Новини Інституту

13 липня 2016 р. відділ грошово-кредитних відносин Інституту разом із громадською організацією «Клуб банкірів» провели круглий стіл на тему: “Монетарне стимулювання економічного розвитку України: оцінки і механізми”.

У роботі круглого столу взяли участь науковці Інституту, провідні вчені-економісти, представники фінансового ринку та центральних органів виконавчої влади.

Директор Інституту, академік НАН України Валерій Геєць у вступній доповіді на тему «Міжнародна фінансова допомога для України: реальна політика» акцентував увагу на кореляції між показниками реальної грошової маси та виробництва промислової продукції у 2008 р. – 5 місяців 2016 р., зробивши висновок про те, що причиною збільшення пропозиції грошей в економіці стало не проведення певної грошово-кредитної політики, а зміна кон’юнктурних циклів у економіці. Також він підкреслив, що в Україні потрібно реалізувати проект фінансової інституції за прикладом європейського інвестиційного банку, щоб задіяти наявні в країні фінансові ресурси та підвищити загальний рівень довіри до банківської системи.

Заступник голови Комітету ВРУ з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайло Довбенко зосередив увагу на конкретних інструментах, які б сприяли стимулюванню кредитування та стійким темпам економічного зростання в Україні. Він згадав про зареєстровані у ВРУ законопроекти щодо змін, які б дозволили зменшити ризики банків при кредитуванні.

Основну увагу директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Сергій Ніколайчук приділив монетарній політиці, яку застосовував НБУ в умовах високих інфляційних тисків. Також він підкреслив, що виведення неплатоспроможних банків з ринку є необхідною умовою для підтримки стійкості банківської системи.

Професор ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» М. Савлук акцентував увагу на необхідності законодавчої зміни основних функцій НБУ для розширення відповідальності центрального банку за стан економіки.

Заступник голови правління Агентства з рефінансування житлових кредитів Зінаїда Беляєва як ключову проблему виділила зниження попиту підприємств на кредити через падіння економічного зростання та розглянула можливі виходи з ситуації через модернізацію фінансового сектора і застосування нових для України фінансових інструментів.

В ході дискусії учасники круглого столу приділили увагу проблемам цільового рефінансування комерційних банків, залучення депозитів під високі процентні ставки, спекулятивним умовах розміщення депозитних сертифікатів НБУ, можливостям створення фінансових інститутів розвитку для стимулювання кредитування реального сектора економіки та багатьом іншим питанням, що стосуються монетарного стимулювання економічного розвитку в Україні.

  тп

оппоьтбь

Держава усіляко стимулює “максимізм” при формуванні територіальних громад, за якого міста і селища ініціюють об’єднувальні процеси з навколишніми селами. Активно просувається підхід “район — одна об’єднана громада”. При цьому селам не гарантується належний статус у новостворених громадах, тож вони часто не хочуть об’єднуватися, побоюючись залишитися без ресурсів на периферії. Орієнтація на жорстке дотримання схвалених урядом перспективних планів, в основі яких лише економічний розрахунок, подеколи виглядає як безальтернативність. Водночас надзвичайно важливо всіляко підтримати саме енергію громад, які визначили свою позицію. Адже головна мета реформи місцевого самоврядування, про яку не слід забувати, — організовуючи людей навколо місць їхнього проживання, всіляко сприяти їхній спільній діяльності для зміни на краще життя в містах і селах, починаючи зі своєї вулиці.

Більше про об’єднані громади, їх критерії та реалії існування, про досвід інших країн у цьому питанні читайте у статті  д-ра екон. наук, головного наукового співробітника відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки та прогнозування НАН України О.Л.Попової  “Реформування громад: “добровільність” без альтернативи“,  опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 9 липня 2016 р.

Питання низьковуглецевого розвитку лежить на перетині економіки, екології та енергетики і напряму стосується того, на якій планеті і в якій країні житимемо за десяток років ми самі, наші діти та внуки.

Щоб переконатися в тому, що Паризька кліматична угода та низьковуглецевий розвиток України, до якого прагне наша держава – це насправді важливо, Громадянська мережа ОПОРА поспілкувалась зі старшим науковим співробітником Інституту економіки та прогнозування НАН України Олександром Дячуком – учасником одразу декількох робочих груп, що розробляють План дій з низьковуглецевого розвитку України.

Читайте більше – у інтерв’ю с.н.с., канд. техн. наук Інституту економіки та прогнозування НАН України О.А.Дячука “Щоб залучати інвестиції в “зелені” технології, Україна має переглянути задекларовані цілі щодо обмеження рівня викидів парникових газів” (опубліковано 8 липня 2016 р. на інформаційному порталі «ЖИТЛО in. ua»).

Часто можна почути й прочитати про те, що Україні необхідне своє “економічне диво”. Під економічним дивом зазвичай розуміють дуже швидкий і сталий розвиток упродовж досить тривалого часу. Таке диво демонстрували Німеччина в післявоєнні роки, Японія з середини 50-х до початку 70-х років минулого століття, Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг у 60–90-х роках ХХ століття, Китай, який мав упродовж кількох десятиліть середній приріст ВВП, близький до 10%, та ін. Україна ж продемонструвала інше “економічне диво”. В історії ще не було такого випадку, щоб країна, яка входила за рівнем індустріального розвитку до першої десятки країн, через чверть століття втратила значну частину свого промислового потенціалу, понад третину ВВП, що є одним із найгірших у світі результатів економічної динаміки за цей період, і ввійшла до числа найбідніших країн Європи. Як це може бути? Це справжнє диво з від’ємним знаком, гідне не меншої уваги, ніж інші дива.
Читайте більше у статті  чл.-кор.  НАН України,  заступника директора ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»А.А. Гриценка  “Українське економічне диво”, або Куди ведуть реформи?”, опублікованій у газеті  “Дзеркало тижня. Україна” 18 червня 2016 р.

Намагаючись відновити державне управління промисловим розвитком, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман доручив створити в складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України департамент промислової політики. Ті функції та завдання, які мають бути покладені на департамент, виходячи із нагромаджених проблем в цій сфері, «потягнуть» на подвиг Геракла, що вичистив Авгієві конюшні…

Завдяки яким інструментам державного управління промисловим розвитком можна вилікувати «хронічні хвороби» національної промисловості? У індустріальних країн є певні рецепти…

Читайте більше у матеріалі провідного наукового співробітника відділу інноваційної політики, економіки та організації високих технологій, д.е.н. О.Б.Саліхової «Мистецтво бонсай, або Створення Департаменту промислової політики», вміщеному на сайті журналу «Економіст» 13 червня 2016 р.

За даними Держстату, у першому кварталі 2016-го промислове виробництво зросло на 3,7%. Уже у квітні Національний банк викупив на ринку майже 680 млн дол. Гривня до долара зміцнюється. Президент заявив, що економіка починає оживати, а війна — тепер не причина для кризи. МВФ пророкує зростання вітчизняного ВВП. Йому вторять польський і словацький реформатори, які здобули визнання за свої успіхи. Кому дякувати за ці новини? Л.Бальцерович і І.Міклош кажуть про торішні зусилля уряду. Але чому їх упритул не бачив МВФ, понад півроку відмовляючи нам у кредитах? І чому ж тодішній міністр фінансів ще в лютому виправдовувала жорсткість Фонду, зазначаючи, що “грошей без реформ не дають”?

Читайте більше у  статті д.е.н., головного наукового співробітника відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування НАН України С.О.Корабліна  “Національний бізнес-цикл. Україна“ опублікованій у газеті “Дзеркало тижня”  11 червня  2016 р.

У травні 2016 року ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України вперше ініціював опитування стартапів  як найбільш динамічних агентів національної інноваційної системи. Отримануінформацію буде використано при підготовці пропозицій Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти (на 15 червня 2016 р. заплановані слухання з проблем «Законодавчого забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення»).
Більше про результати опитування, в якому взяли участь майже 70 стартапів  читайте у матеріалі провідного наукового співробітника відділу інноваційної політики, економіки та організації високих технологій Інституту, д.е.н. О.Б. Саліхової та аспіранткиО. Курченко «Про бідного стартапа замовите слово» (сайт ж-лу «Економіст», 7 червня 2016 р.).

Антропогенний вплив на глобальну зміну клімату рік у рік зростає. Перед багатьма країнами стоять завдання, спрямовані на подолання наслідків зміни клімату. Ці заходи охоплюють широкий спектр дій, пов’язаних зі зменшенням викидів парникових газів, а також зі зниженням використання викопного палива, зокрема моторного. Тому використання електромобілів вважається одним з інструментів, які дозволяють зменшити викиди парникових газів транспортним сектором та істотно поліпшити екологію міст.

За всіх принад – чи варта шкурка вичинки? І що в Україні робиться задля просування цього транспорту майбутнього? Адже для поширення електромобілів у багатьох країнах світу задіяно різні регуляторні методи, зокрема прямі субсидії, фіскальні преференції та непрямі заходи, такі як розвиток електромереж…

Читайте більше у матеріалі  співробітників відділу секторальних прогнозів та кон’юнктури ринку Інституту економіки та прогнозування НАН України ст. наук. співроб., к. е. н. У.Є.Письменної таст. наук. співроб., к. е. н. Г.С.Трипольської “Електромобілі та державна політика”, опублікованому у газеті “Дзеркало тижня. Україна”  4 червня 2016 р.

Україна, не маючи сьогодні власного потужного національного науково-технологічного та інноваційного потенціалу, об’єктивно змушена залучати технології з інших країн у вигляді високотехнологічних проміжних продуктів – ресурсів для власного промислового виробництва.

Для значної частини фармацевтичних компаній нарощування імпорту таких товарів є способом долучитися до технологічного базису ТНК розвинених країн, прискорити інноваційні процеси та отримати конкурентні переваги. Але для тих, хто продукує аналогічні фармпрепарати в Україні, зростання імпорту означає поступове витіснення з ринку з усіма наслідками.

Читайте більше у статті провідного наукового співробітника відділу інноваційної політики, економіки та організації високих технологій Інституту економіки та прогнозування  О.Б. Саліхової та аспірантки Д. Дуюн (сайт журналу “Економіст” за 31 травня 2016 р.).

В Україні бюджетна політика традиційно є найдієвішою (а можливо, і єдиною дієвою) складовою економічної політики держави. Довкола неї зосереджено порівняно потужний кадровий потенціал, а її організація вигідно вирізнялася навіть у періоди глибоких політичних криз. Це недивно, тому що, по-перше, збої у фіскальному механізмі спроможні завдавати швидких і нерідко фатальних ударів по електоральних рейтингах, якими насамперед опікується влада. По-друге, бюджет завжди залишався привабливим потоком “живих” грошей, контроль над яким давав можливість компенсувати як втрати від надмірного податкового тягаря, так і витрати на здобуття чергових електоральних перемог. Проте при цьому бюджет незмінно залишався “річчю в собі”, доступною для розуміння лише небагатьом, а Мінфін як основний творець і виконавець бюджетної політики відчутно домінував над іншими органами державної влади, виступаючи в ролі останньої (а подекуди і єдиної) інстанції, що визначала доцільність більшості складових державної політики. При розробці й виконанні чергового бюджету основними були орієнтація на балансування доходів і видатків, можливості витискання з економіки додаткового фіскального ресурсу та політичні “торги” щодо розподілу цього обмеженого ресурсу на задоволення необмежених запитів фігурантів цих торгів. Між тим, перебуваючи у полоні фетишизації кількісних показників бюджету (і перш за все нормативу дефіциту, який часто задавався зовнішніми інституційними кредиторами), влада ніколи повною мірою не використовувала потенціалу впливу самої бюджетної політики на стратегічний розвиток країни.

Більше читайте у статті провідного наукового співробітника відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування НАН України, к.е.н  Я.А.Жалила  та екс-в.о. міністра  економічного розвитку і торгівлі України, президента Економічного дискусійного клубу А.А.Максюти “Економічний прагматизм як ліки від бюджетного фетишизму” , опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 28 травня 2016 р.