Співробітники Інституту економіки та прогнозування узяли активну участь у міжнародній науково-практичній конференції «Творення простору суспільної довіри в Україні XXI сторіччя» у м. Львів 17–19 лютого 2016 р. Конференція, яку проводила Асоціація українських банків за підтримки Львівського ННІ «Університет банківської справи», Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, Київського національного університету культури і мистецтв, Львівського національного університету ім. Івана Франка, Національного університету «Львівська політехніка», Громадської ради при НБУ та нашого Інституту, мала на меті висвітлити шлях творення простору суспільної довіри в соціально-економічних та в суспільних відносинах загалом, з’ясувати стан довіри на різних рівнях і в різних галузях суспільних відносин; виявити причини кризи довіри у суспільних відносинах; запропонувати стратегії, інструменти, засоби, технології творення простору суспільної довіри. Цей простір розглядався під кутом зору філософії, богослів’я, соціології, психології, мистецва, економіки, адже однією з цілей конференції було створити умови для використання результатів наукових досліджень українських вчених з різних аспектів теми суспільної довіри. На конференції ІЕПр НАНУ представляли академік НАН України, директор Інституту В.М.Геєць, член-кор. НАН України, заступник директора А.А.Гриценко, член-кор. НАН України, головний науковий співробітник відділу економічної теорії В.Р.Сіденко, д.е.н., проф., провідний науковий співробітник відділу економічної теорії О.Л.Яременко, канд.соціол.наук, зав. відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій О.М.Балакірєва, к.е.н., провідний науковий співробітник відділу економічної теорії Т.О. Кричевська. З матеріалами конференції можна ознайомитися тут
ЗУПИНИТИ ВІЙНУ!
Звернення ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
В Україні війна. Її розв’язала Росія. «Русский мир» приніс нашому народові горе, смерть та розруху. Він намагається стерти з землі переважно російськомовні Харків, Суми і Маріуполь. Залишає на своєму шляху знищені села Слобожанщини, Чернігівщини та Київщини. Руки загарбників у крові невинних дітей. Цьому немає і ніколи не буде жодного виправдання. Окупантів словами не зупинити, але мовчати не можна. Ми звертаємся зі словами вдячності до наших захисників-військових, добровольців тероборони, добробатівців, волонтерів, мільйонів наших співвітчизників, які щодня роблять все, щоб забезпечити нас світлом, теплом та їжею. Ми дякуємо всьому світові, який встав на захист наших прав та свобод. Ми ніколи не забудемо іноземних добровольців, які ризикують життям, захищаючи наші родини. Ми цінуємо підтримку міжнародної наукової спільноти. Ми чуємо при цьому і голоси російських громадян, але нас продовжують вбивати. Щодня. Щоночі. Жінок, дітей, старих та немічних людей. Нас вбивають за те, що ми не хочемо «русского мира». За те, що ми захищаємо свою землю. За наш європейський вибір. За наше майбутнє. Гармати змінюють та надають страшного сенсу взаємовідносинам історичних сусідів. Їх жнива – десятки тисяч вбитих та скалічених, мільйони біженців, знищені міста та села, зруйновані мости, спотворені долі. Це – не наш вибір. Це – вибір країни-агресора. Але ми вистоїмо. Ми повернемося до нормального життя, до звичайних людських відносин. Ми змусимо нас поважати. І це відбудеться тим скоріше, чим міцнішими будуть всі ті, для кого життя кожної людини є дивом, а не «тріскою при рубанні дров». Державне благословення вбивства – важкий морок середньовіччя. Весь світ бачить, як він опускається на Росію. Це – безвихідь. Щоб остаточно не потрапити до неї, треба зупинитися. Це перше, що треба зробити, щоб не перетворитися на вічного ізгоя, який всім заздрить, всім погрожує і всіх жахається. Безумовна зупинка вогню та перемовини – перший крок від цієї прірви. Його треба робити негайно. Заради тих, чиї життя ще можна зберегти. Заради припинення цієї божевільної війни. Заради всіх тих, хто ще може після неї народитися.