На урочистому засіданні Президії НАН України, присвяченому 35-річчю Незалежності України, що відбулося 21 серпня 2026 р., академік-секретар Відділення економіки НАН України, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік НАН України Валерій Геєць представив доповідь "Економіка України в координатах глобального розвитку".

Насамперед доповідач зауважив, що сучасна українська економіка розвивається у принципово нових глобальних умовах. Світова економічна система дедалі більше стикається з фрагментацією, посиленням конкуренції між державами, зміною торговельних і виробничих зв’язків та пошуком нового співвідношення між глобальними процесами і національними економічними інтересами. Для України ці виклики посилюються війною, структурними дисбалансами та необхідністю одночасно забезпечувати економічну стійкість і формувати основу майбутнього відновлення.

У доповіді простежувалося, як змінювалися роль ринку і держави, а також характер і проблеми їх взаємодії за понад двохсотлітній період та чому модель, яка забезпечувала економічний успіх у повоєнне тридцятиліття ХХ століття, сьогодні вже не може відтворюватися механічно. Особливого значення набуває пошук такого формату взаємодії держави, бізнесу і суспільства, який дав би змогу поєднати економічну ефективність, соціальну стійкість і здатність захищати національні інтереси в умовах глобальної транснаціоналізації.

Окрему увагу в доповіді було приділено європейському вектору України. Європейська інтеграція відкриває значні можливості, однак водночас ставить питання про здатність національної економіки адаптувати європейські правила до власних інституційних, соціальних і структурних особливостей. Саме тому майбутнє України залежатиме не лише від доступу до зовнішніх ресурсів і ринків, а й від того, яку внутрішню модель розвитку країна зможе сформувати.

Одним із основних питань повоєнного періоду стане відновлення здатності економіки до заощадження, нагромадження та продуктивного інвестування. Історичний досвід різних країн демонструє, що масштаби зовнішньої допомоги самі по собі не гарантують економічного прориву. Вирішальними є якість державної політики, спрямування фінансових ресурсів, мотивація приватного капіталу та спроможність перетворювати наявний виробничий потенціал на нову структуру економіки.

Україна вже має передумови для кількох можливих траєкторій розвитку. Вони пов’язані як із використанням традиційних конкурентних переваг, так і з формуванням нових високотехнологічних секторів, розвитком оборонно-промислового потенціалу, включенням у європейські виробничі ланцюги та структурною модернізацією. Водночас залишається ризик інерційного сценарію, за якого накопичені структурні проблеми відтворюватимуться й надалі.

Питання полягає не стільки у виборі готової зарубіжної моделі, скільки у формуванні власної моделі економічного відродження України, здатної поєднати ринкові механізми, ефективну державу, приватну ініціативу, технологічний розвиток та суспільну самоорганізацію.

Усе це актуалізує потребу в комплексних дослідженнях, спрямованих на визначення можливих траєкторій повоєнного розвитку України, оцінювання їх економічних і соціальних наслідків та виявлення умов, за яких окремі сценарії можуть бути реалізовані. Особливого значення набуває поєднання економічного, соціального та науково-технологічного вимірів, а також використання сучасних цифрових інструментів для моделювання, кількісної оцінки й адаптації сценаріїв до змін внутрішнього та глобального середовища.

Ідеться, таким чином, не лише про відбудову зруйнованого, а про значно складніше завдання – визначення місця України в економічному порядку, який сьогодні формується заново.