Наукова дискусія міжнародної науково-практичної конференції "Ключові опори соціальної стійкості України у (по)воєнний час", ініційована науковцями Державної установи "Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України" 2 липня 2026 р. у Zoom-форматі, стала платформою для концептуалізації багатовимірної моделі державного оновлення, де академічний дискурс трансформується у дієві механізми виживання та розвитку.
Експертне середовище, що об’єднало науковців з України, Молдови, Грузії, США, Румунії та Литви, зосередилося на пошуку паритету між гострою соціальною підтримкою та стратегічним збереженням людського капіталу як основного драйвера майбутньої модернізації.
Центральною віссю дискусії стала доповідь д.е.н., чл.-кор. НАН України, завідувачки відділу соціоекономіки праці Інституту економіки та прогнозування НАН України Вікторії Близнюк. Доповідачка здійснила інституційну ревізію чинників соціальної стійкості та запропонувала фундаментальну тріаду оцінки, що поєднує:
- чутливість системи до криз,
- інституційну гнучкість,
- готовність до модернізаційних змін,
вводячи при цьому концепт «адаптивної інтенсивності» як ключовий індикатор динаміки трансформацій.
Професійна полеміка навколо цього виступу засвідчила, що державний управлінський апарат залишається в зоні перманентної недовіри, що провокує виникнення "пасток зайнятості" та критичну невідповідність між рівнем освіти громадян та їхньою реальною економічною продуктивністю. Учасники дійшли висновку, що ігнорування цієї дихотомії нівелює зусилля з відновлення, тому альтернативою є тільки радикальна інституційна реформа, спрямована на правову легалізацію інтелектуального потенціалу.
Д.е.н., провідний науковий співробітник відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування НАН України Тетяна Бурлай у межах розвитку цієї проблематики обґрунтувала потребу в імплементації інтегративного підходу до резильєнтності, що базується на досвіді ЄС. Доповідачка наголосила, що соціальна стійкість є похідною від синергії соціальної, освітньої, фінансової та екологічної політик, проте її теза викликала дискусію щодо ризиків сліпої адаптації європейських моделей без урахування специфіки українського воєнного контексту.
Міжнародна експертиза проблеми була репрезентована через низку прикладних кейсів:
- науковий співробітник Національного інституту економічних досліджень Академії економічних наук Молдови Тетяна Колеснікова продемонструвала кореляцію між прозорістю ресурсів та рівнем соціальної рівності,
- Геннадій Чобану, старший дослідник Науково-дослідного інституту праці та соціального захисту та Бухарестського університету "ARTIFEX" (Румунія), акцентував на стратегіях професійної самореалізації мігрантів,
- Віргінія Юренієне, професор Інституту соціальних наук та прикладної інформатики Каунаського гуманітарного факультету Вільнюського університету (Литва), проаналізувала інноваційні механізми інтеграції та психосоціальної реабілітації ветеранів.
Практичний вимір розвитку територіальних громад було розкрито через "актив-орієнтований підхід", представлений науковцями відділу просторового розвитку та якості життя Інституту демографії та проблем якості життя НАН України – д.е.н. Ігорем Бистряковим, к.е.н. Дмитром Клиновим та к.е.н. Наталею Коржуновою. Автори аргументували перехід від моделі "очікування дотацій" до стратегії самостійної інвентаризації та капіталізації наявних активів, що стимулювало жваву дискусію про розширення суб’єктності місцевої влади.
Макроекономічний контур дискусії доповнила д.е.н., проф., завідувачка сектору міжнародних фінансових досліджень Інституту економіки та прогнозування НАН України Олена Борзенко, яка підняла питання балансування оборонних видатків і соціальних зобов’язань, тоді як д.е.н., доц., пров. наук. спів роб. відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інститут економіки та прогнозування НАН України Світлана Шумська та аспірантка НАУКМА Анастасія Гайдай інтегрували в дискурс вимір добробуту. Зокрема, С. Шумська наголосила на необхідності розробки вимірюваних KPI якості життя, а А. Гайдай довела, що в умовах соціальної турбулентності добробут виступає комплексною категорією, що акумулює безпекові, психологічні та соціальні сервіси.
Д.е.н., доц., провідний науковий співробітник відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування НАН України Василина Подлєсна збагатила аналіз поняттям соціальної якості, позиціонуючи його як детермінанту планування відновлення.
Методологічне та інструментальне забезпечення стратегій обґрунтував к.е.н., асистент кафедри міжнародного бізнесу Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Ян Підвисоцький, розглядаючи перспективи грантової підтримки та інноваційних інвестиційних моделей.
К.е.н., доц., старш. наук. співроб. відділу соціоекономіки праці Інституту економіки та прогнозування НАН України Тетяна Перегудова актуалізувала дискусію навколо репатріації, наполягаючи на створенні економічних стимулів замість формальних програм, а к.е.н., старш. наук. співроб. цього ж відділу Лариса Гук спровокувала полеміку щодо прекаризації зайнятості та необхідності легалізації гнучких форм праці.
Завершальні акорди дискусії, пов’язані з цифровізацією та кадровим менеджментом, були озвучені науковцями сектору міжнародних фінансових досліджень Інституту економіки та прогнозування НАН України – к.е.н. Анною Глазовою та к.е.н. Євгеном Редзюком, які акцентували на важливості технологічної прозорості та оновлення управлінського потенціалу.
Загальним підсумком конференції стало переконання в тому, що соціальна стійкість України виходить далеко за межі економічного зростання, трансформуючись у багаторівневий процес інституційного оновлення.
Дискусія продемонструвала готовність наукової спільноти до відмови від застарілих бюрократичних патернів на користь інклюзивних моделей, де безпека та якість життя громадянина слугують головним маркером ефективності держави. Відновлення – у розумінні учасників – є вікном можливостей для побудови високопродуктивної соціальної моделі, здатної капіталізувати людський потенціал для довгострокового прогресу.