Новини Інституту

Сьогодні на українському політичному Олімпі обживаються 30–40-річні. Для більшості “колишніх”, чий вік, умовно, досягнув 50–60 років, це явна несподіванка, — їхні знання та зв’язки, що накопичувалися роками, досвід державного управління і апаратної роботи, участь у реальній геополітиці та внутрішніх інтригах, поінформованість про біографічні деталі партнерів і ділові зв’язки опонентів, доступ до напіввідкритої статистики та закритих досьє, а також чимало інших професійних і чисто людських активів буквально відразу стали незначущими. Усі ці переваги без будь-яких видимих зусиль переважили молодість, кураж і політична стерильність. Схоже, що обібраному до нитки виборцю ця недосвідченість здалася меншим з усіх лих, з якими йому довелося зіштовхнутися за неповні 30 років нескінченних “радикальних структурних реформ”. 

Складно очікувати особливої подяки нового покоління за те, що саме примудрилися зробити його попередники-реформатори з економікою, яка дісталася їм у спадок. Тільки вже тому більшості метрів вітчизняної політики слід було б акуратніше зважувати слова своєї критики на адресу молоді, яка з властивим її віку запалом відправляє їх усіх на заслужений відпочинок.

Однак і самій молоді при цьому не слід забувати, що в політику вона прийшла на хвилі масового очікування дива, віру в яке навмисне насаджувала, роками накручуючи невигадливий серіал про моральні принципи та людські гідності недосвідченого ровесника нашого нового президента.

Читайте більше у статті д-ра екон. наук, чл.-кор. НАН України, заступника директора ДУ “ Інститут економіки та прогнозування НАН України” С.О.Корабліна “Зміна поколінь”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 23 березня 2019 р.

Упродовж багатьох років, фактично весь період існування незалежної України, створення спеціального інституту фінансової підтримки вітчизняних експортерів — експортно-кредитного агентства (ЕКА) — залишається одним із найболючіших питань.

Багато країн світу свого часу заснували й використовували національні ЕКА для просування власного експорту літаків, кораблів, залізниць, комплексних промислових і агропромислових об’єктів та ін. А Україна все ще “вивчає досвід”.

Читайте більше у статті головного наукового співробітника сектору міжнародних фінансів д.е.н. О.М. Шарова  “Проблеми ЕКАноміки”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 28 червня 2019 р.

Під час цьогорічної президентської виборчої кампанії та навіть у перші дні функціонування нової влади українське суспільство так і не отримало від можновладців критичного аналізу підсумків реформування енергетичного сектору країни, існуючих досягнень і зроблених помилок. Не відбулося переосмислення цілей і принципів формування конкурентних ринків енергоресурсів на засадах національного економічного прагматизму. Тому не дивно, що останнім часом з’явилися діаметрально протилежні візії енергетичного буття країни. Хоча проблема енергетичної безпеки країни була і залишається актуальною. Більш того, в умовах сучасної гібридної війни проблема стабільного енергозабезпечення постає чи не головним викликом для економічної та національної безпеки держави. Хоча корені існуючих проблем залягають глибоко у нещодавньому минулому новітньої історії країни.

Читайте більше у статті к.е.н., провідного наукового співробітника ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  В.Е. Ліра “Енергетичний аудит країни”,  надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 22 червня 2019 р.

За різними оцінками, 1 дол. США, витрачений на дошкільну освіту, приносить від 4 до 17 дол. США суспільно-економічних переваг — це збільшення продуктивности праці, зменшення соціальних видатків, зокрема на охорону здоров’я, вирівнювання доходів — формування передумов для економічного зростання. Тобто йдеться, ні багато ні мало, — про економічну ефективність.

А от інші статистичні дані менш оптимістичні: за даними ЮНІСЕФ, в Україні програми в межах дошкільної освіти відвідують 68% дітей, які зростають у найзаможніших сім’ях, і лише 30% дітей, які зростають у найбідніших сім’ях.

Упродовж останніх десятиліть питання забезпечення програмами раннього розвитку, догляду та освіти дітей постало на політичному порядку денному в усьому світі. Одна з головних причин — збільшення в робочій силі частки жінок, що зумовило зростання попиту на послугу догляду за дітьми дошкільного віку. Уряди країн підтримують і субсидують цю послугу з низки причин.

Про те, як це відбувається в Україні, читайте у статті к.е.н.,  молодшого наукового співробітника відділу державних фінансів ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  Наталії Назукової  “Дошкільнята та їхня…  зарплата”,  надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 15 червня 2019 р.

У рамках V Національного експортного форуму 03 червня 2019 року співробітники відділу промислової політики ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» разом із ТПП України та відділом промисловості та інноваційної політики Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА провели воркшоп “СМАРТ-спеціалізація промисловості міста Києва як тріггер інноваційних змін / SMART-specialization of the city Kyiv as a trigger of innovative changes”. У ньому взяли участь представники провідних підприємств харчової, легкої та фармацевтичної галузей міста Києва, представників вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів, державних та місцевих органів влади.

Під час воркшопу розглядалися різні аспекти застосування технологій на різних ланках виробничо-збутового ланцюга, можливості застосування різних СМАРТ-технологій при виробництві продукції; було окреслені гальмуючі чинники, що перешкоджають СМАРТ-спеціалізації промисловців та обрано найбільш перспективні інструменти державної, недержавної та міжнародної підтримки СМАРТ-спеціалізації для промислового бізнесу, зокрема для підприємств харчової, легкої та фармацевтичної промисловості.

Учасники акцентували, що найбільш гострою сьогодні видається проблема відсутності лобіювання інтересів українського виробника у державному регулюванні економічного розвитку та наголосили на важливості налагодження ефективного діалогу між органами державної та місцевої влади і національними виробниками.

v

Відзначався важливий внесок ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» у визначення стратегічних пріоритетів промислового відродження української економіки, зокрема представлених у науково-аналітичній доповіді «Розвиток промисловості для забезпечення зростання та оновлення української економіки».

Детальніше читайте тут

За підсумками 2018 р. обсяг недоотриманих державним бюджетом України доходів становив 18,7 млрд грн, у тому числі майже 10 млрд податку на додану вартість (ПДВ). Це незважаючи на вищі показники зростання реального ВВП (103,3%), індексу споживчих цін (109,8) та індексу цін виробників промислової продукції (114,2%) порівняно із врахованими при розробці бюджету (відповідно 103,0; 109,0 і 110,3%). Однак насправді бюджет недоотримує значно більше.

17 травня 2019 року в ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” відбулося засідання Клубу банкірів “Дебіторська заборгованість – чи є загрози неплатежів? Альтернативні засоби розрахунків”. У роботі засідання взяли участь науковці нашого Інституту, представники Верховної Ради, представники банківського сектора, а також представники експертної спільноти.

Обговорювалося важливе для розвитку економіки питання надмірної дебіторської заборгованості, яка досягла загрозливих масштабів. Присутні обґрунтовували можливі шляхи вирішення цієї проблеми та запровадження  фінансових інструментів, які б сприяли цьому. Дискусія видалась надзвичайно плідною, а рішення, прийняті на засіданні будуть широко висвітлені у публікаціях, які вийдуть друком в журналі Інституту, а також будуть передані органам державної влади.

Напередодні форуму “Промислова політика і ГМК: світовий досвід для України”  директор ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” ,  академік НАН України  В.М. Геєць дав інтерв’ю GMK Center про те, якою могла би бути промислова політика України, чому в країні не розвиваються технологічні галузі промисловості та коли припустилися найбільшої помилки в українському ГМК.

Читайте більше тут

Геостратегічні гравці сучасного світу, так звана група “великої вісімки”, у постколоніальну епоху прагнуть до економічного контролю над геополітичними центрами, до яких, на думку відомого політолога З.Бжезинського, належать такі країни, як Україна, Азербайджан, Туреччина, Іран та деякі інші (залежно від позиціонування в окремих макрорегіонах). Головними ознаками геополітичних центрів є наявність великих покладів природних ресурсів, а також вигідне географічне розташування на перетині світових торгових шляхів. Механізмами такого “цивілізаційного” контролю зазвичай обираються різні форми політичної та економічної інтеграції. Натомість гравітаційні моделі світової торгівлі показують, що в економічному сенсі у виграші залишаються геостратегічні гравці, які самі постають економічним ядром таких утворень. Саме контроль за геополітичними центрами дає можливість геостратегічним гравцям переспрямовувати та акумулювати енергетичні, матеріальні, трудові (перш за все інтелектуальні) та фінансові ресурси, що дозволяє цим країнам ставати технологічними лідерами світової економіки.

Читайте більше у статті к.е.н., провідного наукового співробітника ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  В.Е.Ліра “Ресурсне прокляття”,  опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 6 квітня 2019 р.