Ukrainian
English 
20–21 травня 2021 р. у дистанційному форматі відбулася XIV міжнародна науково-практична конференція «Проблеми, пріоритети та перспективи сталого розвитку в ХХІ столітті», співорганізатором якої став ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України». Основний організатор заходу – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, співорганізатори: Інститут економіки промисловості НАН України, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України», Комратський державний університет, Інститут економіки НАН Білорусі, Державний економічний університет у Познані.
До складу оргкомітету конференції від Інституту увійшли д.е.н., завідувач відділу економічної історії В.В. Небрат та д.е.н., професор, головний науковий співробітник відділу економічної історії Н.А. Супрун. На пленарному онлайн-засіданні виступили д.е.н., професор О.Л. Попова із титульною доповіддю про вплив європейського «зеленого» курсу на агропродовольчий сектор України та д.е.н. Небрат Вікторія Василівна, яка представила цікавий історико-економічний екскурс щодо соціально-відповідальних інвестицій у землекористуванні. Особливості реалізації цілей сталого розвитку в українських містах і ОТГ розкрив у своєму виступі молодший науковий співробітник Інституту А.О. Семенюк. У роботі конференції також взяли участь д.е.н. Л.В. Молдаван, д.е.н. Н.А. Супрун, к.е.н. Т.Л. Боднарчук, к.е.н. Н.Г. Гахович, к.е.н. Л.В. Дідківська, к.е.н. О.М. Кушніренко, к.е.н. Т.О. Сливка, к.е.н. О.М. Стасюк Під час виступів та дискусій були обговорені актуальні питання інноваційних орієнтирів економічного розвитку, цифровізації суспільства, трансформації ринку праці в контексті цілей сталого розвитку та ін.
ЗУПИНИТИ ВІЙНУ!
Звернення ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
В Україні війна. Її розв’язала Росія. «Русский мир» приніс нашому народові горе, смерть та розруху. Він намагається стерти з землі переважно російськомовні Харків, Суми і Маріуполь. Залишає на своєму шляху знищені села Слобожанщини, Чернігівщини та Київщини. Руки загарбників у крові невинних дітей. Цьому немає і ніколи не буде жодного виправдання.
Окупантів словами не зупинити, але мовчати не можна.
Ми звертаємся зі словами вдячності до наших захисників-військових, добровольців тероборони, добробатівців, волонтерів, мільйонів наших співвітчизників, які щодня роблять все, щоб забезпечити нас світлом, теплом та їжею.
Ми дякуємо всьому світові, який встав на захист наших прав та свобод. Ми ніколи не забудемо іноземних добровольців, які ризикують життям, захищаючи наші родини. Ми цінуємо підтримку міжнародної наукової спільноти. Ми чуємо при цьому і голоси російських громадян, але нас продовжують вбивати. Щодня. Щоночі. Жінок, дітей, старих та немічних людей.
Нас вбивають за те, що ми не хочемо «русского мира». За те, що ми захищаємо свою землю. За наш європейський вибір. За наше майбутнє.
Гармати змінюють та надають страшного сенсу взаємовідносинам історичних сусідів. Їх жнива – десятки тисяч вбитих та скалічених, мільйони біженців, знищені міста та села, зруйновані мости, спотворені долі.
Це – не наш вибір. Це – вибір країни-агресора. Але ми вистоїмо. Ми повернемося до нормального життя, до звичайних людських відносин. Ми змусимо нас поважати. І це відбудеться тим скоріше, чим міцнішими будуть всі ті, для кого життя кожної людини є дивом, а не «тріскою при рубанні дров».
Державне благословення вбивства – важкий морок середньовіччя. Весь світ бачить, як він опускається на Росію. Це – безвихідь. Щоб остаточно не потрапити до неї, треба зупинитися. Це перше, що треба зробити, щоб не перетворитися на вічного ізгоя, який всім заздрить, всім погрожує і всіх жахається.
Безумовна зупинка вогню та перемовини – перший крок від цієї прірви. Його треба робити негайно. Заради тих, чиї життя ще можна зберегти. Заради припинення цієї божевільної війни. Заради всіх тих, хто ще може після неї народитися.
