Вітаємо Вас на порталі Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України

Наші видання












Наші проекти




Посилання




Наші партнери








Новини Інституту

Сквіз-аут фондового ринку

Фондовий ринок України формується вже понад 25 років у надскладних умовах: під впливом популістських рішень, жорстких криз, нерозуміння державними органами влади його стратегічної ролі в побудові стійкого соціально-інвестиційного середовища країни.

При цьому, отримуючи деструктивне і заангажоване регулювання, вітчизняний фондовий ринок, по суті, не розвивається, а стагнує і деградує. Загалом це призводить до монополізації активів в Україні, закритості інвестиційного клімату для внутрішніх і зовнішніх інвесторів, а також до надвисокого рівня соціального розшарування (фактичної відсутності середнього класу), складності реалізації особистісних і бізнес-ініціатив, наднизьких темпів економічного зростання тощо. Підтвердженням цього є незначна кількість учасників, емітентів, інструментів, недостатні обсяги коштів, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, і його суттєве відставання за більшістю показників не тільки від високорозвинених країн світу, а й від переважної більшості країн колишнього СРСР і Східної Європи. Окрім того, за багатьма параметрами та стандартами інфраструктура і законодавча база фондового ринку України не відповідають практиці функціонування фондових бірж у світі.

Читайте більше у статті к.е.н., старшого наукового співробітника відділу міжнародних фінансових досліджень Є.В.Редзюка «Сквіз-аут фондового ринку», опублікованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 8 липня 2018 р.

Чому Україна має підвищити свої кліматичні цілі

4 липня 2018 р. у Верховній Раді під головуванням першого заступника голови Верховної Ради І.Геращенко відбулися парламентські слухання на тему «Реалізація в Україні міжнародних документів щодо запобігання антропогенним змінам клімату».

IMG_20180709_134113В обговоренні теми слухань взяли участь 27 учасників, зокрема, міністр екології та природних ресурсів О.Семерак та його заступник М.Кузьо, заступник міністра інфраструктури В.Довгань, директор представництва ПРООН в Україні Я.Хімстра, народні депутати, представники громадських організацій, науковці, експерти. За їх висновками, країна має підвищити свої кліматичні цілі.
У виступах зазначалося, що зміна клімату є однією з основних проблем світового розвитку із потенційно серйозними загрозами для глобальної економіки та міжнародної безпеки внаслідок підвищення прямих і непрямих ризиків, пов’язаних з енергетичною безпекою, забезпеченням продовольством і питною водою, стабільним існуванням екосистем, ризиків для здоров’я і життя людей. Наголошувалося на необхідності переходу до використання відновлюваних джерел енергії і збереження наших кліматичних умов в тому стані, в якому вони є зараз.

На думку учасників слухань, питання зміни клімату – питання не лише екології, а й також енергетики, енергоефективності, інфраструктури та транспорту, промисловості, сільського господарства. Воно суттєво впливатиме на розвиток країна у наступні десятиліття.

З доповіддю на тему «Енерго-економічна оцінка та шляхи реалізації міжнародних кліматичних зобов’язань України» на парламентських слуханнях виступив провідний науковий співробітник сектору прогнозування розвитку ПЕК відділу секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків Інституту економіки та прогнозування НАН України, к.т.н. О.Дячук.

Детальніше з матеріалами слухань можна ознайомитися тут

Оцінка оцінювання наукових організацій в Україні: можливе використання досвіду Німеччини

IMG_291727 червня 2018 р. у конференц-залі ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» у рамках виконання спільного українсько-німецького проекту відбулася конференція «Evaluating the Evaluation of Science Organisations in Ukraine – Possible Applications of Experiences from Germany». Метою конференції було узагальнення досвіду з оцінювання наукових установ за участі провідних фахівців з Німеччини та визначення шляхів поширення кращих практик при оцінці наукових установ в Україні.

У конференції взяли участь близько 50 учасників, серед яких представники НАН України, міністерств та відомств, вищих навчальних закладів та громадських організацій України. Відкрив конференцію заступник міністра освіти і науки України М.В. Стріха, наголосивши на актуальності для України теми конференції щодо оцінювання наукових установ та використання досвіду Німеччини в цьому питанні. Привітали учасників конференції перший заступник головного вченого секретаря НАН України  чл.-кор. НАН України В.О.Ємельянов та директор ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» академік В.М.Геєць.

IMG_2963_cr5У основній частині конференції з доповідями виступили проф. Ютта Гюнтер, завідувач кафедри економіки інновацій та структурних змін Бременського університету, керівник проекту з німецької сторони, яка презентувала основні етапи підготовки спільного проекту та шляхи його реалізації протягом 2017–2018 рр. Президент Асоціації Лейбниця у 2005–2010 рр. проф. Ернст Рітшель у своїй доповіді докладно висвітлив 20-річний досвід з оцінювання наукових установ Асоціації Лейбниця та надав рекомендації щодо ефективного оцінювання в Україні.IMG_2938_cr5

Керівник проекту з української сторони член-кор. НАН України, проф., І.Ю.Єгоров представив результати оцінювання наукових установ НАН України за 2016–2018 рр., акцентувавши увагу на проблемах, що виявилися у процедурі оцінювання.

IMG_2974_cr5Керуючий директор EVACONSULT та співробітник Центру соціальних досліджень (Асоціація Лейбниця, Німеччина) д-р Дагмар Симон презентувала доповідь щодо  сучасних тенденцій у процедурах вимірювання наукової діяльності, акцентувавши увагу на індикаторах, що найкращим чином відображатимуть ефективність науки.IMG_3029_cr5

Під час панельної дискусії представники Наукового комітету Національної Ради України з питань розвитку науки і технологій д.ф-м.н. О.К. Колежук, та чл.-кор. НАН України, проф., д.б.н. А.І. Ємець підняли такі важливі для України питання, як критерії відбору експертів для оцінювання науки за різними галузями наук, критерії визначення найкращих дослідників  тощо.

Про принципи сучасної політики регіонального розвитку

Важливість і гострота проблем розвитку регіонів України в останні роки привертають дедалі більшу увагу як політиків, так і дослідників й аналітиків до пошуку шляхів їх вирішення.

Залучення до економічного обороту не задіяних досі ресурсів, які доступні на регіональному рівні, посилення їх капіталізації мають потужний потенціал для значного прискорення економічного зростання. Водночас трагічний розвиток подій у Донецькій і Луганській областях наочно продемонстрував, до чого може призвести тривале ігнорування регіонально-специфічної проблематики, яке робить деформовані регіональні спільноти легкою здобиччю для потужних зовнішніх сил, зацікавлених у розігріві відцентрових тенденцій в Україні. Тому важливість регіонального розвитку та необхідність здійснення адекватної державної політики є очевидними і незаперечними. Тим більше, що нові виклики постійно відкривають нові виміри, в яких має застосовуватися така політика.

Змінюються умови, в яких розвиваються регіони, змінюється сам регіон як об’єкт державної політики. Формується суспільний запит на встановлення прозорого зв’язку між результатами економічного розвитку держави і регіону та конкретними зрушеннями в якості життя людей і громади в цілому.

На жаль, як це зазвичай трапляється у нашій новітній історії, розширення викликів поки що не здобуло належної відповіді у сфері державного управління. Після намагань жорсткого централізованого управління регіональним розвитком періоду “злочинної влади” наразі запанували інші крайнощі — зведення регіональної політики до реформи децентралізації.

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України Я.А.Жаліла “Про принципи сучасної політики регіонального розвитку”, надрукованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 23 червня 2018 р.

 

Наші співробітники удостоєні Державної премії в галузі науки і техніки!

Щиро вітаємо співробітників Інституту економіки і прогнозування НАН Україничл.-кореспондента НАН України Володимира Романовича СІДЕНКА, чл.-кореспондента НАН України Марію Іллівну СКРИПНИЧЕНКО, д-ра екон. наук Інну Олександрівну ЛУНІНУ, д-ра екон. наук Ірину Вікторівну ЗАПАТРІНУ із високою нагородою –  присудженням Державної премій України в галузі науки і техніки 2017 року за роботу “Інституційна трансформація фінансово-економічної системи України в умовах глобалізації” (Указ Президента України №138/2018Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2017 року” від 19 травня 2018 р.).

Економічне зростання: чому ми його втрачаємо?

Другий поспіль рік економіка України демонструє зростання.

Після вельми поміркованих 2,3% приросту ВВП у 2016-му минулий рік приніс 2,5%, що навіть перевищило очікування багатьох експертів. Принаймні можна говорити про формування позитивної тенденції — і відповідну оптимістичну зміну в очікуваннях, що дуже важливо для подовження та посилення позитивних трендів.

Проте наразі не викликає сумнівів необхідність досягти значно вищих темпів зростання — на рівні принаймні 6–7% на рік, а відповідні цілі озвучуються вже навіть зазвичай консервативнішими зарубіжними експертами. Між тим бачення шляху такого прискорення здебільшого обмежується інтенсифікацією виконання стандартних процедур: дерегуляції, протидії корупції, макроекономічної стабілізації (зниження інфляції), фіскального збалансування тощо, важливість яких не викликає сумніву. Сумнів викликає їхнядостатність для того, аби перевести українську економіку з режиму післякризового відновлення в режим динамічного зростання.

Головним рушієм 2017 року для економіки України став споживчий попит.

Інвестування в основний капітал стало головним рушієм відновлення економічного зростання у 2016 р. 

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України Я.А.Жаліла «Економічне зростання: чому ми його втрачаємо?», надрукованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» 19 травня 2018 р.

Скасування пайової участі – хрест на розвитку інфраструктури міст

Чимало дискусій викликав законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні” (далі — законопроект) у частині скасування пайової участі (№8124 від 15 березня 2018 р.). Прихильники цих змін говорять про необхідність поліпшити умови для ведення бізнесу в Україні, забуваючи при цьому, що скасування пайової участі може призвести до значного недофінансування інвестиційних потреб територіальних громад.

Які ж аргументи висуває Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на користь скасування пайової участі та чи враховує ризики, які несе для місцевих бюджетів таке рішення?

Читайте більше у матеріалі к.е.н., наукового співробітника   ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Д.В.Серебрянської «Скасування пайової участі – хрест на розвитку інфраструктури міст», надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна”, 12 травня 2018 р.

Smart-спеціалізація та stupid-реалізація

Одним із важливих напрямів реалізації положень Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а також економічної інтеграції із загальним ринком ЄС і забезпечення включеності в глобальні ланцюги доданої вартості є реалізація в Україні ідеї smart-спеціалізації.

Застосування цього новітнього підходу визначається як ключовий компонент співпраці в рамках Європейської політики добросусідства щодо можливості використовувати європейські структурні та інвестиційні фонди. З огляду на потребу долучитися до Стратегії розумних спеціалізацій (СРС) Євросоюзу в Україні з 2016 р. здійснюється доволі активна робота з вироблення узгодженої з ЄС позиції.

Для адекватного застосування принципів смарт-спеціалізації та отримання на цій підставі позитивних результатів украй важливо правильно усвідомлювати сутність цієї інноваційної системи розумних рішень, розробленої Євросоюзом для активізації структурних змін в економіці регіонів, формування і розвитку регіональної спроможності ефективного функціонування на найважливіших світових ринках. Проте в Україні смарт-спеціалізація саме як інноваційна система прийняття рішень у сфері регіональної та структурної політики на практиці взагалі не отримала розвитку.

Читайте більше у матеріалі к.е.н., старшого наукового співробітника відділу економічного зростання та структурних змін в економіці   ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» О.Ю.Снігової «Smart-спеціалізація та stupid-реалізація», надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна”, 28 квітня 2018 р.

Староста у селі: один – не воїн

По чотирьох роках реформи самоврядування лунає: “Нам не треба того колгоспу, де лише у Верхню вкладають кошти”. Зрозуміло, що Верхня є адміністративним центром об’єднаної територіальної громади (ОТГ), а протестують периферійні громади. Щоб не доводити до соціальної напруги, доцільно реалізувати децентралізацію вже на рівні ОТГ, посилити позиції старост, офіційно розподіляти кошти місцевого бюджету між внутрішніми громадами, застосовувати інструменти прямої демократії. Переконати населення, що у рамках ОТГ є “ми”, а не “кожен сам по собі”, – не менш важливе стратегічне завдання, яке реалізовуватиметься за прозорих механізмів діяльності, нарощення капіталу довіри, відчуття солідарності.

Уже функціонують 665 об’єднаних громад, у середньому п’ять громад об’єдналися в одну ОТГ. У старостинських округах (селах і селищах, які не стали адмінцентрами) ведуть діяльність 2460 старост. У середньому на одного старосту припадає, за підрахунками, близько 1,5 тис. населення. Це значно більше, ніж на солтиса у Польщі.

Читайте більше у матеріалі д.е.н., головного наукового співробітника відділу економіки і політики аграрних перетворень ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» О.Л.Попової “Староста у селі: один – не воїн”, надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна”, 28 квітня 2018 р.

Село дрейфує…

В Україні вже тривалий час відбуваються істотні перетворення: то аграрне реформування, а от тепер реформа місцевого самоврядування і територіальної організації влади. Унаслідок останньої утворюються об’єднані територіальні громади (ОТГ), які включають місто як адміністративний центр і прилеглі сільські райони.

По факту формуються місько-сільські континууми, і формально начебто відбувається зближення (конвергенція) міста і села. Хоча подеколи важко подолати їх дивергенцію через занадто відмінні рівні розвитку і способи життя, розходження інтересів жителів, коли, як кажуть, для населення великих міст важливий курс валют, а у селах — урожай картоплі. Об’єднувальною метою є прагнення жити краще. Але поки що очевиднішим є превалювання суто територіально орієнтованого підходу при створенні ОТГ і меншою мірою — секторального, тобто пошуку тих економічних векторів, які стали б драйверами розвитку таких місько-сільських формувань.

Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника  Інституту економіки і прогнозування НАН України  О.Л.Попової “Село дрейфує…”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня.  Україна” 14 квітня 2018 р.