Сайт перебуває на реконструкції. Просимо вибачити за тимчасові незручності.

Наші видання














Наші проекти




Посилання




Наші партнери








Новини Інституту

Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за 2018 рік

Пропонуємо ознайомитися зі Щорічною доповіддю за 2018 рік Уповноваженого  Верховної Ради України з прав людини “Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні”.

Щорічну доповідь розміщено на офіційному вебсайті Уповноваженого: www.ombudsman.gov.ua

Сценарії реалізації Енергетичної стратегії України до 2035 року

28 березня 2019 р. відбувся семінар «Довгострокове енергетичне моделювання та прогнозування сценаріїв розвитку Енергетичної стратегії України на період до 2035 року», де були представлені результати дослідження, які отримані в проекті реалізації ініціативи «Стійка енергетика сприятлива до навколишнього середовища», що реалізується в рамках Програми енергетичного партнерства між Україною та Данією. Метою цього проекту є підтримка реалізації нової Енергетичної стратегії України до 2035 року –  надання цьому процесу аналітичного супроводження із використанням сучасного модельного інструментарію.

UDEC2У заході взяли участь близько 50 представників різних міністерств, профільних агентств та асоціацій, а також громадських організацій, державних та приватних компаній, науковців та експертів. Від ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» результати моделювання різних сценаріїв розвитку паливно-енергетичного комплексу України на середньо- та довгострокову перспективу представив к.техн.н. Олександр Дячук. Розрахунок сценаріїв здійснювався з використанням розробленої в ІЕПр НАНУ економіко-математичної оптимізаційної моделі TIMES-Україна, що описує усі енергетичні потоки в Україні – від видобутку енергоресурсів та їх перетворення до кінцевого споживання. Модель TIMES-Україна відповідає методичним рекомендаціям міжнародних організацій з розробки енергетичних та екологічних прогнозів, зокрема, рекомендаціям секретаріату Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату стосовно розроблення національних повідомлень.

Удосконалення моделі TIMES- Україна та розробка сценаріїв відбувалися у тісній співпраці з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, а саме з Директоратом енергетичних ринків, який очолює Ольга Буславец. Великий внесок у досягнення якісних та вагомих результатів проекту  Українсько-данського енергетичного центру (Юлія Рибак та Андерс Крістенсен) та фахівців Данського енергетичного агентства (Аісма Вітіна, Джайда Вентуріні, Грегерс Ларсен).

Команду дослідників проекту становили не лише вітчизняні  (Олександр Дячук, Роман Подолець, Роман Юхимець, Влад Пеккоєв), а й також зарубіжні науковці – Олександр Балик, Маккель Сімонсен та Кеннет Карлссон з Данського технічного університету.

Детальніше з презентаційними матеріалами семінару можна ознайомитися  тут

Кількісні результати моделювання представлені на web-платформі за посиланням: https://www.timesukraine.tokni.com

Фінансова нестабільність

За останні 20 років Україна перенесла три системні кризи — у 1998–1999, 2008–2009 і 2014–2015 рр. Усі вони супроводжувалися спадом виробництва, валютними, фінансовими, бюджетними, борговими та банківськими потрясіннями. Під час них країна втрачала доступ до зовнішніх кредитних ринків, а держава — фінансову спроможність. Усі стабілізаційні програми в такі моменти розроблялися міжнародними організаціями: задля їхніх кредитів Україна легко відмовлялася від частини свого суверенітету. Однак кожне його відновлення згодом закінчувалося новою кризою.

Останні п’ять років Україна перебуває під щоденним контролем МВФ. За цей час нами було ініційовано три стабілізаційні програми: Stand-by (2014), EFF (2015), Stand-by (2018). Кожна з них супроводжувалася не стільки обговоренням умов співробітництва з Фондом, скільки залякуванням загрозою дефолту. Причому найактивніше ажіотаж навколо фінансової неспроможності держави накручують, хоч як дивно, уряд із Нацбанком за потужної підтримки правлячої коаліції та її прибічників із експертного середовища.

При цьому, щоправда, не згадується, що за неповні п’ять років Україна встигла одержати від МВФ майже стільки ж (10,2 млрд СПЗ), скільки за попередні 19 років (10,7 млрд СПЗ). І що в пікових платежах 2019–2021 рр. практично немає “старих” зобов’язань перед Фондом, тому що весь сьогоднішній борг перед ним (8 млрд СПЗ) накопичено вже після 2013 р. У наявності загроза боргової пастки: зобов’язання перед головним кредитором плодяться швидше, ніж віддача від контрольованих ним програм.

Так, не встигнувши розпочати поточний Stand-by (2018), НБУ анонсував необхідність наступної стабілізаційної програми. Раніше таку саму потребу України в нових кредитах зазначало рейтингове агентство Fitch.

Не дивно, що за подібної ситуації час вести мову не про умови фінансової стабільності України, а про причини її відсутності.

Читайте більше у статті д-ра екон. наук, чл.-кор. НАН України, заступника директора ДУ “ Інститут економіки та прогнозування НАН України” С.О.Корабліна “Фінансова нестабільність”, опублікованому у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 23 березня 2019 р.

 

 

Металургія України: куди йдемо?

Після здобуття незалежності Україна успадкувала від колишнього СРСР потужний гірничо-металургійний комплекс, який за своїми масштабами становив понад 35% колишнього загальносоюзного гірничо-металургійного комплексу. Проте глибока та затяжна економічна криза 1991–1995 рр., розрив економічних зв’язків між колишніми споживачами та металургами України, дефіцит обігових коштів унаслідок інфляції та неплатежів, згортання бюджетного фінансування, тиск потужних конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках, дефіцит керованості розриву технологічно пов’язаних підприємств призвели до погіршення фінансово-економічних показників і різкого скорочення темпів зростання металургійного виробництва. Зокрема, за цей період обсяги виплавки чавуну скоротилися на 52,4%, сталі — на 53,4.

Проте чорна металургія була першою галуззю в Україні, яка змогла вийти з трансформаційної кризи та досить швидко переорієнтувалася з внутрішнього ринку на експорт. Експортна орієнтація була зумовлена низкою важливих чинників, насамперед намаганням вижити в умовах різкого скорочення внутрішнього попиту і майже повної відсутності обігових коштів на підприємствах.

Читайте більше у матеріалі вченого секретаря Інституту,  канд. техн. наук В.К.Хаустова  та  канд. екон. наук В.В.Венгера “Металургія України”, опублікованому  у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 23 березня 2019 р.

Для того щоб металургійна галузь не занепадала, а розвивалася в руслі світових тенденцій, необхідно мати чіткий план поетапної модернізації виробництва. Цьому присвячена наступна стаття цих же авторів під назвою “Металургія України: куди йдемо?”,  опублікована в наступному номері  газети “Дзеркало тижня. Україна” — за 30 березня 2019 р.

Методологічні підходи до моделювання для цілей розробки другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди

 

53923192_2429421763953565_3483124443042021376_n13 березня 2019 року в  ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» у рамках виконання Проекту ЄБРР «Підтримка Уряду України з оновлення НВВ» відбувся методологічний семінар щодо розробки другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди. Мета семінару  полягала у представленні та обговоренні методологічних підходів та модельного інструментарію для сценарної оцінки динаміки викидів парникових газів в Україні, які буде використано при підготовці другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди.

До семінару долучилося понад 50 учасників, серед яких представники НАН України, міністерств, відомств, а також громадських організацій, DSC07521державних та 53233355_267903974144843_258215035858321408_nприватних компаній. Експерти активно обговорювали питання загальних принципів та методологічних підходів до розробки другого національно-визначеного внеску України, а також методологічних підходів до моделювання по секторах таких як, енергетика, промисловість, відходи, сільське господарство та землекористування, зміни землекористування і лісове господарство. Було відзначено, що до роботи над другим НВВ України за різними секторами будуть залучені іноземні та українські експерти. У загальному підсумку передбачається розробка декількох сценаріїв для оновленого НВВ України.

Детальніше з матеріалами семінару можна ознайомитися  тут

Більше фото та можливість відстежувати як триває процес щодо розробки другого Національно-визначеного внеску України до Паризької угоди – на сторінці Проекту ЄБРР “Підтримка Уряду України з оновлення НВВ” у Фейсбуку https://www.facebook.com/ukrainendc

Про економічні, техніко-технологічні та екологічні імперативи цільового розвитку енергетики України

Heyets_NASU_Presidium_13.03.2019_11На черговому засіданні Президії Національної академії наук України, яке відбулося 13 березня 2019 р., із доповіддю «Про  виконання цільового проекту «Економічні, техніко-технологічні та екологічні імперативи цільового розвитку енергетики України» виступив директор ДУ «Інституту економіки та прогнозування НАН України», академік НАН України В.М. Геєць.

Детальніше читайте тут

Нові партнери Інституту

IMG_1654_111 березня 2019 року було підписано угоду про співробітництво ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» та Асоціації з інвестицій та партнерства Східної Європи«REPIA»  (Литва). Асоціацію  представляв директор д-р Паулюс Казюкайтис, Інститут – директор , академік НАН України Валерій Геєць.

До розвитку кластера долучаються  асоційовані члени з країн Східноєвропейського партнерства. Використовуючи напрацьований досвід, співробітники Асоціації допомогли  залучити фінансову допомогу для понад 250 проектів, а також сприяли розширенню експортної продукції та послуг партнерів нових ринках. З 2013 р. по 2019 р. Асоціація «REPIA» організувала 22 бізнес-місії та 16 виїзних поїздок у: Китай, США, Японію, Південну Корею, Ізраїль, Сінгапур, Гонконг, Індонезію, Бразилію, Росію, Україну, Білорусь, Казахстан, Вірменію, Азербайджан, Грузію, ОАЕ, Оман, Кувейт, Молдову, Болгарію, Латвію, Португалію. Особливим успіхом користуються бізнес-місії і партнерські зв’язки з асоціаціями «REPIA» у країнах Східної Європи і Прибалтики.

 

Які моделі варто використовувати для другого НВВ?

IMG_20190226_114244_1 (1)У контексті виконання Проекту ЄБРР «Сприяння Уряду України в оновленні національно визначеного внеску (НВВ)» у ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» відбулася робоча зустріч експертів з метою напрацювання спільного розуміння щодо низки моделей, які мають використовуватися для другого НВВ. У ній взяли участь міжнародні експерти Джордж Джаннакідіс (George Giannakidis) та Міхаіл Вартанян  (Mikhail Vartianian), які поділилися своїм досвідом із обговорюваної проблеми.

Експерти детально обговорили методологічні підходи та модельний  інструментарій для сценарної оцінки динаміки викидів парникових газів в Україні за секторами. Зокрема, розглядалися питання оцінки викидів парникових газів в енергетиці, сільському господарстві, землекористуванні та лісовому господарстві, промисловості. IMG_20190226_114151Було приділено увагу як огляду моделей, які використовуються на сьогоднішній день, так і дослідженню основних факторів впливу на сценарії розвитку країни, бази показників для аналізу відповідних секторів та проблемних питань при її формуванні.


Продовження обговорення відбудеться на семінарі «Другий НВВ України: Методологічні аспекти моделювання та прогнозування» 13 березня 2019 р., який організовується Міністерством екології та природних ресурсів України та ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України.

Реєстрація за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdm18NlWLLvgylld3Wi-k1kkQT4_XViikd3usVa30TxK0hwpQ/viewform?fbclid=IwAR1uS8RBH45xPboT-QbAE8bRrK-U9AXSmaUfneX3l0eq8u_fRTuNk-Jk7yQ

 

 

Проблеми розвитку фінансових інститутів ЄС

4
Цій проблемі була присвячена міжнародна наукова конференція 27 лютого 2019 р., організаторами якої виступили ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» та НДІ фіскальної політики УДФС України.

6Участь у конференції взяли академік НАН України В.М. Геєць, Заслужені економісти України – д.е.н., проф. О.В. Плотніков, д.е.н., проф.. І.О. Луніна, д.е.н., проф. О.М. Шаров; представники закордонних установ – директор Литовського представництва ELSIS (Інформаційні технології та послуги) Р. Габулавічус, голова Представництва торгово-промислової палати Грузії в Україні, д.е.н., с.н.с. Інституту економіки Тбіліського держуніверситету ім. І. Джавахішвілі Г. Сігуа  та інші науковці.

Доповідачі представили аналітичні матеріали, після цього відбулася10
жвава дискусія щодо існуючих у країнах ЄС проблем та їх можливого впливу на фінансово-економічну систему України. Ґрунтовні доповіді щодо євроінтеграційних процесів на фінансових ринках представили О.О. Борзенко, Є.В. Редзюк, Т.О. Панфілова, а з приводу проблем фіскальної системи – представники НДІ фіскальної політики УДФС України: С.С. Брехов, С.І. Федчук, Н.В. Новицька та ін. Також розглядалися питання інвестицій, проблеми бюджетування і боргового навантаження у країнах ЄС (більше див. тут).

У межах проведеної конференції присутні мали змогу обмінятися конструктивними думками, проаналізувати наявні проблеми у сфері розвитку фінансових та фіскальних інститутів України та ЄС, що, безумовно, слугуватиме базою для співпраці з державними органами влади.

 

Держава і корпоративне управління – шлях до європейських цінностей чи в нікуди?

Україна пройшла складний шлях формування корпоративного сектора економіки, який, на жаль, не став прикладом якісних реформ і результатів. Проведення радикальних економічних реформ з початку 90-х років ХХ ст. не зумовило впровадження прогресивної та збалансованої моделі соціально-економічного розвитку. Ефективно діючі в країнах Заходу ринкові інститути в українських умовах виявилися недієвими і малоефективними, а старі неефективні економіко-господарські інститути пристосувалися під нові кулуарно-приватні інтереси.

Українська модель корпоративного управління проявляється з унікальними особливостями, що притаманні лише вітчизняному корпоративному сектору. Так, приватні вітчизняні корпоративні структури в основному націлені на монополізм або узгоджену олігополію, яка дуже часто функціонує з горизонтально інтегрованими бізнесами, що є непов’язаними між собою. Оприлюднена прибутковість є мінімальною або мінусовою, фактична виручка (прибутки) приховується (виводиться в офшор), усі фінансово-інвестиційні операції зосереджені на задоволенні прав лише мажоритарного акціонера, — права міноритарних співвласників, держави і суспільства ігноруються. Акціонерні товариства з державною часткою функціонують у режимі ручного регулювання, коли також значною мірою або повністю ігноруються права міноритарних акціонерів, державних і суспільних інтересів на користь якогось політичного угруповання або наближеного до нього кола осіб.

Читайте більше у статті к.е.н., с.н.с. сектору міжнародних фінансових досліджень ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” Є.В.Редзюка, “Держава і корпоративне управління – шлях до європейських цінностей чи в нікуди?”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 23 лютого 2019 р.