Цьогоріч виповнюється 200 років від народження Івана Васильовича Вернадського (1821–1884) – вченого-економіста, громадського і державного діяча, професора кафедри політичної економії та статистики Київського університету Святого Володимира, публіциста і видавця, батька академіка Володимира Вернадського. Беручи до уваги роль Івана Вернадського як науковця і педагога у формуванні академічної традиції, непересічне значення його доробку для розвитку економічної науки, відділ економічної історії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» виступив з ініціативою щодо вшанування пам’яті видатного вченого-економіста з нагоди 200-річчя від дня його народження. 19 травня 2021 року в онлайн-форматі з використанням платформи Zoom відбулося пленарне засідання науково-практичної конференції «Іван Вернадський – учений-економіст, педагог, громадянин». Співорганізатори заходу: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (економічнийфакультет, кафедра економічної теорії, макро- і мікроекономіки); ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (кафедра економічної теорії, Наукова бібліотека імені М. В. Довнар-Запольського). Мета конференції –сучасне осмислення інтелектуальної постаті Івана Вернадського у контексті історичного минулого та сьогодення економічної науки; аналіз актуальності, новаторства та потенціалу його ідей; розкриття громадянської позиції та ролі вченого в соціально-економічних перетвореннях, формуванні нової генерації науковців, подвижників суспільних реформ. У засіданні взяли участь понад 30 учасників – фахівців у галузі економічної теорії та історії економічної думки, дослідників української інтелектуальної спадщини з Києва, Львова, Одеси. Луцька, Камянця-Подільського. Докладніше читайте тут За матеріалами конференції готується до друку збірник тез доповідей та спеціальний розділ у фаховому періодичному виданні «Історія народного господарства та економічної думки України» (випуск 54). Продовженням роботи конференції став мобільний семінар «Університет св. Володимира у міському просторі Києва (1834–1863 рр.)», що відбувся 21 травня 2021 р. Семінар проводив фахівець з історії Київського університету, доктор філософії Тарас Самчук. Його учасники – науковці Інституту економіки та прогнозування НАН України, викладачі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та Київського національного університету імені Тараса Шевченка долучилися до просторового вивчення економічної історії та, зокрема, познайомилися з основними локаціями, де проходило навчання та викладацька діяльність Івана Вернадського.
ЗУПИНИТИ ВІЙНУ!
Звернення ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
В Україні війна. Її розв’язала Росія. «Русский мир» приніс нашому народові горе, смерть та розруху. Він намагається стерти з землі переважно російськомовні Харків, Суми і Маріуполь. Залишає на своєму шляху знищені села Слобожанщини, Чернігівщини та Київщини. Руки загарбників у крові невинних дітей. Цьому немає і ніколи не буде жодного виправдання. Окупантів словами не зупинити, але мовчати не можна. Ми звертаємся зі словами вдячності до наших захисників-військових, добровольців тероборони, добробатівців, волонтерів, мільйонів наших співвітчизників, які щодня роблять все, щоб забезпечити нас світлом, теплом та їжею. Ми дякуємо всьому світові, який встав на захист наших прав та свобод. Ми ніколи не забудемо іноземних добровольців, які ризикують життям, захищаючи наші родини. Ми цінуємо підтримку міжнародної наукової спільноти. Ми чуємо при цьому і голоси російських громадян, але нас продовжують вбивати. Щодня. Щоночі. Жінок, дітей, старих та немічних людей. Нас вбивають за те, що ми не хочемо «русского мира». За те, що ми захищаємо свою землю. За наш європейський вибір. За наше майбутнє. Гармати змінюють та надають страшного сенсу взаємовідносинам історичних сусідів. Їх жнива – десятки тисяч вбитих та скалічених, мільйони біженців, знищені міста та села, зруйновані мости, спотворені долі. Це – не наш вибір. Це – вибір країни-агресора. Але ми вистоїмо. Ми повернемося до нормального життя, до звичайних людських відносин. Ми змусимо нас поважати. І це відбудеться тим скоріше, чим міцнішими будуть всі ті, для кого життя кожної людини є дивом, а не «тріскою при рубанні дров». Державне благословення вбивства – важкий морок середньовіччя. Весь світ бачить, як він опускається на Росію. Це – безвихідь. Щоб остаточно не потрапити до неї, треба зупинитися. Це перше, що треба зробити, щоб не перетворитися на вічного ізгоя, який всім заздрить, всім погрожує і всіх жахається. Безумовна зупинка вогню та перемовини – перший крок від цієї прірви. Його треба робити негайно. Заради тих, чиї життя ще можна зберегти. Заради припинення цієї божевільної війни. Заради всіх тих, хто ще може після неї народитися.