхнутися за неповні 30 років нескінченних “радикальних структурних реформ”. 

Складно очікувати особливої подяки нового покоління за те, що саме примудрилися зробити його попередники-реформатори з економікою, яка дісталася їм у спадок. Тільки вже тому більшості метрів вітчизняної політики слід було б акуратніше зважувати слова своєї критики на адресу молоді, яка з властивим її віку запалом відправляє їх усіх на заслужений відпочинок.

Однак і самій молоді при цьому не слід забувати, що в політику вона прийшла на хвилі масового очікування дива, віру в яке навмисне насаджувала, роками накручуючи невигадливий серіал про моральні принципи та людські гідності недосвідченого ровесника нашого нового президента.

Читайте більше у статті д-ра екон. наук, чл.-кор. НАН України, заступника директора ДУ “ Інститут економіки та прогнозування НАН України” С.О.Корабліна “Зміна поколінь”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 23 березня 2019 р.

Упродовж багатьох років, фактично весь період існування незалежної України, створення спеціального інституту фінансової підтримки вітчизняних експортерів — експортно-кредитного агентства (ЕКА) — залишається одним із найболючіших питань.

Багато країн світу свого часу заснували й використовували національні ЕКА для просування власного експорту літаків, кораблів, залізниць, комплексних промислових і агропромислових об’єктів та ін. А Україна все ще “вивчає досвід”.

Читайте більше у статті головного наукового співробітника сектору міжнародних фінансів д.е.н. О.М. Шарова  “Проблеми ЕКАноміки”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 28 червня 2019 р.