Можна згадати слова президента США Рональда Рейгана: «Ми фінансуємо науку не тому, що ми багаті. Ми багаті тому, що фінансуємо науку». Із цих слів видно і ставлення країни до науки, і результат, який приносить наука державі, і бачення суспільством місця та значимості науки.

Якщо оцінювати ставлення держави до науки, то можна подумати, що воно вкрай негативне, оскільки останні 30 років наука завжди фінансувалася недостатньо й за залишковим принципом. Навіть стаття Закону України «Про науку та науково-технічну діяльність», в якій чітко прописано фінансування науки в 1,7% ВВП України, ще жодного разу не була виконана.

Але це – суб’єктивна оцінка місця та ролі науки в Україні. Об’єктивної оцінки науки загалом, яка б базувалася на наборі певних показників і критеріїв, немає.

Про недоліки та “підводні камені” методик атестації й оцінювання ефективності діяльності наукових установ та використання ними бюджетних коштів читайте у статті вченого секретаря Інституту, к.т.н. В.К. Хаустова “Українська наука – як оцінювати”, оприлюднену на сайті Zn,ua 12 грудня 2022 р.

2022 року Премію Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля – з формулюванням «за дослідження банків і фінансових криз» – отримали: Бен Бернанке (Інститут Брукінгс, США), Дуглас Даймонд (Чиказький університет, США) та Філіп Дибвіг (Університет Вашингтона у Сент-Луїсі, США).

Життя кожного з нас так чи інакше пов’язане з банками. Ми отримуємо заробітну плату і соціальні виплати на банківські рахунки; зберігаємо в банках наші заощадження, використовуємо банки для здійснення платежів; беремо кредити, аби користуватися певними благами (житлом, побутовою технікою, електронікою, платною освітою тощо) протягом багатьох місяців чи років, перш ніж заробимо всю необхідну для їхнього придбання суму. Не менш важливу роль відіграють банки й у роботі бізнесу: це і розрахунки, і кредитування поточних потреб, пов’язаних із сезонністю чи іншою циклічністю виробничого процесу, і фінансування інвестиційних проєктів, які почнуть приносити прибуток за рік або більше. Якщо ж банківську систему охоплює криза, економіка зазнає таких значних втрат, що її розвиток може загальмуватися на десятиліття.

Наукові праці, за які цьогоріч було присуджено Премію Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля, спільно заклали основи для побудови комплексної теорії банківської справи, що: 1) описує банки як фінансових посередників, які найефективніше виконують суспільну функцію фінансування довгострокових проєктів за рахунок ліквідніших депозитів, але при цьому стають вразливими до банківської паніки; 2) описує і дає змогу кількісно оцінити різноманітні канали впливу банків на економіку, зокрема в умовах фінансової кризи; 3) обґрунтовує необхідність і дозволяє розробити заходи державного регулювання, що збільшують ефективність і безпечність фінансових послуг.

Спеціальний коментар на цю тему доктора економічних наук, провідного наукового співробітника відділу економічної теорії ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України“ Т.О. Кричевської читайте на сайті НАН України та у Facebook.

Післявоєнна відбудова України відкриває виняткові можливості радикальної модернізації економіки країни та проведення структурних реформ. При цьому курс структурних трансформацій та економічної реконструкції має задаватися європерспективою України та наближати країну до повноправного членства у Європейському Союзі.

Ще на початку березня уряд розпочав роботу над формуванням низки спеціалізованих Фондів відновлення країни у зв'язку зі збройною агресією Росії.  Наразі передбачено акумулювання коштів за групами найгостріших проблем, спричинених війною. Проте ці напрями все ж потребують ретельного обґрунтування, виходячи з певних критеріїв.

Зважаючи на можливість застосування особливої/прискореної процедури вступу до ЄС та прагнення України отримати статус країни-кандидата вже в червні цього року, ключовим завданням відбудови економіки країни має стати досягнення Копенгагенських критеріїв в економічній сфері.

Читайте більше у статті д.е.н., старшого наукового співробітника ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України“ О.Ю. Снігової "Як організувати відновлення України з прицілом на ЄС", опублікованій 3 травня 2022 р. в “Економічній правді”.

Подальший розвиток української металургії значною мірою визначатиметься її спроможністю конкурувати на зовнішніх ринках. Упродовж найближчих десятиліть світовий попит на сталь зростатиме менш як на 1% на рік, і вітчизняним виробникам вже варто розпочати шукати ефективні рішення для виробництва і збуту продукції. Серед ТОП-15 країн – найбільших виробників сталі Україна чи не єдина держава у світі, підприємства якої понад 70% виробленої металопродукції експортують і лише трохи менше 30% – реалізовують на внутрішньому ринку. Такі високі обсяги експорту зумовлені насамперед наявністю великої кількості виробничих потужностей і низькою місткістю внутрішнього ринку. Тож насамперед наша країна має перейняти досвід провідних виробників сталі та переорієнтуватися на задоволення потреб внутрішніх споживачів. Звичайно, не йдеться про співвідношення, за якого 90% — внутрішній ринок і 10% — експорт, але досягнення співвідношення хоча б 50/50 є цілком реальним. Читайте більше у статті д.е.н., старшого наукового співробітника ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” В.В. Венгера та к.т.н., вченого секретаря ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  В.К. Хаустова “Майбутнє металургії України – націоналізація?”, розміщеній на ресурсі ZN,UA 31 січня 2022 р.

Сьогодні ліки можна застосовувати як своєрідну “політичну зброю” – на кшталт того, як свого часу нею була нафта, а потім продовольство, – через те, що активні фармацевтичні інгредієнти (АФІ) для виготовлення ліків і власне самі препарати виробляються в різних частинах світу. Карантинні обмеження внаслідок COVID-19 вкрай загострили цю проблему.  Тому окремим напрямом у рамках виконання цільової комплексної програми наукових досліджень НАН України «Оцінка та прогнози ендогенного зростання економіки України» стало вивчення розбудови високотехнологічних виробництв на засадах національних інноваційних надбань. Досліджуючи досвід Великої Британії початку ХІХ ст., провідний науковий співробітник відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України“  д.е.н.  Олена Саліхова визначила, що у часи випробувань продукти тонкої органічної хімії, що є базою для фармацевтики, стають критично важливим фактором виживання нації. У своїй статті “Залежність Великої Британії від імпорту з Німеччини. Відповіді на виклики Першої світової війни”, опублікованій у збірнику наукових праць “Історія народного господарства та економічної думки України” (№ 54 за 2021 рік) вона доводить, що нинішня криза забезпеченості необхідними інгредієнтами для фармацевтичного виробництва  на черговому витку історії повторює ситуацію сторічної давнини, на яку слід зважати, шукаючи відповідей на сучасні виклики. Спираючись на викладений історичний досвід, у статті  “Залежна незалежність”  (на ресурсі LB.ua, 23 грудня 2021 р.) Олена Саліхова простежує, яким чином світ під час пандемії COVID-19 поринув у нову реальність влади ліків (medicines power). Закриття в Китаї заводів унаслідок суворого карантину, заборона в Індії експортувати певні товари, недоступність авіаперевезень і морського сполучення спричинили перебої в постачанні та заблокували ланцюжки створення доданої вартості, унаочнивши, що «сильні світу цього» – політично та економічно незалежні держави, втім як і несильні, серед яких Україна, – мають проблему: вони залежні від імпорту АФІ, випуск яких сконцентровано в Азії. Водночас у статті “Виклики СОVID-19 фармацевтичній промисловості: відповіді ЄС та України” (автори – Олена Саліхова та Дар’я Гончаренко, “Економіка і прогнозування” № 3 за 2021 рік) доведено, що критична залежність виробництва ліків від імпортних проміжних товарів, нарощування їх поставок в Україну, а також імпорту готових ЛЗ та МВ мають стати для українських можновладців аргументами для ухвалення державницьких рішень із запровадження механізмів розвитку фармацевтики в інтересах безпеки та здоров'я нації. Для зменшення зовнішньої залежності на урядовому рівні необхідно запровадити низку заходів, спрямованих на: 1) посилення науково-технологічного та інноваційного потенціалу фармацевтики, 2) сприяння приватним інвестиціям у розширення номенклатури продукції існуючих фармацевтичних компаній та 3) створення передумов для започаткування нових виробництв в Україні.