Новини Інституту

У Міненерговугілля проведено зустріч з представниками проекту “Low Carbon Ukraine Project”

Зустріч провів генеральний директор Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Віталій Кушніров. Учасники обговорили співпрацю з проектом «Low Carbon Ukraine Project» у підготовці комплексного Національного плану з енергетики та клімату на період до 2030 року. План орієнтований на інтегрований підхід у координації кліматичної та енергетичної політики держави та буде включати такі напрями: 1) безпека, солідарність і довіра; 2) інтегрований внутрішній енергетичний ринок; 3) енергоефективність; 4) кліматична дія – декарбонізація економіки; 5) дослідження, інновації та конкурентоспроможність. Під час зустрічі, зокрема, йшлося про визначення основних цілей, формування робочих груп, залучення зовнішніх експертів, верифікації даних тощо. Віталій Кушніров наголосив, що  є рішення Кабінету Міністрів України щодо розроблення зазначеного документа  та встановлено термін подання на розгляд уряду. Також звернув увагу, що фахівці Міненерговугілля мають досвід  роботи в частині підготовки стратегічних документів, зокрема Енергетичної стратегії України до 2035 року, та її імплементації. Крім того, планується включити завдання комплексного Національного плану з енергетики та клімату на період до 2030 року до переліку пріоритетних завдань міністерства. Окремо зауважив, що є значна кількість громадських організацій, наукових установ та інших стейкхолдерів, які мають бажання взяти участь у процесі підготовки документа, тому потрібна чітка координація процесу для забезпечення відкритості та залучення зацікавлених осіб.

Зокрема, Міненерговугілля обговорило перспективи співпраці з Інститутом економіки та прогнозування НАН України та отримало попередню згоду провести відповідну роботу щодо енергетичного  моделювання. Представники проекту «Low Carbon Ukraine Project» поінформували щодо результатів проведення зустрічі з Держенергоефективності, під час якої було презентовано План дій щодо розвитку відновлюваних джерел енергії, та обговорено включення до Національного плану з енергетики та клімату на період до 2030 року заходів з розвитку ВДЕ. За підсумками зустрічі сторони домовилися про наступні кроки щодо реалізації проекту. Довідково: Проект «Low Carbon Ukraine (LCU)» є частиною Міжнародної кліматичної ініціативи (IKI) і фінансується Федеральним міністерством із питань довкілля, збереження природи та радіаційної безпеки (відповідно до рішення Бундестагу ФРН).

На початку липня Український центр європейської політики опублікував дослідження “Оптимізація управління науковою сферою: закордонний досвід та рекомендації для України” і провів його презентацію. Це дослідження фінансували солідні закордонні грантодавці, а його основні положення, якщо судити з реакції на презентації, дістали загалом позитивну оцінку від чільних представників Міністерства освіти і науки України.

Але якою мірою така оцінка є виправданою? Безперечно, добре, коли активісти громадської організації звертаються до проблем реформування науки та пропонують власні рецепти змін. Важливо, щоб аналіз ситуації, що склалася, було проведено професійно, а рекомендації були обґрунтованими.

На жаль, автору дослідження і перше, й друге вдалося здійснити лише почасти. Практично в кожному розділі опублікованої доповіді є фактичні помилки та (або) явно тенденційна інтерпретація фактів.

Читайте більше у матеріалі  І.Ю. Єгорова, д.е.н., завідувача відділу  інноваційної політики, економіки і організації високих технологій Інституту економіки та прогнозування НАН України, «Хто “пошив костюм”, і кому це потрібно?», надрукованого у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 27 липня 2019 р.

Пріоритетні напрями патентування в Україні належать до базових та експортоорієнтованих галузей національної економіки третього та четвертого технологічних укладів, на відміну від загальносвітових тенденцій щодо пріоритетів патентування галузей п’ятого технологічного укладу. Ця тенденція в майбутньому неминуче призведе до ще більшого відставання України від провідних країн світу й остаточної втрати можливості змінити економічну ситуацію в країні.

Період заміщення технологічних укладів створює для відстаючих, таких як Україна, країн вікно можливостей для ривка. Саме в такий спосіб відбувалися прориви у минулому столітті: Японія й Західна Європа були відновлені на основі четвертого технологічного укладу, швидке зростання якого вивело їх у світові лідери.

Випереджальне освоєння ключового фактора та формування ядра нового технологічного укладу можуть дати Україні поштовх до структурної перебудови економіки та забезпечення її стійкості.

Читайте більше у матеріалі  В.К. Хаустова, к.т.н., вченого секретаря Інституту економіки та прогнозування НАН України, «Патент на розвиток», надрукованого у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 27 липня 2019 р.

Зміни до правил призначення пенсії за віком і формули її обчислення, ухвалені у жовтні 2017 р., є лише першим, параметричним, етапом пенсійної реформи.На черзі — структурний етап пенсійної реформи, який передбачає запровадження обов’язкового накопичувального компонента пенсійної системи. Є підстави сподіватися, що новий склад парламенту дотримуватиметься курсу на подальше здійснення пенсійної реформи. Складнішими видаються питання забезпечення передумов запровадження накопичувальної системи та досягнення консенсусу щодо її моделі і базових параметрів.

Яка модель краща – централізована чи децентралізована, чим вони відрізняються, – читайте більше у матеріалі  С.П. Зубика, наукового співробітника відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАН України, «Накопичувальний рівень пенсійної системи у пошуках моделі та параметрів», надрукованого у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 21 липня 2019 р.

8 липня 2019 р. в інформаційному агентстві “Укрінформ” відбулося засідання круглого столу “Сільський та аграрний розвиток: стан та перспективи“, де обговорювалися результати НДР «Сільський розвиток та аграрний сектор економіки: проблеми та перспективи», яку на замовлення Аграрної партії України виконує “Інститут економіки та прогнозування НАН України”,   та дані соціологічного опитування «Соціально-економічні настрої сільського населення України»,  проведеного центром «Соціальний моніторинг».

Детальніше див. презентацію

Сьогодні на українському політичному Олімпі обживаються 30–40-річні. Для більшості “колишніх”, чий вік, умовно, досягнув 50–60 років, це явна несподіванка, — їхні знання та зв’язки, що накопичувалися роками, досвід державного управління і апаратної роботи, участь у реальній геополітиці та внутрішніх інтригах, поінформованість про біографічні деталі партнерів і ділові зв’язки опонентів, доступ до напіввідкритої статистики та закритих досьє, а також чимало інших професійних і чисто людських активів буквально відразу стали незначущими. Усі ці переваги без будь-яких видимих зусиль переважили молодість, кураж і політична стерильність. Схоже, що обібраному до нитки виборцю ця недосвідченість здалася меншим з усіх лих, з якими йому довелося зіштовхнутися за неповні 30 років нескінченних “радикальних структурних реформ”. 

Складно очікувати особливої подяки нового покоління за те, що саме примудрилися зробити його попередники-реформатори з економікою, яка дісталася їм у спадок. Тільки вже тому більшості метрів вітчизняної політики слід було б акуратніше зважувати слова своєї критики на адресу молоді, яка з властивим її віку запалом відправляє їх усіх на заслужений відпочинок.

Однак і самій молоді при цьому не слід забувати, що в політику вона прийшла на хвилі масового очікування дива, віру в яке навмисне насаджувала, роками накручуючи невигадливий серіал про моральні принципи та людські гідності недосвідченого ровесника нашого нового президента.

Читайте більше у статті д-ра екон. наук, чл.-кор. НАН України, заступника директора ДУ “ Інститут економіки та прогнозування НАН України” С.О.Корабліна “Зміна поколінь”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 23 березня 2019 р.

Упродовж багатьох років, фактично весь період існування незалежної України, створення спеціального інституту фінансової підтримки вітчизняних експортерів — експортно-кредитного агентства (ЕКА) — залишається одним із найболючіших питань.

Багато країн світу свого часу заснували й використовували національні ЕКА для просування власного експорту літаків, кораблів, залізниць, комплексних промислових і агропромислових об’єктів та ін. А Україна все ще “вивчає досвід”.

Читайте більше у статті головного наукового співробітника сектору міжнародних фінансів д.е.н. О.М. Шарова  “Проблеми ЕКАноміки”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 28 червня 2019 р.

Під час цьогорічної президентської виборчої кампанії та навіть у перші дні функціонування нової влади українське суспільство так і не отримало від можновладців критичного аналізу підсумків реформування енергетичного сектору країни, існуючих досягнень і зроблених помилок. Не відбулося переосмислення цілей і принципів формування конкурентних ринків енергоресурсів на засадах національного економічного прагматизму. Тому не дивно, що останнім часом з’явилися діаметрально протилежні візії енергетичного буття країни. Хоча проблема енергетичної безпеки країни була і залишається актуальною. Більш того, в умовах сучасної гібридної війни проблема стабільного енергозабезпечення постає чи не головним викликом для економічної та національної безпеки держави. Хоча корені існуючих проблем залягають глибоко у нещодавньому минулому новітньої історії країни.

Читайте більше у статті к.е.н., провідного наукового співробітника ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  В.Е. Ліра “Енергетичний аудит країни”,  надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 22 червня 2019 р.

За різними оцінками, 1 дол. США, витрачений на дошкільну освіту, приносить від 4 до 17 дол. США суспільно-економічних переваг — це збільшення продуктивности праці, зменшення соціальних видатків, зокрема на охорону здоров’я, вирівнювання доходів — формування передумов для економічного зростання. Тобто йдеться, ні багато ні мало, — про економічну ефективність.

А от інші статистичні дані менш оптимістичні: за даними ЮНІСЕФ, в Україні програми в межах дошкільної освіти відвідують 68% дітей, які зростають у найзаможніших сім’ях, і лише 30% дітей, які зростають у найбідніших сім’ях.

Упродовж останніх десятиліть питання забезпечення програмами раннього розвитку, догляду та освіти дітей постало на політичному порядку денному в усьому світі. Одна з головних причин — збільшення в робочій силі частки жінок, що зумовило зростання попиту на послугу догляду за дітьми дошкільного віку. Уряди країн підтримують і субсидують цю послугу з низки причин.

Про те, як це відбувається в Україні, читайте у статті к.е.н.,  молодшого наукового співробітника відділу державних фінансів ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  Наталії Назукової  “Дошкільнята та їхня…  зарплата”,  надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 15 червня 2019 р.