Ukrainian
English 
Останнім часом в Україні стало правилом хорошого тону демонструвати прихильність до сімейного типу господарювання на землі. Мінагрополітики декларує сприяння його розвитку, парламентарії опрацьовують відповідні законопроекти, Асоціація фермерів і приватних землевласників висуває ініціативи щодо посилення інституційних засад функціонування фермерського укладу тощо. На жаль, обіцянки урядовців розвивати сімейне фермерство не підкріплюються реальними практичними діями, а ті кроки, які здійснюються у цьому напрямі, дають підстави підозрювати, що створюються умови не для залучення до цивілізованого сімейного господарювання якомога більшої кількості селян, а для забезпечення доступу обраних до можливих коштів донорської підтримки. Більше читайте у статті чл.-кор НАН України, зав. відділу економіки і політики аграрних перетворень О.М.Бородіної та чл.-кор. НААН України, головного наукового співробітника цього ж відділу І.В.Прокопи "Пітримка сімейного фермерства: гасла і дії", опублікованій у газеті "Дзеркало тижня. Україна" 16 січня 2016 р.
ЗУПИНИТИ ВІЙНУ!
Звернення ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»
В Україні війна. Її розв’язала Росія. «Русский мир» приніс нашому народові горе, смерть та розруху. Він намагається стерти з землі переважно російськомовні Харків, Суми і Маріуполь. Залишає на своєму шляху знищені села Слобожанщини, Чернігівщини та Київщини. Руки загарбників у крові невинних дітей. Цьому немає і ніколи не буде жодного виправдання.
Окупантів словами не зупинити, але мовчати не можна.
Ми звертаємся зі словами вдячності до наших захисників-військових, добровольців тероборони, добробатівців, волонтерів, мільйонів наших співвітчизників, які щодня роблять все, щоб забезпечити нас світлом, теплом та їжею.
Ми дякуємо всьому світові, який встав на захист наших прав та свобод. Ми ніколи не забудемо іноземних добровольців, які ризикують життям, захищаючи наші родини. Ми цінуємо підтримку міжнародної наукової спільноти. Ми чуємо при цьому і голоси російських громадян, але нас продовжують вбивати. Щодня. Щоночі. Жінок, дітей, старих та немічних людей.
Нас вбивають за те, що ми не хочемо «русского мира». За те, що ми захищаємо свою землю. За наш європейський вибір. За наше майбутнє.
Гармати змінюють та надають страшного сенсу взаємовідносинам історичних сусідів. Їх жнива – десятки тисяч вбитих та скалічених, мільйони біженців, знищені міста та села, зруйновані мости, спотворені долі.
Це – не наш вибір. Це – вибір країни-агресора. Але ми вистоїмо. Ми повернемося до нормального життя, до звичайних людських відносин. Ми змусимо нас поважати. І це відбудеться тим скоріше, чим міцнішими будуть всі ті, для кого життя кожної людини є дивом, а не «тріскою при рубанні дров».
Державне благословення вбивства – важкий морок середньовіччя. Весь світ бачить, як він опускається на Росію. Це – безвихідь. Щоб остаточно не потрапити до неї, треба зупинитися. Це перше, що треба зробити, щоб не перетворитися на вічного ізгоя, який всім заздрить, всім погрожує і всіх жахається.
Безумовна зупинка вогню та перемовини – перший крок від цієї прірви. Його треба робити негайно. Заради тих, чиї життя ще можна зберегти. Заради припинення цієї божевільної війни. Заради всіх тих, хто ще може після неї народитися.
