Відділ форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі закінчив роботу над плановою науково-дослідною роботою “Агропродовольчий розвиток України в контексті забезпечення продовольчої безпеки” (науковий керівник теми – зав. відділу д.е.н. Шубравська О.В.). Протягом періоду виконання науково-дослідної роботи відділом, відповідно до програми досліджень і річних робочих планів НДР, були здійснені такі найважливіші наукові розробки і отримані нові наукові результати: вперше: розроблені методичні рекомендації щодо визначення рівня концентрації сільськогосподарського виробництва, для чого використовується показник обсягу товарної продукції (виторгу) агровиробників. Пропонуються конкретні розміри такого виторгу, які дозволяють поділити всіх суб’єктів аграрного ринку на чотири групи з різним рівнем концентрації виробництва: мікро-, малі, середні та великі агровиробники. Здійснена оцінка впливу концентрації аграрного виробництва на його прибутковість; доведено, що сучасні процеси концентрації в аграрній сфері проходять шляхом розшарування агровиробників, тобто зростає кількість малих і великих підприємств і зменшується чисельність підприємств середніх розмірів; запропонована система методичних положень і проведені розрахунки розмірів, структури та динаміки аграрного сегмента національного багатства, зокрема, розроблені авторські методики оцінки природних, людських і матеріальних ресурсів, що задіяні в агровиробництві. На цій основі розраховані інтегральні показники ресурсоозброєності та ресурсовіддачі в агросфері; розроблена концептуальна модель економічно сталої агробіосистеми, встановлені її основні характеристики (додатна динаміка й низька коливність обсягів виробництва, раціональне поєднання рослинництва і тваринництва, оптимальні сівозміни, регіональна спеціалізація, диверсифікація видів економічної діяльності на селі, зростання питомого випуску продукції й частки органічного землеробства, використання природоохоронних і ресурсозберігаючих технологій тощо), запропоновані відповідні їм показники та обґрунтовані їх орієнтовні значення, досягнення яких свідчитиме про підвищення рівня сталості системи; оцінено поточний стан розвитку вітчизняного агропродовольчого виробництва з позиції його економічної сталості на основі порівняння з відповідними нормативними значеннями та параметрами функціонування агропродовольчих систем розвинених країн з подібними до українських природно-кліматичними умовами. Встановлена невідповідність наявного ресурсного забезпечення вітчизняного сільгоспвиробництва та параметрів його поточного розвитку вимогам економічної сталості; здійснено системний аналіз світової законодавчої практики інституалізації багатофункціональності сільського господарства шляхом винесення цього поняття на найвищій рівень ієрархічних норм – на рівень закону як інструменту досягнення сталого (самовідтворюючого, самовідновлюваного) розвитку галузі з правовим статусом основи функціонування сільськогосподарської системи; виокремлено основні індикатори поширених у країнах ЄС методик оцінювання багатофункціональності сільськогосподарської галузі, що характеризують економічні, соціальні та екологічні аспекти її розвитку. На їхній основі доведена невідповідність вітчизняного сільського господарства вимогам концепції багатофункціональності за екологічними і соціальними індикаторами; систематизовано негативні наслідки, зрушення та інституціональні розриви, що виникли у системі ресурсозабезпечення переробно-харчових підприємств агропродовольчого комплексу внаслідок руйнації планово-директивної моделі економіки та під впливом фінансово-економічної кризи й поширення глобалізації, та обґрунтовано комплекс передумов і принципів, врахування яких сприятиме ефективному функціонуванню галузі, встановлено необхідність запровадження тривалих договірних економічних відносин з основними постачальниками виробничих ресурсів; на основі системного математично-статистичного аналізу тенденцій розвитку аграрного сектора розроблено комплекс економіко-математичних моделей для оцінювання аграрних страхових ризиків та оптимізації розподілу посівних площ за регіонами з урахуванням прогнозованої урожайності та оцінювання основних параметрів страхового ризику, що дозволяє підвищити ефективність та надійність оцінювання страхових ризиків і можливих втрат урожаю сільгоспвиробників.

Презентація теми Агропродовольчий розвиток у контексті забезпечення продовольчої безпеки