Новини Інституту

Жоден з регіонів України наразі не може конкурувати з Донбасом за рівнем уваги з боку політиків, експертів, пересічних українців. Стратегія побудови нового Донбасу може стати одним із наріжних каменів реконсолідації України. Для цього потрібно дійти згоди щодо основних концептуальних позицій цієї стратегії.

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України Я.А. Жаліла “Донбас у пошуку нової моделі: шість вихідних позицій для стратегії майбутнього”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 10 червня 2017 р.

На сьогодні деревообробна промисловість України є перспективною експортно орієнтованою галуззю, від розвитку якої залежить створення нових робочих місць, наповнення бюджету, зростання конкурентоспроможності регіонів. Як захистити відчизняних деревообробників у рамках дії торговельних угод?

Відповідні рекомендації співробітників відділу промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України — завідувача відділу, д.е.н. Л.В.Дейнеко, с.н.с., к.е.н. О.М.Кушніренко та м.н.с. О.С.Зарудної   читайте у матеріалі “Деревообробна галузь: як захищати і розвивати” на VoxUkraine  19 травня 2017 р.

gjkgkmh

vmgm

В.Гонтарєва: «Моя місія повністю виконана – реформи зроблені». ЩО І ХТО ДАЛІ?» – спільний з Клубом банкірів круглий стіл під такою назвою 28 квітня 2017 р. відбувся в Інституті економіки та прогнозування НАН України за сприяння Комітету Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності.

fghjfgj

У інформативній дискусії щодо наслідків реформування банківської системи, шляхів відновлення довіри до неї населення і бізнесу та повернення коштів в економіку країни, подальших дій НБУ, взяли участь третій Президент України, колишній голова НБУ В.А.Ющенко, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності М.В.Довбенко, член Ради Національного банку України В.М. Фурман, колишній заступник голови НБУ Я.Ф.Солтис, радник президента Київської школи економіки, колишній член правління та виконавчий директор з економічних питань НБУ І.А.Шумило, голова наглядової ради Національного депозитарію України, екс-міністр фінансів України І.О.Мітюков, голова правління Агентства з рефінансування житлових кредитів С.С.Волков, генеральний директор Української федерації убезпечення Г.М.Третьякова, голова правління банку «Глобус» С.Г.Мамедов, академік НАНУ, директор ІЕПр НАНУ В.М.Геєць, керівник аналітичного відділу фінансової групи ICU О.В.Вальчишен, заступник директора Інституту економіки та прогнозування С.О.Кораблін та інші.

Про думки учасників засідання читайте у статті В.Княжанського “Чи працюватиме Нацбанк “агентом зростання”?”  (“День”, 30 квітня 2017 р.)

Чи то конфлікт, а чи то непорозуміння, що сталися в публічній площині цього тижня спочатку у вигляді “спонукальної” публікації голови місії МВФ в Україні Рона ван Родена про необхідність якнайшвидшої реалізації пенсійної реформи, а потім — несхвальних та явно надто емоційних висловлювань із цього приводу соціального віце-прем’єра Павла Розенка, нагадали, наскільки непростими завжди були і залишаються відносини офіційного Києва та його головного кредитора.
Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України О.М.Шарова “Україна—МВФ: 25 років самотності або мовчання “золотих ягнят”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 22 квітня 2017 р.

Опікування селом завжди було елементом передвиборних програм політиків. У законотворчій практиці формуванню політики держави з розвитку села теж, здавалося б, відводилося чільне місце. Але задекларовані норми і виголошені гасла щодо пріоритетності села найчастіше не реалізовувалися, бо не супроводжувалися реальними діями влади. Наслідками цього є занепад, знелюднення і, зрештою, зняття з обліку великої кількості сіл. Для демонстрації цих неблагополучних процесів можна наводити цифри, більш чи менш гнітючі та приголомшливі, але очевидно — це сформований стійкий тренд.

Як факт, у 2009 р. світ перейшов важливу межу — половина населення вже проживає в містах. Індустріалізація як чинник економічного зростання сприяє урбанізації, а сільське населення скорочується внаслідок деаграризації. Звичні, але доволі поверхові ув’язки. Не доводитиму необхідності спротиву урбанізації, натомість акцентую увагу на важливості виваженої державної політики сільського розвитку, а також на діях, що стримували б процеси деградації соціально-економічного потенціалу села, та тих, що їх форсують.  Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» О.Л.Попової “Селу — нарешті особлива опіка?”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 15 квітня 2017 р.

За останні 25 років спливло чимало води. І не тільки весняної. За цей час багато наших сусідів зуміли не лише стати членами ЄС і скасувати валютне регулювання, а й відмовитися від своїх національних валют на користь євро (Словенія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва). Там же, де з цим кроком, як у Польщі з Чехією, не поспішають, про валютні заборони теж давно забули — їх скасували у зв’язку із вступом у Євросоюз. Китай хоча й зберіг валютні обмеження, однак зміг забезпечити своєму юаню членство в елітному клубі резервних валют. У цьому сенсі він став рівним не тільки японській єні й британському фунту, але також євро й американському долару. Україна тепер з радістю позичає у Піднебесної — її кредити тим привабливіші, чим важче їх одержати у сусідів-європейців.

Наше валютне життя на цьому тлі застигло в образах 20-річної давності: усе ті самі валютні дефіцити, той самий страх неминучої девальвації, перегони цін, випаровувані заощадження й пенсії, обмеження на купівлю/вивезення валюти, ліміти на її перекази за кордок, терміни повернення валютної виручки й норми її обов’язкового продажу. Ясно, що всі ці заборони неабияк набридли. І бажання позбутися їх цілком зрозуміле. Однак тоді резонно постає питання про наші успіхи, які дозволили б мати повноцінні гроші, а не довгий список інструкцій з їхнього використання. Питання це тим доречніше, що голосніші заклики легалізувати виведення з країни українського капіталу й що довше ми стоїмо з простягнутою рукою перед МВФ, як жебрак під церквою.
Читайте більше у статті д.е.н. заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України С.О. Корабліна “Валютна лібералізація по-українськи: втеча від реформ“, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня Україні” 8 квітня 2017 р.

Нарешті завершилася чергова “траншева” епопея, особливу інтригу в яку наразі внесла необхідність урахування впливів, яких завдаватиме українській економіці припинення товаропотоків з непідконтрольних Україні територій.  Тривалість виниклої паузи сприяла нарощуванню політичних спекуляцій навколо Меморандуму про економічну і фінансову політику, який підписує українська влада та схвалює МВФ. Вони накопичували політичний капітал різних політсил, проте жодним чином не сприяли конструктиву у сприйнятті змісту самого документа. Інтрига вирішилася традиційно банально: Україна попередила Фонд про зниження майже на 1 відсотковий пункт прогнозу економічного зростання та попросила пом’якшити вимоги щодо обсягів чистих міжнародних резервів…

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України Я.А. Жаліла “Маяки та буйки МВФ: макроекономіка структурних реформ”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 8 квітня 2017 р.

США сьогодні перебувають на старті нової хвилі концептуальних економічних та соціальних реформ, зокрема у сфері охорони здоров’я. Як відомо, одним із перших кроків Д. Трампа на посаді президента США став наказ, який передбачає зміну механізмів фінансування системи охорони здоров’я у країні з метою обмежити навантаження на її бюджет, підвищити рівень фінансової доступності медичної допомоги для населення. Ці дії спрямовані на скасування частини положень реформи охорони здоров’я Барака Обами, впровадженої у 2010 р., неофіційна назва якої — Obamacare.

На противагу цій реформі, на початку березня 2017 р. було оприлюднено нові підходи до розвитку системи охорони здоров’я у США, які відповідають республіканській ідеології та проголошеним цілям Д. Трампа, — Trumpcare. Частина ідей Trumpcare, імплементованих у відповідний законопроект, наштовхнулася на опір у Конгресі США, змусивши Д.Трампа його відкликати.  На перший погляд, здається, що зміна пріоритетного напряму реформ — це конкуренція ідей та політичних груп республіканців і демократів. Однак сьогодні ми стаємо свідками не тільки впровадження різних підходів до реформи охорони здоров’я, а й боротьби за формування різних векторів та концепцій розвитку економіки й існування суспільства у США.

Більше читайте у статті к. е. н., старшого наукового співробітника відділу державних фінансів Інституту економіки та прогнозування НАН України О.В.Степанової  “Trumpcare vs Obamacare: дорого й ефективно чи ощадливо та на свій страх і ризик?”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня Україні” 8 квітня 2017 р.