Вітаємо Вас на порталі Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України

Наші видання










Наші проекти




Посилання




Наші партнери








Новини Інституту

Макропрогноз розвитку економіки України у 2018–2021 рр.

1ctrПропонуємо ознайомитися із Макропрогнозом розвитку економіки України у 2018–2021 рр., підготовленому Інститутом економіки і прогнозування НАН України для Консенсус-прогнозу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Макропрогноз розвитку економіки України у 2018–2021 рр. (квітень 2018 року)
Завантажень : 417

Інтегральні композитні індикатори розвитку економіки України у короткостроковому періоді (липень 2018 року)
Завантажень : 93

 

Сім викликів для нового етапу децентралізації

Для реформи децентралізації, яка в Україні увійшла у практичну стадію у 2015 році, настає принципово новий етап. 

Якщо раніше 2020 рік як імовірний термін успішного закінчення процесу утворення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) згадувався переважно як абстрактний орієнтир, наразі офіційні представники влади вже предметно ставлять завдання провести чергові загальні вибори до органів місцевого самоврядування у жовтні 2020-го у новій адміністративно-територіальній структурі.

Це означає, що 100-відсоткове покриття території об’єднаними громадами має завершитися навесні 2020-го, тобто приблизно за півтора року. Враховуючи, що у попередні чотири роки відбулося об’єднання 3,8 тисячі із 10,9 тисячі громад (утворилося 838 ОТГ), а 65% громад залишаються необ’єднаними, необхідно різко прискорити впровадження реформи децентралізації.

Отже, очевидно, що децентралізація із проривного харизматичного добровільного процесу неминуче переходить до етапу рутинної директивної реалізації…

Читайте більше у статті д.е.н., провідного наукового співробітника ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”  Я.А.Жаліла “Чи з іскри полум’я заметься,  або Сім викликів для нового етапу децентралізації”,  опублікованій в газеті “Дзеркало тижня. Україна” 3 листопада 2018 р.

Стратегії взаємодії МВФ та України обговорили на науковому семінарі в Інституті економіки та прогнозування НАН України

Науковий  семінар під  назвою “Стратегії взаємодії МВФ та України” 10 жовтня Изображение 0102018 р. було проведено в ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. Його організаторами виступили сектор міжнародних фінансових досліджень Інституту та ДВНЗ «Університет банківської справи» НБУ. На ньому відбувся конструктивний обмін думками, грунтовно проаналізовано стратегії та існуючі проблеми у сфері взаємодії МВФ з Україною, було сформульовано нові ідеї та підходи до їх вирішення у співпраці України з МВФ. Модератором семінару була д.е.н., проф., завідувач сектору міжнародних фінансових досліджень О.О.Борзенко.

                 Відкрив семінар академік НАН України, директор ДУ «Інститут екоИзображение 001номіки та прогнозування НАН України»  В.М. Геєць.  Було представлено стендові доповіді: д.е.н., професора, головного наукового співробітника сектору міжнародних фінансових досліджень О.М.Шарова – «Міфи про МВФ: існуючи підходи до співпраці з МВФ та реальні можливості» та д.е.н., професора, Заслуженого економіста України, члена Ради Національного банку України, заступника виконавчого директора МВФ (2012–2017 рр.) О.І.Петрика – «Проблеми та перспективи співпраці: погляд з МВФ». Дуже цікавими були доповіді члена-кореспондента НАН України, заступника директора ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» С.О.Корабліна  та д.е.н., професора, Заслуженого економіста України О.В.Плотнікова на тему «Ризикові аспекти співробітництва України з МВФ» та економічного експерта В.В.Степанюка на тему «Перспективи співробітництва України з МВФ».

Наукова проща: семінар біля витоків

Моб семінар 20181006_115903Співробітники кафедри економічної теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія» та відділу економічної історії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» 6 жовтня 2018 р. провели спільний мобільний семінар для студентів Києво-Могилянської академії з виїздом у Полтавську обл. – до місць життя та діяльності українських вчених світової слави: економіста М.І.Туган-Барановського та філософа Г.С.Сковороди.

Під час подорожі учасники заслухали виступи засновників-організаторів мобільного семінару д.е.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України, зав. кафедри економічної теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Ю.М.Бажала та к.е.н., доц. кафедри економічної теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія» В.П.Кузьменка, а також провідних фахівців у галузі історії української економічної думки – д.е.н., зав. відділу економічної історії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» В.В.Небрат та д.е.н., проф., головного наукового співробітника  Н.А.Супрун, зокрема: «Наукова проща: світові традиції та інтелектуально-духовний сенс» (керівника мобільного семінару  Ю.М.Бажала); «Економічна складова етико-антропософського вчення Григорія Сковороди» (В.В.Небрат); «Циклічний механізм соціальної динаміки» (В.П.Кузьменка); «Моральний імператив наукової творчості та громадської діяльності Михайла Туган-Барановського» (Н.А.Супрун).

Моб семінар 20181006_160522

Інтерактивна складова мобільного семінару включала читання «Афоризми Григорія Сковороди» (організатор-модератор – д.е.н., проф. Н.А.Супрун);      імпрезу за твором Григорія Сковороди «Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті» [Товариська розмова про душевний мир] у виконанні студентів НаУКМА (організатор-модератор – д.е.н., проф. Н.А.Супрун); читання уривків листів М.І.Туган-Барановського, написаних О.А.Кауфману в 1902–1904 рр. про своє життя та роботу в Україні в період вислання із Санкт-Петербурга (організатор-модератор – наук. співр. відділу економічної історії ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», к.е.н. О.П.Курбет).

До екскурсійної програми семінару увійшли: відвідування Чорнухинського літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди, меморіальної садиби батьків Григорія Сковороди, а також Лохвицького краєзнавчого музею імені Г.С.Сковороди.

Моб семінар 20181006_151658За ініціативи організаторів мобільного семінару до 100-річчя Української академії наук відбулося урочисте відкриття меморіального знаку на честь видатного українського вченого-економіста, одного із засновників Академії М.І.Туган-Барановського (на місці, де знаходилася його садиба).

Організатори мобільного семінару планують підготовку та спільне видання його матеріалів.

Оголошення

22 листопада 2018 р. у ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» відбудеться круглий стіл «Роль економічної науки у суспільному  розвитку: До 100-річчя заснування Української академії наук». 

У разі зацікавленості просимо до 12 жовтня 2018 р. (включно) заповнити On-line форму заявки.

З програмою семінару можна ознайомитись тут.

 

Нові горизонти співробітництва

Розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, зокрема  – пошук нових партнерів, сьогодні є невід’ємною частиною діяльності наукових установ України. ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» також приділяє значну увагу цьому питанню. Так, 19 вересня 2018 р. Інститут приймав делегацію Академії наук провінції Цзянсі (Китайська Народна Республіка) на чолі з її президентом Сюн Шаоюань. Інститут представляли заступник директора чл.-кор. А.А. Гриценко, заступник директора чл.-кор. НАН України С.О. Кораблін, вчений секретар В.К. Хаустов, завідувач сектору прогнозування ПЕК Р.З. Подолець та старші наукові співробітники О.В. Степанова та В.Ю. Грига. Основною метою зустрічі було обговорення напрямів та подальшого науково-технічного співробітництва.

fin_IMG_0643Заступник директора Інституту чл.-кор. А.А. Гриценко ознайомив китайських колег з роботою Інституту. Президент Академії наук провінції Цзянсі Сюн Шаоюань та директор Інституту науково-технологічної стратегії Цзоу Хуей презентували Академію наук провінції Цзянсі та високо оцінили наявний досвід співробітництва з установами та вченими НАН України і, зокрема відзначили співпрацю с.н.с, к.е.н. В.Ю. Григи в Інституті науково-технологічної стратегії як запрошеного вченого у березні 2018 р. Серед іншого Цзоу Хуей запропонувала низку тематичних напрямів для поглиблення співробітництва між інститутами, а саме дослідження у галузі науково-технологічних стратегій розвитку, аналіз промислового розвитку та інші. Заступник директора чл.-кор. НАН України С.О. Кораблін акцентував увагу на доцільності вивчення китайського досвіду та окреслив відповідні напрями, серед яких досвід промислової політики Китаю та його провінцій, фінансування технологічної модернізації підприємств та дослідження інститутів розвитку тощо. С.н.с. В.Ю. Грига розповів про досвід роботи в Інституті науково-технологічної стратегії, під час якого він підготував та презентував науково-аналітичні матеріали з питань технологічного форсайту та особливостей формування успішних індустріально-технологічних парків.

fin_IMG_0567Під час  зустрічі сторони обговорили такі можливі форми співпраці, як програми прийому іноземних фахівців у провінції Цзянсі, участь у спільних проектах, у т.ч. міжнародних, а також участь і проведення спільних заходів, конференцій та семінарів.

На завершення заступник директора Інституту чл.-кор. А.А. Гриценко подякував китайським колегам  та висловив надію  щодо поглиблення співробітництва  та реалізації спільних проектів. Президент Академії наук провінції Цзянсі Сюн Шаоюань подякував Інституту за гостинність та запросив присутніх відвідати провінцію Цзянсі.

За результатами зустрічі між Інститутом економіки та прогнозування НАН України та Інститутом науково-технологічної стратегії Академії наук провінції Цзянсі підписано двосторонню угоду про співробітництво.


Країна застиглих реформ

Поточний рік по-своєму унікальний. За сумним збігом обставин на нього припадає 10-річчя початку глобальної кризи 2008–2009 рр. і 20-річчя серпневого дефолту в Росії (1998 р.). Обидві ці події залишили глибокий слід у вітчизняній історії, запам’ятавшись валютними, фінансовими й економічними потрясіннями. Причому у 2009 р. Україна поставила чи не світовий антирекорд — падіння її ВВП (-14,8%) виявилося одним з найзначніших за час Великої рецесії.

Водночас нинішній рік — ще й переддень 30-річчя знаменитого Вашингтонського консенсусу, який став прологом не тільки до цих двох “ювілеїв”, але й до ряду вкрай суперечливих уявлень про успішну економічну політику. У 1989 році Дж. Вільямсон сформулював 10 її постулатів, відкарбувавши в них, за його ж словами, домінуючий погляд тодішнього політичного Вашингтона: Конгресу США, американської адміністрації, міжнародних фінансових організацій, провідних мозкових центрів.

Сьогодні ці правила загальновідомі: бюджетна дисципліна, податкова реформа (у т.ч. низькі ставки й широка податкова база), фінансова лібералізація, єдиний конкурентний курс валюти, лібералізація зовнішньої торгівлі, прямі іноземні інвестиції, приватизація, дерегуляція, захист прав власності.

Читайте більше у статті чл.-кор. НАН України,  заступника директора ДУ  “Інститут економіки та прогнозування НАН України” С.О.Корабліна “Країна застиглих реформ”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 8 вересня 2018 р.

Немає нічого більш практичного за хорошу теорію

Ідеї економістів і політичних мислителів — і коли вони праві, і коли помиляються, — мають значно більше значення, ніж прийнято думати. Насправді лише вони і правлять світом. Люди практики, які вважають себе зовсім не вразливими до інтелектуальних впливів, зазвичай є рабами якогось економіста минулого. Безумці, які перебувають при владі, чують голоси з неба, беруть свої навіжені ідеї з витворів якогось академічного писаки, котрий складав їх кілька років тому. Я упевнений, що сила корисливих інтересів значно перебільшується порівняно з поступовим посиленням впливу ідей.

                                                                                                                         Джон Кейнс

Економічна теорія переживає не найкращі часи. Вона не може адекватно відтворити в мисленні сучасні реалії, виявити закономірності їхнього розвитку, дати цілісну картину економічної дійсності, а отже, і виробити надійні інструменти впливу на неї, що має численні й різноманітні прояви. 

В Україні також відбуваються суперечливі процеси. З одного боку, теоретично освоюються нові способи мислення, які активно розвивалися й розвиваються на Заході. З іншого — губляться цілі шари теоретичної культури, пов’язані з системним логіко-історичним мисленням. На жаль, ми не можемо стверджувати, що у нас підвищується рівень теоретичної культури. Швидше, навпаки. Слабшають традиції системного теоретичного мислення. Економічна теорія практично вигнана з неекономічних вузів і зазнає утисків в економічних. Кафедри економічної теорії скорочуються, поєднуються з іншими, часто суто прикладними, кафедрами. Викладачі й студенти втрачають смак до економічної теорії. Гранти та фінансування видаються під прикладні дослідження, а їх учасники відмахуються від теоретичних питань, як від неважливих практично. З’являються публікації, що претендують на науковий внесок, але по суті є економічно безграмотними, що не заважає їм бути досить популярними й затребуваними “невимогливою” публікою. Економічна політика у своїй основі неадекватна стану економіки, а її результати говорять самі за себе. Україна є однією з найгірших у світі за економічною динамікою. Якщо існуюча тенденція триватиме, колапс економіки стане неминучим, що змусить знову звернутися до розробки теорії, здатної знайти адекватні відповіді на виклики часу. Але не хотілося б, щоб теорія розвивалася такими циклами.

Читайте більше у статті чл.-кор. НАН України, заступника директора ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” А.А.Гриценка “Немає нічого більш практичного за хорошу теорію”, опублікованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна”  23 серпня 2018 р.

Холодний душ для “Північного потоку-2″

Кожна країна ЄС має право самостійно визначати структурні пропорції національного енергетичного балансу, незважаючи на єдині цілі, принципи та механізми реалізації європейської енергетичної політики. Але при цьому дотримуватися спільних домовленостей на політичному рівні, які зафіксовано в Договорі до Енергетичної хартії та Договорі про заснування Енергетичного співтовариства. Тому ставлення європейських урядів до зміни конфігурації транспортної інфраструктури енергетичного ринку має спиратися не лише на захист інтересів національних корпорацій, а насамперед на спільну правову платформу.

Європейський ринок природного газу в цілому розвивається у фарватері світових тенденцій диверсифікації, але стратегічний курс визначається особливою енергополітикою та заходами, окресленими директивами та регламентами ЄС.

Читайте більше  у статті  к.е.н. В.Е Ліра “Холодний душ для “Північного потоку-2″, надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 21 липня 2018 р. 

Європейська практика регулювання земельних відносин: загрози та виклики

Спільна аграрна політика (САП) та європейські підходи до регулювання земельних відносин часто за межами спільноти вважаються взірцевими щодо ефективної реалізації та захисту як загальноєвропейських пріоритетів, так і національних інтересів окремих країн – членів ЄС. Але практика останніх років свідчить, що європейські механізми та інструменти виявилися не дуже ефективними у забезпеченні декларованих цілей аграрного та сільського розвитку. У цьому контексті для України, яка продовжує земельні реформи та імплементує положення Угоди про асоціацію з ЄС у частині сталого розвитку, корисними та актуальними є усвідомлення сучасних європейських тенденцій в аграрному землекористуванні та земельній політиці, пов’язаних із концентрацією та захопленням угідь, а також оцінка рекомендацій різного роду “радників” у контексті можливих ризиків і загроз land grabbing у вітчизняних умовах. Адже компанії з держав ЄС є інвесторами і на українському земельному ринку — на них припадає 21 угода із земельними ділянками загальною площею понад 1,8 млн га (із 35 зареєстрованих в Україні до 2017 р., інформація про які є в базі даних Land Matrix).

Читайте більше  у статті чл.-кореспондента НАН України О.М.Бородіної  та к.е.н. В.Д Ярового “Європейська практика регулювання земельних відносин:  загрози та виклики”, надрукованій у газеті “Дзеркало тижня. Україна” 21 липня 2018 р. 

Чи можуть сьогодні банки профінансувати великий інфраструктурний проект?

Чергове засідання Клубу банкірів на тему: «Фінансування великих інфраструктурних проектів. «Big tickets»11 липня 2018 р.відбулося  у банку Райффайзен Банк Аваль.  На обговорення винесли питання щодо фінансування великих інфраструктурних проектів,  запиту на таке фінансування в Україні, хто готовий надати таке фінансування і яка роль  у цьому банків.

Своїм баченням щодо можливих відповідей на ці непрості, але дуже актуальні та потрібні для нашої економіки запитання поділився з учасниками засідання голова правління Райффайзен Банку Аваль Володимир Лавренчук. У його презентації «Банки, кредити, капітальні інвестиції. Україна 2018»  наводилося чимало яскравих фактів і конкретних цифр, які дають абсолютно чітке уявлення як про нинішню ситуацію з капітальними інвестиціями в державі та яким чином тут можуть підставити своє плече вітчизняні банки.

Основний меседж його виступу – був заклик до колег: попри значну кількість проблем у банківській сфері, подивитися на діяльність банків за нинішніх умов значно масштабніше та ширше. Скажімо, хто профінансує будівництво нафтопереробного заводу або інший великий інфраструктурний проект? Адже йдеться про дуже значні кошти, які обчислюються не мільйонами, а мільярдами гривень.

Можливості вітчизняних банків наразі дуже обмежені, і за вісім років їх частка у підтримці капітальних інвестицій не збільшилася, але запит у суспільстві на такі проекти є. Тому банки мають шукати партнерів, створювати синдикати і заходити на ринок капітальних інвестицій, – вважає голова правління Райффайзен Банку Аваль В.Лавренчук.

Традиційну дискусію відкрила презентація «Фінансування інфраструктурних проектів в Україні: потенціал, можливості, перспективи», яку підготували Катерина Ануфрієвата Андрій Шкляр, кандидати економічних наук, старші наукові співробітники відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування НАDSC00633Н України. Так, Андрій Шкляр наголосив, що «існують значні проблеми з підготовкою якісної проектної документації, що може розглядатися банками при фінансуванніінфраструктурних проектів. Поточні умови кредитування в українських банках і відсутність широкої практики синдикації суттєво обмежує потенціал участі українських банківських інституцій у фінансуванні великих проектів. Підходи до оцінки доцільності бюджетної та/або державної підтримки тих чи інших проектів потребують перегляду щодо наближення до кращих світових практик, які враховують увесь спектр бюджетних та макроекономічних факторів від запуску проекту».

DSC00640Катерина Ануфрієва у своїй частині виступу зазначила: «Багато йшлося про те, що інфраструктуру можна фінансувати більшою мірою за державний кошт, але співпраця банків з приватним сектором, державою, МФО та іншими «інституційними» інвесторами, які розуміють, що важливий не лише прибуток, а й соціальний ефект, дає можливість отримати значні взаємні вигоди. Україна отримала найбільше коштів у середньому за період 2013–2017 рр. від таких установ, як Світовий банк та ЄБРР (34 і 29% відповідно) порівняно з країнами із подібним розміром економік, які також користуються ресурсами цих МФО, але вибірка цих коштів в Україні недостатня. Інвесторами наголошується необхідність проведення реформ, що забезпечать прозорість управління об’єктами інфраструктури, ефективність та цільовий характер використання коштів, також у контексті скорочення витрат, так і збереження природного середовища, важливі проекти, що забезпечать енергоефективність, «безвідходність економіки» та, у разі фінансування інфраструктурного проекту через банк, прибуток та достатню якість кредитного портфелю для банку. Тому продовжуємо пошук інструментів, найкращих варіантів угод спільного фінансування інфраструктурних проектів, зокрема за участі банків, ураховуючи, що для такого фінансування потрібні довгострокові ресурси та особливий підхід до оцінки їх ризику», – підкреслила Катерина Ануфрієва.

У обговоренні взяли участь перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайло Довбенко, начальник відділу Департаменту монетарної політики та економічного аналізу Національного банку України Іван Гольченко, голова правління «RwSbank» Владислав Кравець,перший заступник голови правління «Індустріалбанку» Віталій Романчукевич, голова правління Агентства із рефінансуванню житлових кредитів, президент Української іпотечної асоціації Сергій Волков, колишній заступник голови НБУ Ярослав Солтис, колишній заступник голови НБУ Борис Марков, президент Українського товариства фінансових  аналітиків Юрій Прозоров, к.е.н., провідний науковий співробітник Академії фінансового управління України Анатолій Дроб’язко, аналітик-консультант Ігор Шумило та інші.