САЙТ ПЕРЕБУВАЄ НА РЕКОНСТРУКЦІЇ

Наші видання














Наші проєкти




Посилання




Наші партнери










Новини Інституту

Селу — нарешті особлива опіка?

Опікування селом завжди було елементом передвиборних програм політиків. У законотворчій практиці формуванню політики держави з розвитку села теж, здавалося б, відводилося чільне місце. Але задекларовані норми і виголошені гасла щодо пріоритетності села найчастіше не реалізовувалися, бо не супроводжувалися реальними діями влади. Наслідками цього є занепад, знелюднення і, зрештою, зняття з обліку великої кількості сіл. Для демонстрації цих неблагополучних процесів можна наводити цифри, більш чи менш гнітючі та приголомшливі, але очевидно — це сформований стійкий тренд.

Як факт, у 2009 р. світ перейшов важливу межу — половина населення вже проживає в містах. Індустріалізація як чинник економічного зростання сприяє урбанізації, а сільське населення скорочується внаслідок деаграризації. Звичні, але доволі поверхові ув’язки. Не доводитиму необхідності спротиву урбанізації, натомість акцентую увагу на важливості виваженої державної політики сільського розвитку, а також на діях, що стримували б процеси деградації соціально-економічного потенціалу села, та тих, що їх форсують.  Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» О.Л.Попової “Селу — нарешті особлива опіка?”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 15 квітня 2017 р.

Валютна лібералізація по-українськи: втеча від реформ

За останні 25 років спливло чимало води. І не тільки весняної. За цей час багато наших сусідів зуміли не лише стати членами ЄС і скасувати валютне регулювання, а й відмовитися від своїх національних валют на користь євро (Словенія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва). Там же, де з цим кроком, як у Польщі з Чехією, не поспішають, про валютні заборони теж давно забули — їх скасували у зв’язку із вступом у Євросоюз. Китай хоча й зберіг валютні обмеження, однак зміг забезпечити своєму юаню членство в елітному клубі резервних валют. У цьому сенсі він став рівним не тільки японській єні й британському фунту, але також євро й американському долару. Україна тепер з радістю позичає у Піднебесної — її кредити тим привабливіші, чим важче їх одержати у сусідів-європейців.

Наше валютне життя на цьому тлі застигло в образах 20-річної давності: усе ті самі валютні дефіцити, той самий страх неминучої девальвації, перегони цін, випаровувані заощадження й пенсії, обмеження на купівлю/вивезення валюти, ліміти на її перекази за кордок, терміни повернення валютної виручки й норми її обов’язкового продажу. Ясно, що всі ці заборони неабияк набридли. І бажання позбутися їх цілком зрозуміле. Однак тоді резонно постає питання про наші успіхи, які дозволили б мати повноцінні гроші, а не довгий список інструкцій з їхнього використання. Питання це тим доречніше, що голосніші заклики легалізувати виведення з країни українського капіталу й що довше ми стоїмо з простягнутою рукою перед МВФ, як жебрак під церквою.
Читайте більше у статті д.е.н. заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України С.О. Корабліна “Валютна лібералізація по-українськи: втеча від реформ“, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня Україні” 8 квітня 2017 р.

Маяки та буйки МВФ: макроекономіка структурних реформ

Нарешті завершилася чергова “траншева” епопея, особливу інтригу в яку наразі внесла необхідність урахування впливів, яких завдаватиме українській економіці припинення товаропотоків з непідконтрольних Україні територій.  Тривалість виниклої паузи сприяла нарощуванню політичних спекуляцій навколо Меморандуму про економічну і фінансову політику, який підписує українська влада та схвалює МВФ. Вони накопичували політичний капітал різних політсил, проте жодним чином не сприяли конструктиву у сприйнятті змісту самого документа. Інтрига вирішилася традиційно банально: Україна попередила Фонд про зниження майже на 1 відсотковий пункт прогнозу економічного зростання та попросила пом’якшити вимоги щодо обсягів чистих міжнародних резервів…

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України Я.А. Жаліла “Маяки та буйки МВФ: макроекономіка структурних реформ”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 8 квітня 2017 р.

Trumpcare vs Obamacare: дорого й ефективно чи ощадливо та на свій страх і ризик?

США сьогодні перебувають на старті нової хвилі концептуальних економічних та соціальних реформ, зокрема у сфері охорони здоров’я. Як відомо, одним із перших кроків Д. Трампа на посаді президента США став наказ, який передбачає зміну механізмів фінансування системи охорони здоров’я у країні з метою обмежити навантаження на її бюджет, підвищити рівень фінансової доступності медичної допомоги для населення. Ці дії спрямовані на скасування частини положень реформи охорони здоров’я Барака Обами, впровадженої у 2010 р., неофіційна назва якої — Obamacare.

На противагу цій реформі, на початку березня 2017 р. було оприлюднено нові підходи до розвитку системи охорони здоров’я у США, які відповідають республіканській ідеології та проголошеним цілям Д. Трампа, — Trumpcare. Частина ідей Trumpcare, імплементованих у відповідний законопроект, наштовхнулася на опір у Конгресі США, змусивши Д.Трампа його відкликати.  На перший погляд, здається, що зміна пріоритетного напряму реформ — це конкуренція ідей та політичних груп республіканців і демократів. Однак сьогодні ми стаємо свідками не тільки впровадження різних підходів до реформи охорони здоров’я, а й боротьби за формування різних векторів та концепцій розвитку економіки й існування суспільства у США.

Більше читайте у статті к. е. н., старшого наукового співробітника відділу державних фінансів Інституту економіки та прогнозування НАН України О.В.Степанової  “Trumpcare vs Obamacare: дорого й ефективно чи ощадливо та на свій страх і ризик?”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня Україні” 8 квітня 2017 р.

Промислове відродження України: ціна питання

До теми промислового відродження економіки України останнім часом дедалі частіше звертаються представники уряду та бізнесу. А перший віце-прем’єр С.Кубів навіть заявив: “В України є всі передумови відновити свою індустріальну велич”. Безумовно, Україні, яка потерпає від військово-політичної та економічної агресії, сьогодні конче потрібно відроджувати промисловість, непоправної шкоди якій завдають, зокрема, і втрата господарських зв’язків з підприємствами окупованої території Донецької та Луганської областей, порушення виробничих ланцюжків між технологічно пов’язаними галузями добувної та обробної промисловості. Але чи маємо необхідні для цього інвестиційні та фінансові передумови?

Більше читайте у статті канд. екон. наук, провідного наукового співробітника відділу промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України І.А. Шовкун “Промислове відродження України: ціна питання”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 1 квітня 2017 р.

Aurum lex sequitur?

“Немає більш тонкого та більш вірного способу перевернути існуючий базис суспільства, аніж занапастити його валюту. Цей процес залучає усі приховані сили економічного закону на сторону руйнування і робить це таким чином, що жодна людина з цілого мільйону не здатна збагнути, у чому справа”.

Дж.М.Кейнс. “Економічні наслідки миру” (1919 р.).  

Хвацько “розібравшись” з інфляційним таргетуванням, Національний банк, здається, вирішив повернутися до знехтуваного раніше “валютного питання”.  Керівництво НБУ неодноразово заявляло (в тому числі з трибуни Верховної Ради), що більше не має бажання (вибачаюсь — “не бачить необхідності”) займатися валютним регулюванням, відпускаючи курс гривні на вільні хліба, тобто у вільне плавання. Щоправда, далеко він не поплив. І не тільки тому, що перед тим був “потоплений” на самісіньке дно, а й тому, що, як швидко з’ясувалося, подальше падіння загрожує негативними політичними наслідками та “організаційними висновками”. Тож Нацбанк почав (продовжив) запроваджувати різні обмеження на валютні операції (нехтуючи вже вимогами ратифікованої Верховною Радою статті VIII Угоди про МВФ щодо забезпечення поточної конвертованості гривні)…

Читайте більше у статті д.е.н., головного наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України О.М.Шарова  “Aurum lex sequitur? Про причини і наслідки невизначеності та безсистемності валютної політики в Україні”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 25 березня 2017 р.

 

Спільне засідання Міжнародного трейд-клубу і Клубу банкірів: у пошуках шляхів подолання проблем у банківській системі

IMG_218722 березня 2017 року в резиденції посла Швейцарії  в Україні відбулося спільне засідання Клубу банкірів та Міжнародного трейд-клубу, на якому к.е.н., старший науковий співробітник відділу грошово-кредитних відносин А.Шкляр та колишня аспірантка Інституту, а нині к.е.н., головний економіст-аналітик ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»  К.Ануфрієва представили розгорнуту доповідь про перспективи валютного ринку України.

 Захід, який зібрав високих представників іноземних держав, експертів у сфері банківського бізнесу та торгових операцій, був дуже важливим, адже  дав змогу не тільки поділитись баченням нинішніх проблем у банківському секторі та шляхів їх вирішення, почути міркування експертів щодо викликів на шляху розвитку банківської системи, а й поширити меседж щодо потреби у забезпеченні зрозумілої регуляторної бази банківської діяльності, відповідальності власників банків, підвищенні репутації України та її банків-резидентів на міжнародній арені для забезпечення ролі банків як посередників припливу зовнішніх ресурсів та безперебійних міжнародних розрахунків українських підприємств. Є великі сподівання, що спільні засідання Міжнародного трейд-клубу і Клубу банкірів стануть вагомим рушієм позитивних змін.

Нацбанк та економічне зростання: хто кого?

Імперативність завдання прискорення економічного зростання для України, яка, зав’язнувши в перманентних економічних і політичних кризах, дедалі більше нарощує відставання від темпів глобальної економіки, є настільки очевидною, що практично не викликає сумнівів у прибічників усіх економічних шкіл і течій. Поза сумнівом, для створення “економіки зростання”, що одночасно потребує макроекономічної стабільності, динамічного зростання та структурної модернізації, необхідний вплив на реалізацію цього завдання з боку усіх сегментів економічної політики. Діяльність Національного банку України як одного з найвпливовіших суб’єктів вітчизняної економічної політики не може перебувати осторонь цього завдання. Між тим статтею 99 Конституції основною функцією НБУ визначено забезпечення стабільності гривні…

Читайте більше у статті провідного наукового співробітника відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування НАН України, д.е.н. Я.А.Жаліла “Нацбанк та економічне зростання: хто кого?”опублікованій  у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 4 березня 2017 р.

Банківська система України: результати «очищення» та перспективи подальшого розвитку

Круглий стіл під такою назвою 27 лютого 2017 р. спільно з Клубом банкірів провели науковці Інституту економіки та прогнозування НАН України. Участь у ньому взяли провідні вітчизняні банкіри, представники Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності, вчені-економісти, фінансові експерти та аналітики.

Детальніше читайте тут

Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2016 році та завдання на 2017 рік в контексті Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року

Пропонуємо ознакомитися із матеріалами засідання Національної тристоронньої соціально-економічної ради, що відбулося 24 лютого 2017 року.

-->